14 лютого 2017 року № 876/8866/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Рибачука А.І.
за участю секретаря судових засідань: Чопко Ю.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
встановив:
17.10.2016 позивач звернулася в суд із адміністративним позовом до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати його здійснити з 01.12.2015 перерахунок розміру пенсії відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції, чинній на момент призначення пенсії, з урахуванням підвищення з 01.12.2015 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою встановлені нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери в розмірі 90 % від суми заробітної плати, викладеної в довідці Управління фінансів Ковельської районної державної адміністрації про заробітну плату державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі від 04.10.2016 № 13/4-18/2-16.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона перебуває на обліку у Ковельському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області та з 02.06.2009 по 02.07.2009 отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а з 03.07.2009 їй призначено пенсію по ІІ-й групі інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723-XII, у розмірі 90% заробітної плати. 06.10.2016 вона звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії по інвалідності, однак листом від 12.10.2016 № 8628/02-21-22 їй було у цьому відмовлено, оскільки чинним законодавством України не передбачено перерахунок призначених пенсій державних службовців. Вважає, що така відмова є неправомірною, оскільки новий Закон України «Про державну службу» стосується виключно призначення, а не перерахунку вже призначених пенсій і поширюється тільки на тих осіб, яким пенсії призначаються за спеціальними законами після 01.06.2015, а не на тих, яким вони вже були призначені.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02.11.2016 позов задоволено частково.
Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що оскільки чинним законодавством України скасовано право на перерахунок призначених пенсій державних службовців, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду та проведення перерахунку призначеної позивачу пенсії, не має. У цих правовідносинах, управління здійснювало свої повноваження у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у Ковельському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області та з 02.06.2009 отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу", у розмірі 90 % заробітної плати. Стаж на посаді державного службовця становить 34 роки.
06 жовтня 2016 року позивач звернулася із заявою до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області, в якій просила, на підставі довідки Управління фінансів Ковельської районної державної адміністрації про заробітну плату від 04.10.2016 № 13/4-18/2-16 здійснити перерахунок пенсії, у зв'язку з підвищенням посадових окладів державних службовців.
Рішенням про результати розгляду заяви ОСОБА_2 від 06.10.2016 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-ХІІ, який набрав чинності з 01.05.2016 перерахунку розміру пенсії державним службовцям не передбачено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність дій відповідача, оскільки на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія, згідно Закону України «Про державну службу», на її перерахунок у разі підвищення складових заробітної плати, в тому числі посадового окладу, працюючих державних службовців. При цьому, на момент звернення позивача до відповідача за перерахунком пенсії, питання вищевказаного перерахунку чинним законодавством врегульоване не було, в той час як в силу приписів статті 37 - 1 Закону України «Про державну службу» умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям повинні бути визначені Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що Кабінетом Міністрів України не вжито заходів на реалізацію вищенаведеної норми, виходячи із приписів частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, та статті 22, згідно з якою закріплені Конституцією України права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані, позивач має право на перерахунок пенсії, а тому мають застосовуватися норми, що визначали умови та порядок перерахунку пенсії, які діяли на момент її призначення позивачу.
Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на таке.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент призначення пенсії) від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
На час призначення пенсії позивачу стаття 37-1 у Законі № 3723 викладена так: у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Порядок обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії державного службовця був встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» № 865 від 31 травня 2000 року (далі - Постанова № 865).
Відповідно до п. 4 Постанови № 865 (в редакції чинній на час призначення пенсії) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року № 432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії.
Пунктом 5 Постанови № 865 було встановлено, що перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.
Пунктом другим постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» № 1013 від 09 грудня 2015 року виключено пункт четвертий постанови № 865, який передбачав перерахунок пенсії пенсіонерам.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася 06.10.2016 з заявою про перерахунок пенсії до Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області.
01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889).
Згідно п. 2 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Отже, на час звернення позивача за перерахунком пенсії втратила чинність стаття 37-1 Закону № 3723-XII, якою було врегульовано порядок та умови перерахунку пенсії державних службовців, а Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889, який набрав чинності з 1 травня 2016 року, не передбачено перерахунок пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням окладів.
При цьому, відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При вирішенні спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції посилається на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014, в якій Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Суд апеляційної інстанції вважає, що у спірних правовідносинах пенсійний орган здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України, так як у останнього відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу, оскільки Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ не передбачено перерахунок пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням окладів працюючих державних службовців.
Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 94 КАС України, судовий збір присудженню з позивача на користь відповідача, як суб'єкта владних повноважень, не підлягає.
З огляду на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 94, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Ковельського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області задовольнити.
Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 02 листопада 2016 року у справі № 159/3833/16-а скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: В.Я. Качмар
А.І. Рибачук
Постанова у повному обсязі складена та підписана 20.02.2017.