"07" лютого 2017 р.Справа № 921/793/16-г/11
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М. розглянув матеріали справи
за позовом: Теребовлянського районного споживчого товариства, вул. Князя Василька, 6, м.Теребовля, Тернопільська область, 48101
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1
про cтягнення заборгованості в сумі 5261,79 грн.
За участю представників сторін:
Позивача: Помазанська С.І. - представник Теребовлянського районного споживчого товариства.
Відповідача:не прибув.
Суть справи: Теребовлянське районне споживче товариство, м.Теребовля, Тернопільська область, звернулося з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Теребовля, Тернопільська про стягнення заборгованості по несплаті орендної плати в сумі 2280 грн. та 6122,56 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором найму (оренди) торговельного місця НОМЕР_1 від 01.10.2015 р., зокрема в частині своєчасного здійснення платежів по орендній платі, внаслідок чого станом на 12.12.2016 р. утворилася заборгованість на загальну суму 8402,56 грн., з якої: 2280,00 грн. - борг, 6122,56 грн. - пеня.
Ухвалою господарського суду від 16.12.2016 року порушено провадження у даній справі, призначено її розгляд на 10.01.2017 р. та зобов'язано сторін подати в судове засідання -відповідача: обґрунтований відзив на позов.
10.01.2017р. від представника позивача на адресу господарського суду Тернопільської області надійшло клопотання № 2/268 від 10.01.2017р. про зменшення розміру позовних вимог та відповідно до поданого клопотання позивач просить суд стягнути з відповідача 5261,00 грн., із них 2432,00 грн. заборгованості по несплаті орендної плати та 2829,79 грн.пені
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з врахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог та просить суд позов задоволити.
Відповідно до п. 3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Розглянувши подане представником позивача клопотання про зменшення позовних вимог, суд приймає його до розгляду як таке, що подане у відповідності до ст.22 ГПК України.
Представник відповідача в судове засідання 10 січня 2017 року не з'явився, відзив на позов не надав, відтак в порядку ст..77 ГПК України ухвалою господарського від 10.01.2017р. розгляд справи відкладено на 31.01.2017р. для надання можливості відповідачу подати свої заперечення проти позову та взяти участь в судовому засіданні.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 31.01.2017р. розгляд справи відкладено на 07.02.2017р. на 12 год. 50 хв.; зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву.
Своїм правом на захист відповідач не скористався та не подав суду відзиву на позов, будь-яких заперечень чи спростувань позовних вимог.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права та обов'язки сторін, передбачені ст..22 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як свідчать матеріали справи, 01 жовтня 2015 року між Теребовлянським районним споживчим товариством (далі - Наймодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі - Наймач) укладено договір найму (оренди) торговельного місця НОМЕР_1 (далі - Договір), згідно умов якого Наймодавець передає, а Наймач приймає у тимчасове платне користування торговельне місце (далі - об'єкт найму) на території цілісного майнового комплексу Теребовлянського РайСТ, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. (п.1.1. Договору).
Загальна площа об'єкта найму торговельного місця становить 6,7 кв.м. (п.1.2. Договору).
Відповідно до п.1.3. Договору, торговельне місце передається у тимчасове платне користування для торгівлі.
Згідно п.2.1. Договору, об'єкт найму передається в користування на протязі трьох днів з дня підписання акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.
Передача торговельного місця у найм не спричиняє передачу Наймачу права власності на це майно. Власником об'єкту найму залишається Наймодавець, а Наймач користується ним протягом строку найму. Передача об'єкта в найм не може бути підставою для закріплення за Наймачем права власності на землю будь-яким способом (п.2.2. Договору).
Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за місяць користування об'єктом найму становить 152 грн.
Крім того, передбачено, що розмір плати за користування об'єктом найму може змінюватися у разі змін податкового законодавства, амортизаційних відрахувань, розміру плати за землю тощо та корегується з урахуванням індексу інфляції. Зміни у цьому разі вносяться за ініціативою Наймодавця шляхом направлення Наймачу письмової угоди про збільшення плати за користування договором найму (п.3.2. Договору).
Вартість комунальних послуг (водо-, енерго-,теплопостачання та інші витрати, пов'язані з утриманням приміщень) відшкодовується щомісяця Наймачем у сумі фактичних затрат (п.3.3. Договору).
Відповідно до п.3.4. Договору плата за користування об'єктом найму сплачується на рахунок Наймодавця до 10-го числа кожного місяця в якому здійснюється користування об'єктом найму.
За змістом п.4.1.2 Договору, Наймач зобов'язався своєчасно, не пізніше 10 числа поточного місяця, і в повному обсязі сплачувати плату користування об'єктом найму, вартість комунальних послуг та інших платежів у 5 денний термін після отримання рахунка.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, зокрема: за порушення строку перерахування коштів, встановлених в п.4.1.2, Наймач сплачує пеню в розмірі 2% від суми боргу за кожний день прострочення (п.5.1.1. Договору).
Згідно п.6.1 Договору, останній діє з 01.10.2015р. по 01.09.2016р. (але не більше одного року).
У випадку відсутності заперечень Наймодавця та Наймача про припинення дії договору протягом одного місяця до його закінчення він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах (п.6.7. Договору).
Вказаний Договір містить підписи представників сторін, крім того, його укладення визнається відповідачем у поданому відзиві на позов.
Також, в матеріалах справи наявна копія Акту приймання-передачі до договору від 01.10.2015р., на якій містяться підписи представників сторін, відповідно до якого Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято в оренду торгове місце площею 6,7 кв.м. в стані, що відповідають умовам договору та їх призначенню.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України).
Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 4.1.2. Договору передбачено обов'язок відповідача своєчасно, не пізніше 10 числа поточного місяця і в повному обсязі сплачувати Теребовлянському районному споживчому товариству плату за користування об'єктом найму.
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Як вказує позивач у позовній заяві, а також підтверджується матеріалами справи, відповідач належно не виконував взяті на себе зобов'язання по договору найму (оренди) торговельного місця НОМЕР_1 від 01.10.2015р., і станом на 10.01.17р. заборгованість по несплаті за користування торговельним місцем становить 2432,00 грн.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Теребовлянського районного споживчого товариства щодо стягнення з відповідача 2432,00 грн заборгованості по орендній платі підлягають до задоволення як обґрунтовані та правомірно заявлені.
Окрім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 2829,79 грн пені за період з 30.12.2015р.по 10.01.2017р.
В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, визначений в договорі розмір пені, не може перевищувати той розмір, який визначений законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Також, ч.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як роз'яснено в п.2.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
З нарахуванням 2829,79 грн. пені суд не погоджується, оскільки обчислення пені здійснено з суми заборгованості , що визначена наростаючим підсумком.
Згідно здійсненого судом перерахунку (за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій "Ліга:Закон Еліт"), суд визнає правомірним нарахування пені на загальну суму 310,44 грн., в тому числі:
- по платі за жовтень 2015р. (152 грн.) - з 30.12.2015р. по 10.04.2016р. в сумі 18,84 грн.;
- по платі за листопад 2015р. (152 грн.) - з 30.12.2015р. по 10.05.2016р. в сумі 23,84 грн.;
- по платі за грудень 2015р. (152 грн.) - з 30.12.2015р. по 10.06.2016р. в сумі 28,61 грн.
- по платі за січень 2016 р. (152 грн.) - з 11.01.2016р. по 10.07.2016р. в сумі 30,68 грн.
- по платі за лютий 2016 р. (152 грн.) - з 11.02.2016р. по 10.08.2016р. в сумі 29,15 грн.
- по платі за березень 2016р. (152 грн.) - з 11.03.2016р. по 10.09.2016р. в сумі 27,85 грн.;
- по платі за квітень 2016 р. (152грн.) - з 11.04.2016р. по 10.10.2016р. в сумі 25,94 грн.
- по платі за травень 2016р. (152 грн.) - з 11.05.2016р. по 10.11.2016р. в сумі 24,68 грн.;
- по платі за червень 2016р. (152 грн.) - з 11.06.2016р. по 10.12.2016р. в сумі 23,40 грн.;
- по платі за липень 2016р. (152 грн.) - з 11.07.2016р. по 23.12.2016р. в сумі 22,73 грн.;
- по платі за серпень 2016р. (152 грн.) - з 11.08.2016р. по 23.12.2016р. в сумі 18,59 грн.;
- по платі за вересень 2016р. (152 грн.) - з 11.09.2016р. по 23.12.2016р. в сумі 14,60 грн.;
- по платі за жовтень 2016р. (152 грн.) - з 11.10.2016р. по 23.12.2016р. в сумі 10,84 грн.;
- по платі за листопад 2016р. (152 грн.) - з 11.11.2016р. по 23.12.2016р. в сумі 7,09 грн.;
- по платі за грудень 2016р. (152 грн.) - з 11.12.2016р. по 23.12.2016р. в сумі 3,60 грн.
У зв'язку із наведеним, позов в частині стягнення 310,44 грн. пені підлягає до задоволення як обрунтовано заявлений та не спростований відповідачем.
В частині стягнення пені в сумі 2519,35 грн. позовні вимоги заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.
Дослідивши усі обставини справи у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Теребовлянського районного споживчого товариства підлягають до задоволення частково в сумі 2742,44 грн., з яких 2432 грн. 00 коп. сума основного боргу, 310,44 грн. 00 коп. - пеня . В решті позову слід відмовити.
Частиною другою статті 49 ГПК України визначено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, беручи до уваги, що неправомірна бездіяльність відповідача, який не вжив заходів досудового врегулювання спору, призвела до необхідності звернення позивача за судовим захистом, судовий збір в розмірі 1378,00 грн. відшкодовується позивачу за рахунок відповідача, згідно ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1 код на користь Теребовлянського районного споживчого товариства (вул. Князя Василька, 6, м.Теребовля, Тернопільська область, код 01767330): 2 432грн. основного боргу, 310,44 грн. пені та 1378 ,00 грн. в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
3. В решті заявлених позовних вимог відмовити.
4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання - 17 лютого 2017 року) через місцевий господарський суд.
Суддя А.М. Сидорук