20 лютого 2017 року Справа № 908/2718/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Барицької Т.Л.,
суддів:Губенко Н.М.,
Картере В.І.,
перевіривши касаційну скаргу Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 24.11.2016
за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест"
на діїдержавних виконавців Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області та Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
у справі№ 908/2718/13 господарського суду Запорізької області
за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Правекс-Банк"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест"
простягнення 2 458 014,30 грн.
Подана 14.12.2016 (згідно зі штемпелем поштового відділення зв'язку на конверті) Вознесенівським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (надалі - скаржник) касаційна скарга на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2016 у справі № 908/2718/13 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.
Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі
Згідно з ч. 1 ст. 1111 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.
Виходячи зі змісту наведених норм, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення сторін про оскарження особою судових рішень.
Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.
Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у застосуванні п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України господарському суду необхідно враховувати, що належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів можна вважати розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (оригінал касового чека, розрахункової квитанції тощо).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Згідно з п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Дослідивши касаційну скаргу з доданими до неї документами, колегія суддів прийшла до висновку, що скаржником не додано до касаційної скарги належних документів на підтвердження направлення сторонам у справі примірника касаційної скарги, оскільки, додані до касаційної скарги описи вкладення, не є розрахунковими документами в розумінні вищенаведених норм, які підтверджували би факт надання відділенням зв'язку поштових послуг.
Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що скаржником належним чином не дотримані вимоги ст. 1111 ГПК України щодо надсилання сторонам у справі копії касаційної скарги та надання відповідних доказів до суду касаційної інстанції, що є підставою для повернення касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.
Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, що в прохальній частині касаційної скарги скаржник не просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2016, а лише залишити рішення господарського суду Запорізької області від 06.09.2016 у справі № 908/2718/13 без змін.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2016 у справі № 908/2718/13 повернути скаржнику без розгляду.
2. Матеріали справи № 908/2718/13 повернути до господарського суду Запорізької області.
Головуючий суддя Т.Л. Барицька
Судді: Н.М. Губенко
В.І. Картере