16 лютого 2017 р.Справа № 524/1996/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Чалого І.С.
Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.
за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.12.2016р. по справі № 524/1996/16-а за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним та зобов'язання вчинити дії,-
В березні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1.) звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку на десять років.
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю АДРЕСА_1, пенсію відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на десять років, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2-ї категорії.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.08.2016 адміністративний позов ОСОБА_1 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним та зобов'язання вчинити дії задоволено в повному обсязі .
На зазначену постанову суду Кременчуцьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2016 апеляційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.08.2016 повернуто заявнику.
В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області із заявою про роз'яснення постанови суду першої інстанції. Заява мотивована тим, що після набрання постановою суду законної сили він звернувся за її примусовим виконанням. Однак, при зверненні до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області йому повідомили про те, що з тексту рішення є незрозумілим з якої саме дати слід нараховувати пенсію. Посилаючись на ці обставини, заявник просив роз'яснити постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.08.2016 по справі № 524/1996/16-а шляхом зазначення дати 09.11.2015 як дати з якої слід призначити, нарахувати та виплатити пенсію.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.12.2016 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення відмовлено.
Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що фактично заявник просить вказати дату, з якої слід призначити, нарахувати та виплатити пенсію, що не є роз'ясненням змісту резолютивної частини постанови суду, а призведе до зміни суті рішення.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та задовольнити заяву про роз'яснення постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.08.2016 по справі № 524/1996/16-а.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, прийняття рішення судом першої інстанції.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частинами першою та другою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту; подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.
Тобто, це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Системне тлумачення положень вказаної статті дозволяє дійти висновку, що роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Отже, метою роз'яснення судового рішення є більш повне та зрозуміле викладення тих частин рішення, розуміння яких викликає труднощі, без внесення змін до рішення по суті і без вирішення питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про доповнення рішення, внесення до нього нових даних або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, суд має відмовити у роз'ясненні рішення.
Наведене свідчить про те, що оцінка поняття про незрозумілість судового рішення заявника повинна узгоджуватися зі статтею 170 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та постанову суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, розглянувши по суті адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати, призначити та виплатити пенсію, задовольнив позовні вимоги в повному обсязі. Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що викладаючи обставини, якими позивач обгрунтував свої вимоги, останній вказав про необхідність зобов'язати відповідача здійснити призначення, нарахування та виплату пенсії з часу звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, тобто з 09.11.2015, разом із тим адміністративний позов ОСОБА_1 відповідно до приписів ч. 4 ст. 105 КАС України не містив вимогу про вчинення певних дій саме з цієї дати.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що таке питання як час з якого позивачу необхідно призначити, нарахувати та виплатити пенсію відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на десять років, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2-ї категорії не було предметом судового розгляду.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що задоволення заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення призведе до зміни суті судового рішення, питання, які просить роз'яснити заявник, не були предметом судового розгляду.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині того, що факт відсутності в виконавчому документі та в резолютивній частині рішення дати, з якої слід проводити нарахування пенсії, призводить до невиконання відповідачем дій, які останній зобов'язаний вчинити за рішенням суду, з наступних підстав.
Враховуючи вимоги ст. ст. 124, 255 КАС України судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади:"Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року).
Таким чином, невиконання управлінням Пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області рішення суду, яке набрало законної сили та підлягає безумовному виконанню, має наслідком застосування до відповідача заходів відповідальності, встановлених законом, що виключає необхідність роз'яснення рішення суду, розуміння якого не викликає труднощів.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 202 КАС України для скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України - без змін.
Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.12.2016р. по справі № 524/1996/16-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Чалий І.С.
Судді П'янова Я.В. Зеленський В.В.
Повний текст ухвали виготовлений 21.02.2017 р.