09 лютого 2017 року м. Київ К/800/20621/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Донця О.Є.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі за позовом ТОВ "Кліон" до Київської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліон» звернулось до суду з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2015 №125110011/2015/010078/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2015 №125110011/2015/0010.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів (морепродукти, риба), що ввозилися на територію України, прийняте необґрунтоване рішення щодо її коригування.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 16.06.2015 №125110011/2015/010078/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2015 №125110011/2015/0010.
У поданій касаційній скарзі Львівська митниця ДФС із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та Пелагос П/Ф, Фарерські острови (Постачальник) укладено контракт від 30.04.2015 №188F/2015P на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Відповідно до даного Контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - морожена скумбрія ціла. Згідно Інвойсу постачальника від 05.06.2015р. № SDA140330 товар постачався за ціною 1,125 доларів США за кг, на умовах FCA м. Клайпеда, Литва.
Для здійснення митного оформлення товару 16.06.2015 позивачем до М/п «Східний термінал» Київської митниці ДФС подано митну декларацію №125110011.2015.008057, відповідно до якої заявлена митна вартість товарів у розмірі 470978,06 гривень (тобто 24,15 грн або 1,15 доларів США за 1 кг).
Визначення митної вартості товару здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Заявлена позивачем митна вартість включає вартість товару згідно рахунків - 461978,07 грн. та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України - 9000,00 грн.
Разом з МД позивачем наданий наступний пакет документів: контракт від 30.04.2015 №188F/2015P; інвойс від 05.06.2015 №SDA1403S0; калькуляція постачальника від 05.06.2015; прайс-лист від 03.06.2015; міжнародна товарно-транспортна накладна від 11.06.2015 № 199135; довідка про транспортні витрати б/н від 11.06.2015; договір доручення від 30.10.2014 № 30-10/14; дублікат ветеринарного свідоцтва від 15.06.2015, серії СРД-00 № 203096; ветеринарний (санітарний) сертифікат від 11.06.2015 № LT0176645/L2-6153; сертифікат походження №ВС 29055 від 05.06.2015; сертифікат якості від 05.06.2015 № 53-2015; експортна декларація від 11.06.2015 №15LTLUB000EK00E814; експертний висновок Запорізької ТПП від 08.06.2015 № ОИ-287.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару відповідачем декларанту пред'явлена вимога надати до митного органу додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів і обраного методу її визначення, а саме: платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; копію митної декларації країни виробника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивач надав відповідачу лист від 16.06.2015 №06/02-540, в якому повідомив про неможливість надати додаткові документи у 10-ти денний термін та про їх надання на протязі 80 днів з моменту митного оформлення.
Того ж дня, ц зв'язку з тим, що декларантом не подано додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2015 №125110011/2015/010078/2.
Також відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2015 №125110011/2015/00101.
06.07.2015 позивач, керуючись статтею 55 Митного кодексу України, додатково надав відповідачу додаткові документи зазначені в рішенні: експертний висновок Запорізької ТПП № ОИ-287 від 08.06.2015; лист позивача № 06/02-646 від 06.07.2015р. про договори, укладені з третіми особами; договір міжнародного транспортного експедирування № 2015МЭ/1Т від 02.01.2015; рахунок № 692 від 18.06.2015; лист постачальника від 02.07.2015 з даними бухгалтерського обліку та договори з третіми особами.
Однак відповідач не скасував свого рішення про коригування митної вартості, про що повідомив позивача листом від 15.07.2015 № 5845/4/10-70-60-01-47.
Вважаючи рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішення митного органу про коригування митної вартості товару як такого, що прийнято за наявності факту надання декларантом відповідачеві достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Судами попередніх інстанцій із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Судами також встановлено, що митним органом витребувано у декларанта додаткові документи виключно через отримання інформації про ризики заниження митної вартості товару.
Поряд з цим, ні у вимозі декларанту про надання додаткових документів, ні у рішенні про коригування митної вартості відповідачем не вказано на розбіжності в поданих декларантом позивача документах, які б, на думку Митниці, впливали на значення складових митної вартості товарів та давали підстави для обґрунтованого сумніву у достовірності відомостей про митну вартість товарів.
Будь-яких доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем під час судового розгляду в судах попередніх інстанцій не надано.
Також, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що витребувані митним органом у декларанта документи не стосуються числових складових митної вартості товарів, а відтак не можуть свідчити на користь наявності або відсутності підстав вважати, що митна вартість товару заявлена декларантом не відповідає дійсній.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про той факт, що наявність в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.
Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично
Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних рішень відповідача.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: