ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 лютого 2017 року № 826/25219/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, за участю третьої особи - Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі - відповідач), за участю третьої особи - Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просить:
визнати неправомірним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (протокол №8 від 13.10.2015), про відмову у встановленні статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 ОСОБА_1;
зобов'язати Київську міської державну адміністрацію прийняти рішення про встановлення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати ОСОБА_1, паспорт громадянина України НОМЕР_1, виданий Деснянським РУ ГУ МВС України у м. Києві 08.02.2008, посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 на підставі експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 17.07.2015 №3538.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, однак оскаржуваним рішенням відмовлено у встановлені статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідач проти позовних вимог заперечував в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що після досягнення повноліття позивач втратив статус дитини, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи в дитячому віці, а відповідно їй не було встановлено причинного зв'язку інвалідності із наслідками Чорнобильської катастрофи.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, надав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позову повністю.
З урахуванням частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На підставі статті 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Київською міською державною адміністрацією ОСОБА_1 встановлено статус дитини, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи за критерієм опромінення щитовидної залози та видане посвідчення НОМЕР_2 від 15 червня 1998 року.
У зв'язку з погіршенням стану здоров'я та проведення медичного обстеження у Київському міському клінічному ендокринологічному центрі у 2014 році позивачу поставлено діагноз онкологічне захворювання: папілярна карцинома щитовидної залози (рак щитовидної залози).
Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 17.07.2015 № 3538 встановлено, що дане захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС.
З урахуванням експертного висновку та враховуючи характер захворювання пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС, позивачу встановлено III (третю) групу інвалідності.
Оскільки причиною захворювання, яке призвело до інвалідності є вплив аварії на ЧАЕС, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.
Так, на засіданні Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженої розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12.04.2011 № 550 розглянуто заяву позивача від 18.09.2015.
Комісією прийнято рішення, яке оформлено протоколом №8 від 13.10.2015, про відмову ОСОБА_1 у визначенні статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, посилаючись на те, що на час видачі експертного висновку про зв'язок захворювання з впливом аварії на Чорнобильській АЕС та встановлення інвалідності, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи, вона немала статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, так як була повнолітня, .
Позивач, вважаючи спірне рішення про відмову у встановленні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії протиправним, звернувся за захистом своїх прав та інтересів в до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (надалі - Закон № 796-ХІІ).
Згідно зі статтею 9 Закону № 796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Стаття 11 Закону № 796-ХІІ визначає перелік осіб, які відносяться до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, проте як вказаний перелік не є вичерпним.
Зокрема, згідно з пунктом 6 частини першої статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 11 Закону № 796-XII крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу), визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.
Статтею 12 Закону № 796-ХІІ передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Неповнолітнім дітям, зазначеним у статті 27 цього Закону, в разі захворювання причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлюється відповідно до частини першої цієї статті. На встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа: зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону; народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих; хворих на рак щитовидної залози.
З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що віднесення осіб до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи потрібно встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
З аналізу норм права вбачається, що обов'язковою умовою для встановлення причинного зв'язку є підтвердження його під час стаціонарного обстеження медичною комісією визначеного рівня.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 17.07.2015 №3538 підтверджено, що захворювання ОСОБА_1 пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
Суд звертає увагу, що інших захворювань, ніж рак щитовидної залози, які могли б вплинути на інвалідність позивача при проведенні експертиз встановлено не було, а отже саме зазначене захворювання було підставою для встановлення ОСОБА_1 інвалідності III групи.
Також, положеннями пунктів 2 та 10 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 (далі - Порядок №51), який регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлено наступне.
У відповідності до пункту 2 Порядку №51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Згідно абзац. 5 пункту 10 Порядку №51, видача посвідчень провадиться інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач позбавив позивача певного кола прав, свобод та соціальних гарантій, якими остання була наділена, у зв'язку з наданням державою певного правового статусу - особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що після досягнення повноліття Позивач втратила статус дитини, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи в дитячому віці, а відповідно їй не було встановлено причинного зв'язку інвалідності із наслідками Чорнобильської катастрофи, оскільки такий причинний зв'язок інвалідності із наслідками Чорнобильської катастрофи був встановлений позивачу саме не як дитині, а як повнолітній особі.
Крім того, суд звертає увагу, що саме експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 17.07.2015 №3538, встановлено причинний зв'язок між захворюванням та випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що повнолітній статус особи не впливає та не може впливати на обов'язок відповідного органу владних повноважень встановлювати певній особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення встановленого зразку постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи за наявності передбаченого чинним законодавством експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2014 року у справі К/800/5522/14.
Враховуючи вищевикладене, оскільки причинний зв'язок між захворюванням позивача було встановлено Центральною міжвідомчою експертна комісія МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильський АЄС і всі необхідні документи були подані позивачем при зверненні за видачею посвідчення, суд приходить до висновку, що позивач має право на видачу посвідчення особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, відтак рішення Комісії зі встановлення статусу громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи при Деснянської районній в м. Києві державній адміністрації від 13.10.2015 є протиправним.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (протокол №8 від 13.10.2015), про відмову у встановленні статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 ОСОБА_1.
Зобов'язати Київську міської державну адміністрацію прийняти рішення про встановлення статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та видати ОСОБА_1 (паспорт громадянина України НОМЕР_1, виданий Деснянським РУ ГУ МВС України у м. Києві 08.02.2008) посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 на підставі експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 17.07.2015 №3538.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур