01 лютого 2017 року Справа № 825/1446/16
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Харченко С.В., суддів: Басая О.В., Волкова А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доНіжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області,
третя особа:Остерська міська рада,
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, третя особа: Остерська міська рада, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 29.06.2016 № 33960-25, 26.07.2016 № 44094-25 та 26.07.2016 № 44095-25.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими йому визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у загальному розмірі 13422 грн. 21 коп. прийнято територіальним органом доходів і зборів незаконно, висновки контролюючого органу стосовно наявності у нього обов'язку сплачувати у 2015 році вказаний податок є помилковими, а тому оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судове засідання, призначене на 01.02.2017, позивач, представники відповідача та третьої особи не з'явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.
Матеріали справи містять заяви позивача та представника третьої особи про розгляд справи за їх відсутності.
Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду особи, які беруть участь у справі, повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований за адресою: 17044, АДРЕСА_1.
Позивач є власником об'єктів нежитлової нерухомості за адресами: Чернігівська область, Козелецький район, АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 824841374220, загальна площа 106,6 м2, розмір частки 7/25); Чернігівська область, Козелецький район, АДРЕСА_3, приміщення 2 (реєстраційний номер 33083874220, загальна площа 791,3м2, розмір частки 1); Чернігівська область, Козелецький район, АДРЕСА_4 (реєстраційний номер 38899951, загальна площа 308,2 м2, розмір частки 1/1).
Вказані обставини визнаються позивачем та підтверджуються наявною в матеріалах справи копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 76-77).
У червні-липні 2016 року Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 33960-25, 26.07.2016 № 44094-25 та 26.07.2016 № 44095-25, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік у загальному розмірі 13422 грн. 21 коп. за об'єкти нежитлової нерухомості, їх частки, що перебувають у його власності.
Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.
Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким внесено зміни до низки нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері оподаткування.
Вказаним Законом, зокрема, запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як різновид податку на майно.
Так, відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу належить до місцевих податків.
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України).
У свою чергу, згідно з приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.2 та підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а базою оподаткування - загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України).
При цьому, згідно із приписами підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Предметом спору у даній справі є правомірність справляння у 2015 році податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як різновиду місцевого податку на майно, що запроваджений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII.
Дослідивши питання щодо правового регулювання справляння у 2015 році податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 01.01.2015) місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Зі змісту наведених вище норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належить виключно до повноважень сільських, селищних та міських рад, які здійснюють їх у порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Так, в силу приписів підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті (пункт 12.5 статті 12 Податкового кодексу України).
Ці норми також узгоджуються з принципом стабільності податкового законодавства, передбаченого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що в разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про запровадження місцевого податку у період з 01.01.2015 до 15.07.2015, таке рішення може набирати чинності не раніше 01.01.2016 і регулювати питання сплати податку з 2016 року. Якщо ж таке рішення прийнято органом місцевого самоврядування після 15.07.2015, його положення набирають чинності і застосовуються не раніше 01.01.2017.
Враховуючи, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII набрав чинності 01.01.2015, суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття органами місцевого самоврядування рішень щодо запровадження передбачених цим Законом місцевих податків у 2015 році, оскільки такі рішення, в разі їх прийняття, порушують визначений Податковим кодексом України порядок і спосіб встановлення місцевих податків (у тому числі й податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як різновиду місцевого податку на майно), зокрема, вимоги підпункту 12.3.4 пункту 12.3 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, Остерська міська рада 06.02.2015 прийняла рішення № 71-VІІІ, яким відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII встановила на території Остерської міської ради ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Таким чином, рішення Остерської міської ради щодо встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не підлягає застосуванню впродовж 2015 року, що відповідає вимогам підпункту 12.3.5 пункту 12.3 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України.
За таких обставин, підстави для справляння у 2015 році податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як різновиду місцевого податку на майно, відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 29.06.2016 № 33960-25, 26.07.2016 № 44094-25 та 26.07.2016 № 44095-25 є протиправними та підлягають скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки спір вирішено на користь позивача, який в силу приписів статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано, судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Податкові повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 29.06.2016 № 33960-25, 26.07.2016 № 44094-25 та 26.07.2016 № 44095-25, - визнати протиправними та скасувати.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: С.В. Харченко
Судді: О.В. Басай
А.С. Волков