Справа № 815/3204/16
20 лютого 2017 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гусева О.Г.,
при секретарі судового засідання - Слободянюка К.С.,
за участю: представник позивача - не з'явився,
представник відповідача - Ніколенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу від 24.06.2016 року, зобов'язання оформити документи для визнання особи біженцем, -
23 січня 2017 року Ухвалою Одеського окружного адміністративного прийнято до провадження дану адміністративну справу після закінчення апеляційного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, в судове засідання призначене на 06 лютого 2017 року позивач (представник позивача) не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою (а.с. 5). Судове засідання відкладено на 20 лютого 2017 року о 10 год. 30 хв.
20 лютого 2017 року позивач (представник позивача) повторно не прибув у судове засідання, був повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою (а.с. 11).
Позивач (представник позивача) не надав клопотання про розгляд справи за його відсутності або про зупинення розгляду справи з поважних причин, що унеможливлює ухвалення судом рішення по суті заявлених позовних вимог та не надає можливості суду відкласти розгляд справи на іншу дату.
Відповідно до ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки та зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Однак, суд вбачає недобросовісне користування позивачем та його представником належними їм процесуальними правами та обов'язками, оскільки з підстав неявки в судове засідання представника позивача справа не слухалася 06.02.2017 року, 20.02.2017 року.
Згідно приписів чинного законодавства сторони процесу повинні добросовісно виконувати свої права та обов'язки.
Добросовісність (лат. bona fides) розуміється, як самостійний правовий принцип, як презумпція, як вказівка на винність або об'єктивну протиправність діяння. Вцілому, під добросовісністю варто розуміти прагнення суб'єкту до правомірності власної правової поведінки, її соціальної нешкідливості, юридичної досконалості способу досягнення поставленої мети.
З урахуванням визначених правових аспектів, суд вважає, що позивачем по справі допущені неоднарозові зловживання правом, що знайшло своє підтвердження у матеріалах справи та суперечить принципам адміністративного судочинства України, а отже, повинно бути припинено законодавчо встановленими інструментами.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Також, слід зазначити, що згідно вимог статті 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Конституційний Суд України в рішенні від 13 грудня 2011 року (справа №17-рп/2011) визначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З дати подання цього позову до суду (07 липня 2016 року) позивач не виявила зацікавленості щодо розгляду її справи в суді.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, відповідач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Крім того, слід враховувати, що засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.
Принцип рівності перед судом є основою сучасної концепції справедливого правосуддя. Для кожної людини у правовій державі насамперед важливо мати доступ до правосуддя і можливість вільно, швидко, безперешкодно реалізувати право на судовий захист незалежно від належності до певної соціальної групи або інших персональних характеристик особи.
Європейський суд з прав людини досить часто посилається на принцип рівності перед законом і судом у своїх рішеннях, при тому, що засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права, якому підпорядкована вся Конвенція, та є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рішення у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 р., заява № 14448/88, п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., заява № 17748/91 п. 38.
Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення представників позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність залишення адміністративного позову без розгляду на підставі п.4 ч. 1 ст. 155 КАС України, оскільки має місце повторна (п'ять разів) неявка представників позивача у судове засідання.
Керуючись ст.ст. 49, 128, 155, 160, 165 КАС України, суд,
Залишити без розгляду адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування наказу від 24.06.2016 року, зобов'язання оформити документи для визнання особи біженцем.
. Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання її повного тексту.
Суддя: О.Г. Гусев