ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 лютого 2017 року 12:00 № 826/18933/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П. при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Громадянина Канади ОСОБА_1
до Служби безпеки України
про визнання протиправною та скасування постанови
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3
від відповідача: Дубняк Н.К.
Громадянин Канади ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Служби безпеки України про визнання протиправною та скасування постанови про заборону в'їзду в Україну громадянину Канади ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прийняту старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах 2 відділу 3 управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України від 15 липня 2016 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
До початку судового розгляду судом в судовому засіданні 26.12.2016 року розглянуто клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, ухвалою суду відмовлено у його задоволенні. Зазначена ухвала була оскаржена представником позивача, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
В судовому засіданні 09.02.2017 року представники позивача підтримали позов у повному обсязі, просили його задовольнити.
Представником відповідача подано до суду заперечення у письмовому вигляді, в судовому засіданні представник заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях.
В судовому засіданні 09 лютого 2017 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Позивач - ОСОБА_1 (ОСОБА_1) ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Канади.
15 липня 2016 року Головним управлінням по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України прийнято постанову про заборону в'їзду позивачу на територію України.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом про її скасування.
Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
- в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;
- якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
- якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
- якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
- якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
- якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну;
- якщо така особа намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в'їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду - виїзду.
За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
Рішення про заборону в'їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.
Згідно з пунктом 2 Інструкції про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказом Служби безпеки України від 01 червня 2009 року №344, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2009 року за №785/16801 (далі - Інструкція) рішення про заборону в'їзду в Україну особі приймається в інтересах забезпечення безпеки України у разі, якщо є наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБ України.
Відповідно до пункту 8 Інструкції перший примірник затвердженої постанови та довідка зберігаються в підрозділі органу, який виніс постанову. Другий примірник постанови, завірений гербовою печаткою, направляється в ДКР. Направлення Державній прикордонній службі України доручення щодо заборони в'їзду в Україну особи забезпечується ДКР відповідно до Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року №280.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем на підставі отриманої у встановленому законодавством порядку інформації щодо можливої причетності позивача до діяльності транснаціонального злочинного угруповання, що спеціалізується на незаконному переправленні осіб через державний кордон України.
Одночасно з цим, до суду зазначену інформацію відповідач не надав, оскільки зазначені дані отримані під час здійснення Службою безпеки України контррозвідувальних заходів, містяться у повідомленнях осіб, залучених до конфіденційного співробітництва з СБУ, а тому їх розголошення створить загрозу національним інтересам і безпеці країни.
Як визначено у пункті 18 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» необхідність заборони в'їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер, який не потребує обов'язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в'їзд.
Крім того, відповідачем встановлені факти порушення чинного міграційного законодавства України з боку ОСОБА_1, а саме: безперешкодний перетин державного кордону України в порушення встановленого порядку охорони державного кордону України та перебування в Україні із значним перевищенням термінів.
Пунктом 3 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2015 року № 884 визначено, що під час в'їзду іноземця на територію України обчислення дозволеного йому строку перебування здійснює посадова особа Держприкордонслужби в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України шляхом відрахування від дня фактичного в'їзду 180 днів назад. Іноземець не порушив зазначений строк, якщо в межах цього 180-денного періоду він перебував на території України не більше 90 днів.
Так, відповідно до довідки щодо аналізу інформації про перебування в Україні позивача за базами даних ІПС «ГАРТ» від 08 лютого 2017 року, протягом 2015 року, громадянин Канади ОСОБА_1 перебував на території України: в'їзд 15.01.2015 - виїзд 20.04.2015 (термін перебування 97 діб); в'їзд 03.05.2015 - виїзд 20.07.2015 (термін перебування 76 діб); в'їзд 14.08.2015 - виїзд 17.08.2015 (термін перебування 7 діб); в'їзд 21.08.2015 - виїзд 10.09.2015 (термін перебування 21 доба); в'їзд 15.09.2015 - виїзд 20.09.2015 (термін перебування 6 діб); в'їзд 05.10.2015 - виїзд 28.10.2015 (термін перебування 24 доби); в'їзд 31.10.2015 - виїзд 31.11.2015 (термін перебування 4 доби).
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Керуючись статтями 69-71, 86, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Т.П. Балась
Повний текст постанови складено та підписано 16.02.2017.