16 лютого 2017 року Справа № 876/8451/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Яворського І.О., Носа С.П.
з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.
представника позивача: Гавриляка Є.О.
представника відповідача: Квасниця Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро» до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У листопаді 2012 року ТзОВ «Броди Агро» звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000022231/3515 та № 0000232311/3516 від 02.08.2012.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Оскаржувана постанова прийнята за результатами повторного перегляду після скасування Вищим адміністративним судом України постанови Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2014, якою була залишена без змін постанова суду першої інстанції.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.06.2016 суд касаційної інстанції вказав, що висновок про нереальність проведених позивачем зі своїм контрагентом спірної господарської операції, за наслідками якої було сформовано спірні суми податкового кредиту, судами попередніх інстанцій було зроблено з посиланням на окремі дефекти первинних документів. Крім того, за висновками судів попередніх інстанцій, відсутність у контрагента позивача документів на підтвердження погодження перевезення небезпечного вантажу з підрозділами МВС України також є свідченням нереальності господарських операцій. При цьому, суд касаційної інстанції вказав на те, що платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону, що не було досліджено судом першої та апеляційної інстанції.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ТзОВ «Броди Агро» подало апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що суд першої інстанції однобоко дослідив обставини справи, не взявши до уваги аргументи, які наводилися позивачем. Суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що правила формування податкового кредиту визначаються виключно Податковим кодексом України (Далі - ПК України). Суд не взяв до уваги та не оцінив належним чином податкові накладні, які є в наявності та оформлені належним чином. Крім того, суд першої інстанції посилається лише на внутрішній акт ТзОВ «Броди Агро» про приймання-передачу послуг від 13.04.2011 і жодним чином не дає правової оцінки акту приймання-передачі послуг № 4 від 13.04.2011, підписаний директором ТзОВ «Вікар» Лебеденко С.О. та директором ТзОВ «Броди Агро» Пастущак І.К. Суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що ТзОВ «Броди Агро» замовляло послуги по внесенню в грунт аміаку безводного, а тому у нього відсутні правові підстави отримувати товарно-супровідні документи, оскільки такі виписуються лише учасникам перевезення. Щодо мотивів, які викладені в оскаржуваній постанові про відсутність дозволу з органами МВС на перевезення безводного аміаку, який є токсичною речовиною, апелянт зазначає, що даний факт не стосується предмету спору, оскільки це не є порушенням податкового законодавства, а також вказує, що такий висновок суду першої інстанції ставить в залежність порушення ТзОВ «Вікар» правил перевезення небезпечних вантажів на формування податкового кредиту позивачем. Тому просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2016 та прийняти нову, якою повністю задовольнити адміністративний позов ТзОВ «Броди Агро».
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Гавриляка Є.О., який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача Квасниця Н.Б., яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що у період з 05.07.2012 по 10.07.2012, з 11.07.2012 по 17.07.2012 посадовими особами ДПІ у Бродівському районі Львівської області було проведено позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість ТзОВ «Броди Агро» щодо взаєморозрахунків з ТзОВ «ВІКАР» за період з 01.03.2011 по 31.05.2011, про що складено акт № 113/22-00/35116440 від 17.07.2012.
В ході перевірки контролюючим органом було встановлено порушення вимог п.п. 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищена сума податкового кредиту у квітні 2011 року на 135 852,7 грн, в результаті чого завищено значення рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 39 406 грн, за травень 2011 року - 96 447 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у Бродівському районі Львівської області 02.08.2014 було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000222311/3516, яким товариству було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 96 447 грн та № 0000232311/3516, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 39 406 грн.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції фактично погодився з доводами представника відповідача та зазначив, що згідно наданих до перевірки документів неможливо встановити реальність виконання умов укладеного договору у зв'язку з тим, що акт приймання-передачі наданих послуг підписано лише однією стороною (замовником) та загальна кількість оброблених полів, що знаходяться та території Бродівського району складає 726 га. Відсутня інформація, що підтверджує розміщення для квартирування, відпочинку та харчування на час агрохімічних робіт агрохімічних спеціалістів, які прибули для виконання робіт, не надано документів, які повинен був надати виконавець замовнику, зокрема рахунок-фактуру від заводу, платіжне доручення виконавця з відміткою банку про оплату вартості аміаку, а також лист щодо прийняття виконавцем аміаку безводного в кількості 120,00 тон рівномірними партіями, а надано лише видаткові накладні, в яких відсутні печатка заводу постачальника - виробника, ПІБ посадових осіб, які видавали аміак синтетичний. Всупереч вимогам п.7 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ТзОВ «Броди Агро» не представлено інформації щодо наявності ліцензії, дозвільних документів у TзOB «Вікар», а згідно даних акту перевірки ТзОВ «Вікар», надісланого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 18.04.2012 інформація про наявність ліцензії на право здійснювати даного виду діяльності відсутня, кількість пального не співпадає із кількістю пального, використаного відповідно до наявних у матеріалах справи матеріальних звітів та заправних відомостей. Також, видаткові накладні та акт приймання-передачі наданих послуг не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування та не можуть доводити ті обставини, які в цих документах зафіксовані.
Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з огляду на наступне.
Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше : дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.4 ст.198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ч.1 ст.43 ГК України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Згідно ч.1 ст.44 цього Кодексу, підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програм діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2011 між ТзОВ «Вікар» (Виконавець) та ТзОВ «Броди Агро» (Замовник) укладено Договір про надання послуг № 10/.03-2011, за умовами якого, виконавець на замовлення замовника, зобов'язується організувати надання послуг із внесення аміаку безводного на площі 1 000,00 га орендованих і оброблюваних замовником сільськогосподарських землях, що знаходяться на території Бродівського району Львівської області, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх вартість.
Згідно п.2 вказаного Договору, виконання робіт здійснюється Виконавцем із залученням спеціалізованої агрохімічної корпоративної структури. Виконавець приступає до виконання робіт після отримання на розрахунковий рахунок грошових коштів у вигляді передоплати відповідно до умов п.5.3. Договору, у строки, обумовлені заявкою Замовника (що може бути передана засобами факсимільного, електронного зв'язку тощо), але не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту перерахування передоплати (п.5.3. Договору) на розрахунковий рахунок Виконавця. Конкретний строк проведення робіт може бути змінений за взаємною письмовою згодою сторін.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що виконавець для виконання його умов, зобов'язаний провести закупку аміаку безводного в кількості 120,00 т за ціною 4 130,10 грн за 1 тону. Якщо завод змінює ціну аміаку безводного до моменту перерахування Замовником передоплати, відповідно до п.5.2 Договору, вартість послуг та затрат на гектар змінюється пропорційно. Також, виконавець зобов'язаний надати Замовнику рахунок-фактуру від заводу, платіжне доручення Виконавця з відміткою банку про оплату вартості аміаку, а також лист щодо прийняття Виконавцем аміаку безводного в кількості 120,00 т рівномірними партіями для виконання даного Договору. Для виконання Договору доставити до місця роботи, за власний рахунок та власними силами, готову до роботи агрохімічну техніку : трактори, культиватори (технічна характеристика культиваторів : Case NTX 5310) за адресою : Львівська область, Бродівський район, село Шнирів. Виконати доставку аміаку до місця внесення.
Даним договором передбачено, що у вартість робіт не входить вартість паливно-мастильних матеріалів, необхідних для виконання робіт. Заправка трактору здійснюється паливом Замовника.
12.04.2011 між ТзОВ «Вікар» (Виконавець) та ТзОВ «Броди Агро» (Замовник) було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 10/03-2011, згідно якою було викладно в новій редакції п.1.1, а саме : «Виконавець на замовлення замовника, зобов'язується організувати надання послуг із внесення аміаку безводного на площі 1 004,00 га орендованих і оброблюваних замовником сільськогосподарських землях, що знаходяться на території Бродівського району Львівської області, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх вартість».
На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивач надав податкові накладні № 48 від 29.03.2011 на суму 150 000 грн, № 11 від 13.04.2011 на суму 169 504,20 грн; платіжні доручення № 4726 від 14.03.2011 на суму 495 612 грн, № 4826 від 15.04.2011 на суму 140 000 грн, № 4765 від 29.03.2011 на суму 150 000 грн, № 4860 від 29.04.2011 на суму 29 504,20 грн; агрохімічні паспорти поля; акт приймання-передачі наданих послуг від 13.04.2011 до Договору № 10/03-2011 від 10.03.2011; матеріальні звіти та заправні відомості механізованих заправних агрегатів; звіти про рух матеріальних цінностей за квітень 2011 року.
Суд першої інстанції, при дослідженні вищезазначених доказів, залишив поза увагою та не надав оцінку акту приймання-передачі наданих послуг № 4 від 13.04.2011, який підтверджує факт реальності надання послуг між ТзОВ «Броди Агро» та ТзОВ «Вікар», оскільки вказаний акт відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Окрім того, 13.04.2011 позивачем було складено внутрішній акт, який фіксував площі та кількість пального, витраченого при заправці техніки по наданню послуг.
Щодо відсутності товарно-супровідних документів, оскільки аміак рідкий технічний є токсичною речовиною, відтак його перевезення повинно здійснюватись з дотриманням вимог Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» та Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом МВС України № 822 від 26.07.2004, колегія судів зазначає наступне.
Відповідно до п.3.2 укладеного між ТзОВ «Вікар» та ТзОВ «Броди Агро» договору, ТзОВ «Вікар» взяв на себе зобов'язання по закупці аміаку безводного та останній зобов'язувався доставити його до місця внесення.
З вищенаведеного випливає, що ТзОВ «Броди Агро» не було стороною правовідносин по придбанню товару та його доставці по договору, а тільки замовляло послуги по внесенню у грунт аміаку безводного, а відтак у нього відсутні правові підстави отримувати товарно-супровідні документи, так як вони видаються та складаються лише учасниками перевезення.
Посилання податкового органу на відсутність у контрагента позивача документів на підтвердження погодження перевезення небезпечного вантажу з підрозділами МВС України не заслуговують на увагу, оскільки законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та формування валових витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
Колегія судів зазначає, що платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.
Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року по справі № 21-47а10, яка відповідно до вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою в контексті формування судами судової практики.
Саме на такі недоліки при вирішенні даної справи вказав Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 29.06.2016, висновки і мотиви якого, з яких скасовано судове рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи, і які були залишені поза увагою судом першої інстанції.
Щодо відсутності товарно-транспортних накладних у ТзОВ «Броди Агро» колегія судів зазначає наступне.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно п.п.11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 зазначених Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.
Відповідно до п.11.6 Правил, перший примірник товарно-транспортних накладних залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій та четвертий примірники, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби - і печаткою або штампом), передаються перевізнику. Беручи до уваги, що ТзОВ «Вікар» відповідно до п.3.2 укладеного договору з ТзОВ «Броди Агро», взяв на себе зобов'язання по закупці аміаку безводного і доставки його до місця внесення, тобто ТзОВ «Вікар» був замовником та вантажоодержувачем даного аміаку, відповідно ТзОВ «Броди Агро» не було стороною в перевезенні даного вантажу, а тому не могло мати товарно-транспортні накладні на перевезення аміаку безводного TзOB «ВІКАР».
Документами які зокрема підтверджують факт закупки аміаку ТзОВ «Вікар» є видаткові накладні № 44-43 від 23.03.2011, № 44-45 від 24.03.2011, № 44-46 від 25.03.2011, № 44-47 від 25.03.2011, № 44-48 від 28.03.2011, № 44-49 від 28.03.2011, № 44-52 від 29.03.2011, № 44-58 від 31.03,2011, № 44-59 від 01.04.2011, № 44-60 від 01.04.2011, № 44-62 від 01.04.2011, № 44-66 від 04.04.2011, № 44-68 від 05.04.2011, № 44-73 від 06.04.2011, № 44-72 від 06.04.2011, № 44-74 від 06.04.2011, № 44-76 від 07.04.2011, № 44-82 від 08.04.2011, № 44-85 від 10.04.2011 копії яких ТзОВ «Вікар» надавав ТзОВ «Броди Агро».
У відповідності до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач у спірних правовідносинах не допускав порушень п.п.198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст.198 ПК України, оскільки господарські операції між ним та ТзОВ «Вікар» мали реальний характер та підтверджені усіма характерними для даного виду операцій первинними документами.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги, є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро» - задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2016 року по справі № 2а-9405/12/1370 скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Броди Агро» до Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бродівської Державної податкової інспекції у Львівської області № 0000222311/3515 від 02 серпня 2012 року та № 0000232311/3516 від 02 серпня 2012 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі.
Головуючий : Р.В.Кухтей
Судді : І.О.Яворський
С.П.Нос
Повний текст постанови складено 20.02.2017.