Справа № 127/25796/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Клапоущак С.Ю.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
16 лютого 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.
секретар судового засідання: Ременяк С.Я.,
за участю:
позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти № 2 БУПП м. Вінниці Чайкуна Юрія Володимировича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 167919 від 12.11.16,
В грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 2 БУПП м. Вінниці Чайкуна Юрія Володимировича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №167919 від 12.11.2016.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2016 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належними чином повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції - скасувати, а провадження по справі про про вчинення адміністративного правопорушення - закрити, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою серії ПС2 № 167919 від 12.11.2016 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 123 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень, оскільки він порушив правила проїзду залізничних переїздів, а саме не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2, який встановлений перед переїздом, чим порушив п. 20.2 ПДР України.
Позивач, вважаючи вказану постанову незаконною, звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність винесеної постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 20.2 ПДР України під'їжджаючи до переїзду, а також починаючи рух після зупинки перед ним, водій зобов'язаний керуватися вказівками і сигналами чергового по переїзду, положенням шлагбаума, світловою та звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також переконатися в тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина).
Згідно зі ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
За приписами ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, причиною зупинки відповідачем транспортного засобу позивача було порушення правила проїзду залізничних переїздів, а саме не виконання вимоги дорожнього знаку 2.2, який встановлений перед переїздом, чим порушено, на думку інспектора, вимоги п. 20.2 ПДР України.
З переглянутого в суді апеляційної інстанції відеозапису, який долучений до справи в якості доказу винуватості особи у вчинені правопорушення, і який прийнятий до уваги судом першої інстанції, не вбачається, що позивач здійснив переїзд залізничної колії без зупинки, чим порушив вимоги п. 20.2 ПДР України. Крім того, судова колегія не вважає належним доказом зазначений відеозапис, в розумінні ст.ст. 69, 70 КАС України, оскільки на ньому зафіксовано правопорушення, яке вчинене іншою особою та не є предметом розгляду даної справи.
Також апеляційний суд зауважує, що із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що остання складена з порушенням вимог ст . 283 КУпАП, оскільки неналежно зазначені відомості про особу, щодо якої розглядалася справа, а саме: невірно вказано місце народження особи - Черкаська область, в той час, як згідно водійського посвідчення місцем народження ОСОБА_2 є Вінницька область.
За приписами ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового слідства чи дізнання, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 допустив порушення вимоги п. 20.2 ПДР України, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв не у спосіб, не на підставах та не в межах наданих йому повноважень, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти № 2 БУПП м. Вінниці Чайкуна Юрія Володимировича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 167919 від 12.11.16 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до інспектора роти № 2 БУПП м. Вінниці Чайкуна Юрія Володимировича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №167919 від 12.11.16 задовольнити.
Скасувати постанову інспектора роти № 2 БУПП м. Вінниці Чайкуна Юрія Володимировича ПС2 №167919 від 12 листопада 2016 року та закрити провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_2.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 20 лютого 2017 року.
Говуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.