Окрема думка
15 лютого 2017 року Справа № 876/376/17
судді Львівського апеляційного адміністративного суду Коваля Р.Й.
стосовно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 08 грудня 2016 року в адміністративній справі № 165/1503/16-а, 2-а/165/66/16 за позовом ОСОБА_1 до Нововолинської міської ради Волинської області, секретаря Нововолинської міської ради Волинської області Сторонського Андрія Мироновича, міського голови Нововолинської міської ради Волинської області Сапожнікова Віктора Борисовича про визнання незаконним та скасування рішення міської ради в частині, зобов'язання вчинити дії.
Як видно із матеріалів справи, згідно рішення Нововолинської міської ради Волинської області за № 2/1 від 12 листопада 2015 року було обрано лічильну комісію для проведення голосування по виборах секретаря міської ради сьомого скликання; згідно протоколу засідання даної лічильної комісії № 1 від 12 листопада 2015 року було обрано голову та секретаря комісії; згідно протоколу № 2 засідання даної лічильної комісії від 12 листопада 2015 року було вирішено вважати обраним секретарем Нововолинської міської ради Сторонського А.М.
Рішенням Нововолинської міської ради Волинської області за № 2/5 від 12 листопада 2015 року «Про структуру і штати виконавчих органів нововолинської міської ради сьомого скликання» було затверджено Структуру і штати виконавчих органів Нововолинської міської ради та її виконавчого комітету, зокрема, введено посаду «перший заступник міського голови, секретар міської ради».
А пунктом 3 рішення Нововолинської міської ради Волинської області за № 2/6 від 12 листопада 2015 року «Про склад виконавчого комітету міської ради сьомого скликання та затвердження заступників міського голови та керуючого справами» було затверджено першим заступником міського голови і членом виконкому секретаря міської ради Сторонського А.М. Об'єднано в штатному розписі посади секретаря міської ради та першого заступника міського голови в одну посаду «перший заступник міського голови, секретар міської ради».
Не погоджуючись із зазначеним, у серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Нововолинського міського суду Волинської області із вказаним позовом та просив визнати незаконним і скасувати пункт 3 вищезазначеного рішення в частині затвердження першим заступником міського голови Сторонського А.М. та об'єднання у штатному розписі посади секретаря міської ради і першого заступника міського голови в одну посаду «перший заступник міського голови, секретар міської ради».
Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 08 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, з чим погодився суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції виходив із того, що при винесенні оскаржуваного рішення Нововолинська міська рада діяла згідно з нормами чинного законодавства України, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Крім того, вказаним рішенням, яке є актом індивідуальної дії і стосується лише Сторонського А.М., не порушуються будь-які права, свободи та охоронювані інтереси позивача. Тобто, це рішення може бути оскаржено лише Сторонським А.М., як особою, прав, свобод чи охоронюваних інтересів якого це рішення стосується.
Частково не погоджуючись із постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 08 грудня 2016 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року, відповідно до приписів статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважаю за необхідне викласти цю окрему думку, як полягає в наступному.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Обгрунтовуючи підстави для звернення до суду, апелянт зазначив те, що оскаржуване рішення ради стосується організації діяльності ради в-загальному і порушує його інтереси в сфері місцевого самоврядування, що я вважаю є підставним.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.
Згідно зі статтею 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» персональний склад виконавчого комітету затверджується відповідною радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради. До складу виконавчого комітету входять, зокрема, сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті ради, заступники сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючий справами (секретар) виконавчого комітету.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється:
на посаду голови та заступників голови районної, районної у місті, обласної ради, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад шляхом обрання відповідною радою;
на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою.
Аналізуючи вказані норми законодавства та встановлені у справі обставини, вважаю за необхідне зауважити, що при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано того, що на час затвердження Сторонського А.М. посади першого заступника міського голови не існувало, оскільки відповідно до рішення № 2/5 від 12 листопада 2015 року вказана посада була об'єднана із посадою секретаря міської ради і мала назву «перший заступник міського голови, секретар міської ради».
Тому необхідно було вирішувати питання про призначення Сторонського А.М. на новоутворену посаду і відповідно до приписів статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» призначення на цю посаду повинно було здійснюватись шляхом обрання відповідною радою, а не шляхом затвердження цією радою, як було вчинено насправді.
Недоречним є посилання в рішення № 2/6 від 12 листопада 2015 року й на «об'єднання в штатному розписі посади секретаря міської ради та першого заступника міського голови в одну посаду «перший заступник міського голови, секретар міської ради», оскільки це питання уже було вирішене попередній рішенням за № 2/5 від того ж числа.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з тим, оскаржуване рішення прийняте всупереч приписам статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто неправомірно.
Частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Враховуючи зазначене, вважаю, що позов підлягав задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Суддя Львівського апеляційного
адміністративного суду Р.Й.Коваль