ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21904/16-ц
провадження № 2/753/883/17
"20" лютого 2017 р. суддя Дарницького районного суду м.Києва Вовк Є.І., вивчивши матеріали за позовом ОСОБА_2 про зобов"язання вчинити дії, відшкодувати моральну шкоду, порівняти о/р квартир та інші,
Встановив:
Позивач звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з вказаним позовом.
Вказану заяву було подано з недоліками, в тому числі, без додержання вимог, викладених у ст.ст.119, 120 ЦПК України, а саме: відсутнє зазначення доказів щодо заподіяння позивачу моральної шкоди та обгрунтування щодо її вищевказаного розміру; фактично конкретно не визначено відповідача, враховуючи наявність вимог до "ОСОБА_3."; зміст позовних вимог конкретно не викладено; не вказано поштового індексу щодо адреси позивача та номеру засобу зв"язку позивача; надані додатки, в тому числі у виді копій квитанцій читаються не в повному обсязі.
Враховуючи викладене, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва було вирішено залишити без руху позовну заяву з наданням строку для виправлення недоліків - 5 днів, копію якої позивач отримала 10 лютого 2017 року (згідно з наявною розпискою).
Проте, недоліки позову не були усунуті у повному обсязі.
Так, до Дарницького районного суду м.Києва надійшло звернення 14 лютого 2017 року "Додаток до позовної заяви", в якому зазначено позовні вимоги в додатковій редакції, які фактично конкретно так і не були викладені, із зазначенням сторони відповідача: "Голова Житлово-будівельний кооператив "Будматеріали - 3" ОСОБА_3", без надання копій вказаного звернення від 14 лютого 2017 року для цих осіб (сторони відповідача), а крім того, вказане звернення було подано з новими численними додатками, копій кожного з яких не було подано відповідно до кількості вказаних осіб сторони відповідача, всупереч вимогам ч.1 ст.120 ЦПК України, при цьому акт щодо відсутності вказаних примірників - додатків для сторони відповідача не складався оскільки посилання на їх наявність відсутнє і в переліку додатків до вказаного звернення.
При цьому, судом враховано, що: п.4.1.1 позовних вимог вказаного звернення не містить посилання на стягувача;
- п.4.1.2 позовних вимог вказаного звернення не містить посилання на стягувача; - наступний пункт, визначений позивачем також як «п.4.1.2» позовних вимог вказаного звернення не містить посилання на особу їх виконавця (боржника), до якого звернута вимога, а також відсутнє посилання на стягувача; п.4.1.3 позовних вимог вказаного звернення не містить посилання на особу їх виконавця (боржника), до якого звернута вимога, а також відсутнє посилання на назву населеного пункту що вказаних адрес, які фактично не визначені; п.4.1.4 позовних вимог вказаного звернення щодо відшкодування моральної шкоди не містить даних щодо визначення її конкретного розміру - посилання на її розмір містить лише незаповнену графу, при цьому, визначення стягувача та боржника викладено у окремих реченнях, які за змістом фактично не пов"язані; п.4.1.5 позовних вимог вказаного звернення не містить посилання на особу їх виконавця (боржника) - конкретного посилання на фізичну особу (міститься лише огульне посилання на посаду цієї особи).
При цьому, заявником не враховано, що відповідно до імперативних вимог статті 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
Також, судом враховано, що вочевидь вищевказані вимоги, які не викладені конкретно не можуть бути виконані і у відповідності до імперативних вимог Закону України "Про виконавче провадження", в тому числі, ст.4, якою серед вимог до виконавчого документу зокрема передбачено необхідність зазначення в ньому відповідної резолютивної частини рішення (яка відповідно до вищевказаних імперативних положень ст.11 ЦПК України вочевидь не має виходити за межі відповідної прохальної (резолютивної) частини самого позову), що передбачає відповідні заходи його примусового виконання із зазначенням найменування стягувача.
Також, судом враховано, що згідно з ч.1 ст.16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Крім того, щодо не надання для сторони відповідача копій вказаних додатків, то заявником не враховано, що відповідно до положень ст.120 ЦПК України - позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
При цьому, позивачем не враховано, що не надання вказаних додатків здійснено без врахування і принципу змагальності сторін (ст.10 ЦПК України), якому кореспондує необхідність здійснення пропозиції відповідачу подати в зазначений строк (в ухвалі про відкриття провадження) письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обгрунтовуються, що передбачено п.5) частиною 5 ст.122 ЦПК України.
В порушення вимог ч.5 ст.119 ЦПК України позивачем не сплачено судовий збір в сумі - 551 грн. 20 коп., який визначений Законом України "Про судовий збір" за позовну вимогу немайнового характеру - в частині позову до відповідача, яким у зверненні від 14 лютого 2017 року "Додаток до позовної заяви" зокрема зазначена ОСОБА_3 (фізична особа).
При цьому, позивачем не обгрунтована можливість повторного залишення без руху її позовної заяви як в контексті вимог діючого законодавства, так і в контексті наявності її волевиявлення на таку дію, зокрема, в контексті нижченаведених положень міжнародного права.
Так,в силу вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов»язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції (параграф 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»). Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи...
Судом також враховано, що Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані висновки не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
При цьому з положень ч.2 ст.121 ЦПК України вбачається: якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду; інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до положень ч.5 ст.121 ЦПК України - повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, вважаю, що відповідно до ст.121 ЦПК України заяву належить повернути.
Керуючись ст.121 ЦПК України,
Ухвалив:
Повернути позов ОСОБА_2.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом 5 днів з дня отримання її копії.
Суддя: