36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
09.02.2017 Справа № 917/1841/16
По позову Заступника прокурора Полтавської області (36000, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7 в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Міністерство освіти і науки України, 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 10
До відповідачів: 1. Державний навчальний заклад "Гадяцьке вище професійне аграрне училище", 37300, м. Гадяч, вул. Полтавська, 88
2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1
Про: (1) визнання недійсним договору про спільну діяльність у сфері господарської діяльності від 01.03.2016 року №29/1, укладений між сторонами;
(2) зобов'язання ФОП ОСОБА_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_1) повернути Державному навчальному закладу "Гадяцьке вище професійне аграрне училище" (код ЄДРПОУ 02546921) земельну ділянку площею 103, 6507 га, розташовану на території Краснознаменської сільської ради Гадяцького району Полтавської області кадастровий номер НОМЕР_2 та земельну ділянку площею 183, 20 га, розташовану на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області,
С у д д я БУНЯКІНА Ганна Іванівна
Представники:
Від прокуратури - Лисенко Н.М. ( див. протокол)
від позивача - відсутні (див. протокол)
від відповідачів: І - Мигаль О.М., Черкасов М.А.; ІІ - ОСОБА_6 (див. протокол)
Рішення прийняте після перерви, об'явленої в судових засіданнях 27 грудня 2016 року та 24 січня 2017 року в порядку ст. 77 ГПК України в реагування на клопотання представників прокуратури та сторін щодо надання додаткових документальних доказів та письмових пояснень, про що зафіксовано в протоколах судових засідань.
В судовому засіданні 09.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення, дотримуючись приписів ст. 85 ГПК України ( в редакції Закону України №2453-ІУ) з залученням її до матеріалів справи та повідомленням учасників судового засідання про кінцеву дату виготовлення повного тексту рішення.
Суть спору: Розглядається позовна заява Заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Міністерство освіти і науки України про визнання недійсним договору про спільну діяльність у сфері господарської діяльності від 01.03.2016 року №29/1, укладений між сторонами, та зобов'язання фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_1) повернути Державному навчальному закладу "Гадяцьке вище професійне аграрне училище" (код ЄДРПОУ 02546921) земельну ділянку площею 103, 6507 га, розташовану на території Краснознаменської сільської ради Гадяцького району Полтавської області кадастровий номер НОМЕР_2 та земельну ділянку площею 183, 20 га, розташовану на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області.
Свої доводи з відсилкою до ч. 1 ст. 215 ЦК України (щодо першої частини вимог - визнання недійсним спірного договору про спільну діяльність) позивач обґрунтовує тим, що в момент вчинення правочину стороною-відповідачем І не дотримано вимог, які встановлені частиною першою ст. 203 ЦК України, а саме:
Дії навчального закладу-відповідача по укладенню Договору №29/1 про спільну діяльність від 01.03.2016р., предметом за яким є обробка ФОП ОСОБА_1 земель сільськогосподарського призначення площею 286, 8507 га, що на праві постійного користування належать ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище» для цілей вирощування останнім сільськогосподарської продукції та організації виробничого навчання і практики учнів, є порушенням вимог ст. 92 Земельного кодексу України, так як право користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної та комунальної власності, а не право розпорядження цими землями, як зазначено в цьому договорі.
Крім того, на думку прокуратури та позивача, оспорюваний договір не відповідає вимогам пп. «л» п. 18 ч. 2 ст. 5, п. 20 ч. 1 ст. 6, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №296, оскільки сторонами при укладенні договору не було дотримано відповідного порядку укладення таких договорів, а саме не отримано погодження та відповідного рішення КМУ. При цьому до висновку, що контрагенти спірного правочину повинні були діяти саме у спосіб за наведеними нормами, для прокуратури слугувало те, що однією із сторін за ним є державна установа, а предметом договору є використання земельної ділянки державної форми власності.
Резюмуючи наведеному, заступник прокурора області в позові приводить таке:
Особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності на укладення договору. Разом з тим, з огляду на специфіку законодавчого регулювання процедури укладення договорів про спільну діяльність державними установами, предметом яких є використання державного майна, такі підприємства не мають права без спеціального погодження (дозволу) Кабінету Міністрів України здійснювати укладення відповідних договорів.
З огляду на той факт, що ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище» не було дотримано спеціальної процедури укладення спірного договору, тобто не отримано погодження центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, а саме: Міністерство освіти і науки України, на укладення оскаржуваного договору, у останнього були відсутні правові підстави для передання в користування ФОП ОСОБА_1 державне майно. Земельні ділянки, які закріплено за державним навчальним закладом «Гадяцьке вище професійно аграрне училище» у відповідності до актів постійного користування земельною ділянкою, є складовою частиною визначення «майно» в розумінні ч. 1 ст. 3 Закону Країни «Про управління об'єктами державної власності».
Крім того, в порушення вимог Цивільного кодексу України у договорі про спільну діяльність №29/1 від 01.03.2016р. сторонами не визначено обов'язкових умов договору, як-то: розміру і порядку внесення вкладів сторін; грошову оцінку вкладів учасників, ведення бухгалтерського обліку по спільній діяльності.
Щодо другої частини вимог (зобов'язання відповідача ІІ вчинити певну дію - повернути навчальному закладу, тобто відповідачу І, земельні ділянки) позовна заява як документальних обґрунтувань, так і обґрунтувань нормами матеріального права, не містить.
07.02.2017р. на адресу ГСПО, вх. №1715, від прокуратури Полтавської області надійшли додаткові обґрунтування позовних вимог №05/2-173вих-17 від 06.02.2017р.(а.с. 211-222), за яким дана оцінка спірному договору про спільну діяльність №29/1 як удаваному правочину, відсилаючись до положень ст. 235 ЦК України. За суттю останній є договором оренди землі та містить ознаки такого договору.
Зазначені додаткові обґрунтування вимог не прийняті судом, так як є зміною підстав позову та були заявлені після початку розгляду даного спору по суті, а отже є такими, що не відповідають приписам ст. 22 ГПК України.
Відповідачі позовні вимоги відхилили, розцінюючи їх як безпідставні, а отже є такими, що задоволенню не підлягають.
Зокрема, відповідач-начальний заклад в відзиві на позовну заяву (а.с. 72-77), датований 19.12.2016р., вх. №15935 від 21.12.2016р., спростовуючи доводи прокуратури, послався на те, що:
- Згідно листа Фонду державного майна України від 02.04.2013р. №10-15-4144, який містить перелік нерухомого державного майна, що перебуває на балансі ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище», органом управління якого є Міністерство освіти і науки України; земельні ділянки, відносно яких укладено договір про спільну діяльність, не входять до переліку нерухомого державного майна, балансоутримувачем якого є ДНЗ, а отже не відносяться до сфери управління Міносвіти і науки України та на них не поширюється дія постанови КМУ №296 від 11.04.2012р.;
- Укладення між відповідачами спірного договору: а) не є порушенням приписів ст. 92 Земельного кодексу України, яка регулює право користування землею, так як договір №29/1 від 01.03.2016р. не містить положень щодо відчуження земельних ділянок іншим особам, зміни їх стану чи призначення, а лише передбачає право доступу до земельної ділянки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 для організації виробничого навчання і практики учнів шляхом спільної обробки і вирощування сільськогосподарської продукції, що не суперечить видам господарської діяльності, визначеної статутом ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище»; б) як юридично, так і фактично стан та цільове призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 286, 8507 на не змінено - перебувають у володінні на праві постійного користування ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище»; в) відповідає приписам ст.ст. 203, 638, 1130, 1131 ЦК України;
- Вступ в господарські відносини з ФОП на умовах спірного договору було викликане браком сучасної техніки і можливостей обробляти землі сільгосппризначення для організації виробничого навчання та практики учнів (заклад готує фахівців - трактористів, механізаторів, комбайнерів).
Аналогічні заперечення приведені і відповідачем ІІ в відзиві на позовну заяву, датованому 20.12.2016р., вх. №15936 від 21.12.2016р. (а.с. 96-101).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників прокуратури та відповідачів, дослідивши надані докази, суд - в с т а н о в и в, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступного.
Державний навчальний заклад "Гадяцьке вище професійне аграрне училище" (відповідач І) є, так званим, «титульним» володільцем на праві постійного користування земельними ділянками: (1) площею 197, 72 га ( згідно спірного договору використовується земельна ділянка площею 183, 20 га) на території Біленченківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області за Державним актом на право постійного користування землею Серія ПЛ 153, виданим відповідно до рішення Біленченківської сільської ради народних депутатів від 19.08.1998р. №46 (реєстраційний №16 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 24.11.1998р.) Гадяцькому СПТУ-47; (2) площею 103, 6507 га на території Краснознаменської (нині - Сергієвська) сільської ради Гадяцького району Полтавської області за Державним актом на право постійного користування землею Серія ЯЯ №220734, виданим відповідно до розпорядження голови Гадяцької районної державної адміністрації №122 від 28.02.2006р. (реєстраційний № 030635900007 в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею та право постійного користування землею, договорів оренди землі від 12.05.2006р.) Гадяцькому професійному аграрному ліцею.
ДНЗ "Гадяцьке вище професійне аграрне училище" є правонаступником як СПТУ-47, так і Гадяцького професійного аграрного училища, в зв'язку зі зміною типу державного навчального закладу відповідно до наказу Міносвіти і науки України від 20.09.2013р. №1330 (останні зміни), про що зафіксовано в Статуті ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище», п. 1.8.
Право постійного користування земельною ділянкою визначено за частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. А частина 2 сієї норми визначає коло осіб, які набувають таке право. Зокрема під дію останньої підпадають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, яким є і ДНЗ «Гадяцьке ВПАУ» (скорочена назва відповідача І).
Відповідно до п. 7.9 Статуту ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище» для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів та молодших спеціалістів вище професійне аграрне училище має відповідну навчально-матеріальну базу та земельні ділянки загальною площею 308, 9207 га відповідно паспортів, технічної документації, актів права власності, тощо.
Маючи статус юридичної особи, ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище», не будучи прибутковим закладом (п. 7.1 Статуту), що не позбавляє цей заклад права вступати в договірні відносини в сфері господарської діяльності, 01.03.2016р. уклало з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 Договір №29/1 про спільну діяльність.
Відповідно до частини 1 ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. При цьому спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників (ч. 2 ст. 1130 ЦКУ).
За приписами ч. 1 ст. 1131 ЦК України законодавець приписує обов'язковість письмової форми договору про спільну діяльність, тоді як за частиною 2 цієї норми, на відпуск домовленості сторін віддає умови договору про спільну діяльність, у т.ч. координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови (при умові, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності).
Позовна заява не містить мотивувань, що спірний правочин є породженням окремого виду спільної діяльності, а отже підпадає під загальне регулювання зазначених норм Цивільного кодексу України.
Зі змісту Договору №29/1 про спільну діяльність, укладеного між контрагентами-відповідачами 01.03.2016р. (а.с. 61-63) слідує, що спільними діями учасників (навчального закладу та фізичної особи-підприємця ) є обробка землі та вирощування на ній сільгосппродукції, як практична організація виробничого навчання і практичних навиків учнів, які вибрали професію механізатор (тракторист машиніст сільськогосподарського виробництва). При цьому одна з сторін (училище) виділяє для цих цілей земельну ділянку (а не передає іншій стороні, як зазначається в позові), друга ж (підприємець) - виділяє посівну та збиральну сільськогосподарську техніку, посівний матеріал та засоби захисту сільгоспкультур від шкідників. Розподіл урожаю за погодженням сторін переглядається і визначається додатковою письмовою угодою (п. 4.2 договору).
Дія спірного договору визначена до 31.12.2016р. Однак, останній є пролонгованим і діє на час прийняття даного рішення відповідно до приписів п. 6.2 договору, оскільки ні один з контрагентів не заявив письмово про відмову в подовженні його дії.
За приведеного вище, земельні ділянки, що є в постійному користуванні Державного навчального закладу "Гадяцьке вище професійне аграрне училище", не є предметом вилучення чи передачі в користування іншій особі, стан та цільове призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 286, 8507 га не змінено, а отже укладення між відповідачами спірного договору про спільну діяльність не є порушенням ст. 92 Земельного кодексу України, про що стверджує в позові прокуратура.
Враховуючи те, що:
а) стаття 1131 ЦК України (в другій її частині) не містить вичерпного переліку та обов'язкових істотних умов договору про спільну діяльність,
б) за загальним правилом не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов (п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання право чинів (господарських договорів) недійсними»),
є підстави розцінювати, що оспорюваний договір про спільну діяльність від 01.03.2016р. укладено з дотриманням вимог ст.ст. 203, 638, 1130, 1131 Цивільного кодексу України.
Закон України «Про управління об'єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року N 185-V ( зі змінами і доповненнями), до якого, як порушення його пп.. «л» п. 18 ч. 2 ст. 5, п. 20 ч. 1 ст. 6 та ч. 2 ст. 8 відповідачами під час укладання спірного правочину, відсилається прокуратура, визначає правові основи управління об'єктами державної власності (див. преамбулу закону).
За ст. 3 цього Закону об'єктами управління державної власності є:
- майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління;
- майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям;
- майно, яке передане державним господарським об'єднанням;
- корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави);
- державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;
- державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію;
- державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій;
- державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим
академіям наук;
- безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну
власність за рішенням суду.
Зазначений перелік об'єктів управління державної власності є вичерпним та не містить такого майнового об'єкту як земля.
Частина ж 2 ст. 3 ЗУ № 185-У прямо приписує, що дія цього Закону не поширюється на управління об'єктами власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Під дію зазначеного Закону, як і Порядку укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №296 відповідно до ст. 5 цього Закону, підпадають лише майнові об'єкти відповідача 1 - ДНЗ «Гадяцьке вище професійне аграрне училище», наведені в Відомостях про нерухоме державне майно ( форма №2б(д), що були надані останньому за листом Фонду державного майна України №10-15-4144 від 02.04.2013р. (а.с. 81-82), серед яких відсутні земельні ділянки як об'єкти матеріального світу.
Відповідно до абз. 5 пп. 2.10 п. 2 постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визначення право чинів (господарських договорів) недійсними», в силу приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, правомірність правочину презюмується. Тому обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).
За викладеного суд дійшов висновку, що обставини, на яких ґрунтується позов заступника прокурора Полтавської області не є доведеними, доводи є необґрунтованими, а отже не можуть слугувати підставою для визнання договору про спільну діяльність №29/1 від 01.03.2016р., укладеного між державним навчальним закладом «Гадяцьке вище професійне аграрне училище» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, недійсним.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
В позові відмовити.
Повний текст рішення виготовлено 16.02.2017р.
СУДДЯ БУНЯКІНА Г.І.