про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
22 лютого 2017 р. Справа № 814/335/17
Суддя Миколаївського окружного адімністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула позовну заяву і додані до неї матеріали
Ліквідатора Приватно-орендного виробничого сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка Проскуріна С.І., АДРЕСА_1
доКривоозерської сільської ради Миколаївської області, вул. Горького, 249, смт. Криве Озеро, Кривоозерський район, Миколаївська область, 55100
треті особиОСОБА_2, АДРЕСА_2 ОСОБА_3, АДРЕСА_3 ОСОБА_4, АДРЕСА_4 ОСОБА_5, АДРЕСА_2 ОСОБА_6, АДРЕСА_5 ОСОБА_7, АДРЕСА_6
провизнання недійсним рішення від 27.09.2007р. № 59,
Ліквідатор Приватно-орендного виробничого сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка Проскурін С.І. звернувся до суду з позовом до Кривоозерської сільської ради Миколаївської області про визнання недійсним рішення від 27.09.2007р. № 59.
Суд перевірив відповідність позовної заяви вимогам, встановлених статтею 107 Кодексу адміністративного судочинства України, і дійшов наступного висновку.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2014 року по справі № 5/323/05 ліквідовано Приватно-орендне виробниче сільськогосподарське підприємство ім. Т.Г. Шевченка, провадження у справі припинено. Ухвалою від 27.10.2016 року по справі № 5/323/05 поновлено ліквідаційнй процедуру Приватно-орендного виробничого сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка, скасовано ухвалу від 09.09.2014 року по справі № 5/323/05 про банкрутство Приватно-орендного виробничого сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка, відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи Приватно-орендного виробничого сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Особливості провадження у справах про банкрутство передбачені розділом ІІ Закону № 2343-ХІІ.
Зокрема, частиною першою статті 6 цього Закону передбачено, що справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.
З моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Закону № 2343-ХІІ мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Таким чином, при порушенні господарським судом провадження у справі про банкрутство на спори, що виникають у процесі проведення процедури банкрутства, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Аналогічна правова позиція висловнена в постанові Верховного Суду України від 06.10.2015 року по справі № 21-1786а15.
Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
У разі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись статтями 2, 109, 158, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Копію ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачеві невідкладно разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. Ухвала набирає законної сили після закінчення 5-денного строку з дня проголошення ухвали, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили ухвали за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 5-денний строк з дня проголошення/отримання копії ухвали, апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т. О. Гордієнко