02 лютого 2017 року м. Київ К/800/15191/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Голяшкіна О.В.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого управління «Львівська залізниця» на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 року у справі за позовом Державного територіально-галузевого управління «Львівська залізниця» до Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про визнання нечинним розпорядження від 15.09.2003 року № 388,
Державне територіально-галузеве управління «Львівська залізниця» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про визнання нечинним розпорядження від 15.09.2003 року № 388ю
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 року позовні вимоги Державного територіально-галузевого управління «Львівська залізниця» було задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області від 15.09.2003 року № 388.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 року апеляційну скаргу Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області було задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 року - скасовано та постановлено нову ухвалу, якою провадження у справі закрито.
У касаційній скарзі Державне територіально-галузеве управління «Львівська залізниця», не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Державного територіально-галузевого управління «Львівська залізниця» задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області від 15.09.2003 року № 388 затверджено проект приватизації земель сільськогосподарського ВАТ «Поділля», розроблений ПП «Горизонт», яким передбачено передати у власність громадянам - членам зазначеного товариства по Колодіївській сільській раді 1139,64 га сільськогосподарських угідь, з них ріллі 1040,30 га, пасовища - 99, 34 га, резервний фонд ріллі сільської ради - 115,98 га, пасовища - 10,5 га, затверджено грошову оцінку, розмір середньої частки (паю) та її вартість, дано дозвіл на виготовлення технічної документації поділу території земельних ділянок (полів) на земельні частки (паї) громадянам - членам сільськогосподарського ВАТ «Поділля».
На підставі розпорядження Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області від 15.09.2003 року № 388, розпорядженням Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області № 158 від 15.03.2004 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 було видано державні акти на право власності на земельні ділянки, які зареєстровані в Підволочиському районному відділі земельних ресурсів 27.10.2004 року.
Не погоджуючись з розпорядженням Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області від 15.09.2003 року № 388, Державне територіально-галузеве управління «Львівська залізниця» звернулося до суду з даним позовом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Враховуючи, що на підставі розпорядження Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області від 15.09.2003 року № 388, розпорядженням Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області № 158 від 15.03.2004 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 було видано державні акти на право власності на земельні ділянки, які зареєстровані в Підволочиському районному відділі земельних ресурсів 27.10.2004 року, рішення відповідача (розпорядження Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області від 15.09.2003 року № 388), яке є актом індивідуальної дії, вичерпало свою юридичну силу після його реалізації, а саме: після одержання власниками земельних ділянок документів, що посвідчують право власності та його державної реєстрації.
Отже, після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельну ділянку в даному випадку виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені у статтею 152 Земельного кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України.
За таких обставин справа в порядку адміністративного судочинства розгляду не підлягає.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2013 року (справа № 21-228а13).
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
За суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду цивільним судом у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанцій є законними і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого управління «Львівська залізниця» - залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 року у справі за позовом Державного територіально-галузевого управління «Львівська залізниця» до Підволочиської районної державної адміністрації Тернопільської області, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про визнання нечинним розпорядження від 15.09.2003 року № 388 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
О.В. Голяшкін
В.Ф. Мороз