02 лютого 2017 року м. Київ К/800/52765/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Голяшкіна О.В.,
Мороза В.Ф.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,
У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03.09.2014 року № 504000003/2014/000047/1, визнання нечинною та скасування картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 03.09.2014 року № 504010000/2014/00012.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці Державної фіскальної служби від 03.09.2014 року № 504000003/2014/000047/1. Визнано нечиною та скасовано картку відмови Миколаївської митниці ДФС в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 03.09.2014 року № 504010000/2014/00012.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 року апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби було залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року - залишено без змін.
У касаційній скарзі Миколаївська митниця Державної фіскальної служби, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» подало заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 року - без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Миколаївської митниці Державної фіскальної служби задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.07.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» як покупцем та Компанією Tricon Energy UK, LTD, Лондон, Об'єднане Королівство, як продавцем було укладено зовнішньоекономічний договір поставки, на виконання якого продавцем здійснено поставку товару - рідкої каустичної соди.
Відповідно до п.3.1 Контракту, продавець зобов'язаний поставити продукцію на умовах CFR ДБМП (Україна) згідно з ІНКОТЕРМС-2010 до 30.09.2014 року.
Термін CFR «Вартість і Фрахт» застосовується при поставках товару морським транспортом та означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відгрузки. При цьому, продавець зобов'язаний оплатити всі витрати, необхідні для доставки товару в названий порт призначення.
Пунктом 5.1 Контракту сторони визначили, що ціна на продукцію за одну тонну в перерахунку на 100% основної речовини складає 399,0 доларів США. Загальна орієнтована вартість продукції складає 3 192 000 доларів США.
03.09.2014 року для здійснення митного оформлення вищезазначеного товару, декларантом було подано електронну митну декларацію № 504010000/2014/002210. Митна вартість товару визначена за ціною контракту.
На підтвердження заявленої митної вартості товару подано наступні документи: контракт від 16.07.2014 року, інвойс від 04.08.2014 року № 54082, коносамент від 04.08.2014 року № LC/TRI-001, вантажний маніфест від 04.08.2014 року, сертифікат аналізу, договір страхування від 21.08.2014 року, сертифікат походження товару від 04.08.2014 року, митну декларацію країни відправлення від 13.08.2014 року.
Вважаючи, що наданих позивачем документів не достатньо для підтвердження визначеної позивачем митної вартості за декларацією ввезеного товару, митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи: виписки з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (вартості перевезення); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару та/або сировини; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.
На виконання вимог митного органу Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» листом від 03.09.2014 року № 175/101-10-153 було надано додаткові документи, зокрема: біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ICIS pricing датовані 01.07.2014 року, 08.07.2014 року, 15.07.2014 року, 22.07.2014 року; експортну декларацію країни відправника від 13.08.2014 року № Х20140805243780. Також, митний орган повідомлено, що бухгалтерська документація щодо вартості товару не може бути надана, оскільки за умовами контракту від 16.07.2014 року оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 днів з дати випуску коносамента на вантаж (з 04.08.2014 року), договори (угоди, контракти) із третіми, пов'язанні з контрактом від 16.07.2014 року про поставку товару, митна вартість якого визначається, товариством не укладались, у зв'язку з чим такі документи не можуть бути подані.
03.09.2014 року митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 50400000/2014/000047/1 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товару та видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 504010000/2014/00012.
З метою здійснення митного оформлення цього товару, декларантом 03.09.2014 року подано до митного органу нову митну декларацію № 504010000/2014/002211, відповідно до якої ціна ввезеного товару була визначена з урахуванням спірного рішення митного органу про коригування митної вартості від 03.09.2014 року № 504000003/2014/000047/1, а також сплачено усі обов'язкові платежі та здійснено митне оформлення товару з випуском його у вільний обіг.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частинами 1, 2 статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 МК.
За змістом частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 3, 5 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» надано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно із вимогами частин 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України.
Судячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, вимога відповідача про необхідність подання додаткових документів обґрунтована тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: у інвойсі від 04.08.2014 року № 54082 та договорі обов'язкового страхування відповідальності від 21.08.2014 року № 652404208.14/284-У та згідно інформації біржових котирувань ІСІS pricing від 01.08.2014 року, 08.08.2014 року, 15.08.2014 року, 22.08.2014 року контрактні ціни на умовах FOB USG NET JUL складають 420-435 доларів США за 1 тонну.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Митний орган не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Оскільки, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, суди дійшли вірного висновку про визнання протиправними та скасування рішення Миколаївської митниці Державної фіскальної служби від рішення від 03.09.2014 року № 504000003/2014/000047/1 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 03.09.2014 року № 504010000/2014/00012.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
О.В. Голяшкін
В.Ф. Мороз