Справа № 675/1905/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Демчук П.В.
Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.
15 лютого 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Загороднюка А.Г.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Славутської міської ради Хмельницької області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою із відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража,
постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08 грудня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, 04 листопада 2015 року позивач звернувся до Славутської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 30 кв. м., що розташована у м. Славута по вул. Ярослава Мудрого в районі будинку № 32 для будівництва індивідуального гаража.
До вказаної заяви ним долучено схему розміщення земельної ділянки та підписи жителів будинку № 32 щодо не заперечення будівництва позивачем гаража.
Пунктом 9.2 Рішення Славутської міської ради від 27 листопада 2015 року № 17.1-2/2015 позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з наступною передачею у власність в зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, Генеральному плану міста Славута та Плану зонування міста.
Позивачем зазначене рішення було оскаржене у судовому порядку і Славутським міськрайонним судом Хмельницької області 08 лютого 2016 рішення міської ради скасоване і зобов'язано міську раду на пленарному засіданні розглянути заяву ОСОБА_2 від 04 листопада 2015 року в строки та в порядку, передбаченому Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельним кодексом України і прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України.
В подальшому 26 лютого 2016 року міською радою повторно розглянута заява ОСОБА_2 та прийнято мотивоване рішення № 24.2-5/2016, яким відмовлено заявнику у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки діяв в межах повноважень, з дотриманням вимог земельного та містобудівного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з статтею 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного кодексу України на території сіл, селищ, міст належить до виключних повноважень сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з статтею 10 Закону України "Про планування і забудову територій" планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.
Статтями 38, 39 Земельного Кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Порядок надання земельних ділянок комунальної власності визначений статтею 118 Земельного кодексу України, згідно якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення. звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу місцевого самоврядування, який розглядає відповідне клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації тощо.
Відповідно до положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності":
- генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;
- план зонування території - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон;
- план зонування розробляється на основі генерального плану з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб, встановлює вимоги до забудови окремих територій;
- суб'єкти містобудування (органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи) зобов'язані додержуватись містобудівних умов та обмежень.
З матеріалів справи вбачається, що генеральний план м. Славута затверджений рішенням ХХІІ сесії п'ятого скликання Славутської міської ради 29 серпня 2008 року.
Також 05 квітня 2013 року Славутською міською радою затверджений План зонування території міста.
Відповідно до Плану зонування території м. Славута територія поблизу будинку АДРЕСА_1 використовується саме для забезпечення обслуговування потреб мешканців зазначеного багатоквартирного жилого будинку (на ній розміщено дитячий ігровий майданчик, господарський майданчик для сушки білизни, питний колодязь, зелені насадження).
Згідно Плану зонування території м. Славута, позивач бажає отримати для влаштування індивідуального гаража земельну ділянку, яка належить до зони житлової забудови середньої поверховості (Ж-3). Згідно затвердженої містобудівної документації, у вказаній зоні можливо розміщення зблокованих наземних гаражів, а позивач звернувся для встановлення індивідуального гаражу (а.с. 7).
Крім того, враховуючи можливу перспективну забудову зблокованих гаражів, у місці на яке вказує позивач, блокування гаражів можливо в сторону існуючого ігрового майданчика, або на територію зайняту деревами, що буде суперечити вимогам пунктів 5.12, 7.44, 7.50 ДБН 360-92** і п. 5.28 та додатку 10 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 173 від 19 червня 1996 року.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що 08 червня 2016 року на ім'я міського голови Сидора В.Б. надійшла заява від жителів будинку АДРЕСА_1, згідно з якої жителі (серед яких і ті, які раніше надавали згоду) заперечують проти надання дозволу міською радою ОСОБА_2 на будівництво гаража на території поблизу будинку № 32, оскільки останні звернулись до реєстраційної служби з метою реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (а.с. 94).
Заперечення позивача про створення ОСББ, з посиланням на відповідь виконавчого комітету Славутської міської ради № 107/21-24 від 23 грудня 2016 року щодо відсутності звернення мешканців будинку АДРЕСА_1, суд відхиляє, оскільки, як слідує із звернення мешканців, вони звернулись до реєстраційної служби, а не до виконавчого комітету.
Таким чином, Славутська міська рада Хмельницької області при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки діяла в межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08 грудня 2016 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08 грудня 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 17 лютого 2017 року.
Головуючий Загороднюк А.Г.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.