Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
"15" лютого 2017 р. № 820/6122/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання Хмелівська Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Харківської міської ради
до Державного реєстратора Харківського районного управління юстиції Харківської області Радіонова Олександра Сергійовича, третя особа - ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування рішення, скасування реєстрації ,
Позивач, Харківська міська рада, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області Радіонова Олександра Сергійовича про реєстрацію об'єкта нерухомого майна: гараж АДРЕСА_1, за реєстраційний номером НОМЕР_1, який був зареєстрований на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.03.2016 р. по справі №639/1873/16-ц (підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію (з відкриттям розділу), індексний номер: 28989770 від 29.03.2016 р., Радіонов Олександр Сергійович, Харківське районне управління юстиції, Харківська область);
- скасувати реєстрацію шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації щодо об'єкта нерухомого майна гараж АДРЕСА_1, за реєстраційний номером НОМЕР_1, який був зареєстрований на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.03.2016 р. по справі №639/1873/16-ц (підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію (з відкриттям розділу), індексний номер: 28989770 від 29.03.2016 р., Радіонов Олександр Сергійович, Харківське районне управління юстиції, Харківська область).
В обґрунтування позову зазначено, що Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 11.03.2016 у справі №639/1873/16-ц визнано за ОСОБА_2 право власності на самочинно реконструйовану капітальну нежитлову будівлю гаражу № АДРЕСА_1.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна № 70324793 від 12.10.2016 щодо об'єкта нежитлова будівля, гараж загальною площею 44,6 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.03.2016, №639/1873/16-ц.
Підстава внесення запису - рішення державного реєстратора Радіонова Олександра Сергійовича, Харківське районне управління юстиції, Харківська область, про державну реєстрацію (з відкриттям розділу прав власності), індексний номер: 28989770 від 29.03.2016.
Позивач вважає, що рішення про реєстрацію зазначеного об'єкта нерухомого майна прийнято всупереч нормам діючого законодавства, та є таким що підлягає скасуванню.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Судом встановлено, що Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 11.03.2016 у справі №639/1873/16-ц визнано за ОСОБА_2 право власності на самочинно реконструйовану капітальну нежитлову будівлю гаражу № АДРЕСА_1.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна № 70324793 від 12.10.2016 щодо об'єкта нежитлова будівля, гараж загальною площею 44,6 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.03.2016, №639/1873/16-ц.
Підстава внесення запису є рішення державного реєстратора Радіонова Олександра Сергійовича, Харківське районне управління юстиції, Харківська область, про державну реєстрацію (з відкриттям розділу прав власності), індексний номер: 28989770 від 29.03.2016 року.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно положень ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1952-ІУ), державна реєстрація прав є обов'язковою.
Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону №1952-ІУ обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.
Ч. 2 ст. 5 Закону №1952-ІV, встановлено, що якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Відповідно до ст. 5 Закону №1952-ІV до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить забезпечення проведення державної реєстрації прав.
Частиною 4 ст. 11 Закону №1952-ІV, передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації.
Відповідно до ст. 10 Закону №1952-ІV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
Згідно ст. 18 Закону №1952-ІV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (крім випадків державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 р.);
Судом встановлено, що ОСОБА_2 не надано державному реєстратору документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Згідно п. п. 6, 12, 14, 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 (далі - Порядок №1127) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.
У разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви. За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
Згідно з п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-ІV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; та (або) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до п. 23 Порядку № 1127, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування .
Дійсно, на час звернення ОСОБА_2 до державного реєстратора положеннями ч.1 ст. 27 Закону №1952-ІV встановлено, що державна реєстрація прав проводиться, серед іншого, на підставі рішень судів, що набрали законної сили та інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Суд зазначає, що ОСОБА_2 разом з заявою про реєстрацію права власності надано рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.03.2016 по справі №639/1873/16-ц, яким за ОСОБА_2 визнано право власності на нежитлову будівлю гаража № АДРЕСА_1. Зазначене рішення набрало законної сили.
З описової частини зазначеного судового рішення вбачається, що позивач - ОСОБА_2 без отримання документа, що надає право на виконання будівельних робіт (тобто самочинно) здійснив реконструкцію нежитлової будівлі гаражу розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в результаті якої було створено капітальну споруду, таким чином даним рішенням суду встановлено факт здійснення самочинного будівництва та не введення об'єкта в експлуатацію.
Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно ч.8 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 року, експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Відповідно до пункту 2 Порядку №461, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Згідно п. 10 Порядку №461, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з Порядком.
В єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України інформація щодо об'єкта нерухомого майна гараж по АДРЕСА_1 відомості відсутні.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», виконання будівельних робіт дозволяється після реєстрації повідомлення або декларації про початок виконання будівельних робіт чи видачі Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт.
Статтею 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2)розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
З огляду на вищевикладене, рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 11.03.2016 по справі № 639/1873/16-ц, яким визнано за ОСОБА_2 право власності на самочинно реконструйовану капітальну нежитлову будівлю гаражу № АДРЕСА_1. не виключає передбачений законом обов'язок щодо прийняття цього об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, та не є виключною підставою для реєстрації права власності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно Закону №1952-ІV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Передумовою для державної реєстрації нерухомого майна є прийняття такого майна в експлуатацію (ч. 2 ст. 5 Закону №1952-ІV).
Суд зазначає, що приймаючи рішення про державну реєстрацію прав власності на нежитлову будівлю гаражу по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.03.2016 № 639/1873/16-ц, державний реєстратор не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а саме документального підтвердження введення об'єкта до експлуатації, як того вимагає чинне законодавство та зареєстрував право власності на зазначений об'єкт будівництва.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону №1952-ІV, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Згідно п.2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністермтва юстиції України від 12.12.2011 № 3502/5 для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у п.2.3 цього розділу.
Пунктом 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.
У разі внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що вимога позивача - Харківської міської ради щодо скасування рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області Радіонова Олександра Сергійовича про реєстрацію об'єкта нерухомого майна: гараж АДРЕСА_1, за реєстраційний номером НОМЕР_1, який був зареєстрований на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.03.2016 р. по справі №639/1873/16-ц (підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію (з відкриттям розділу), індексний номер: 28989770 від 29.03.2016 р., Радіонов Олександр Сергійович, Харківське районне управління юстиції, Харківська область) обґрунтована та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги в частині скасування реєстрації шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації щодо об'єкта нерухомого майна гараж АДРЕСА_1, за реєстраційний номером НОМЕР_1, який був зареєстрований на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.03.2016 р. по справі №639/1873/16-ц (підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію (з відкриттям розділу), індексний номер: 28989770 від 29.03.2016 р., Радіонов Олександр Сергійович, Харківське районне управління юстиції, Харківська область) суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому, суд не підміняє суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.
Питання щодо внесення відомостей (змін до них), скасування таких відомостей до Державного реєстру прав не входить до компетенції суду.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Харківської міської ради є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Харківської міської ради до Державного реєстратора Харківського районного управління юстиції Харківської області Радіонова Олександра Сергійовича, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, скасування реєстрації - задовольнити частково.
Скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області Радіонова Олександра Сергійовича про реєстрацію об'єкта нерухомого майна: гараж АДРЕСА_1, за реєстраційний номером НОМЕР_1, який був зареєстрований на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.03.2016 р. по справі №639/1873/16-ц (підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію (з відкриттям розділу), індексний номер: 28989770 від 29.03.2016 р., Радіонов Олександр Сергійович, Харківське районне управління юстиції, Харківська область).
В іншій частині вимог адміністративного позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено 21 лютого 2017 року.
Суддя Спірідонов М.О.