15 лютого 2017 р. Справа № 903/988/16
Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії
до відповідача: Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинскьої міської ради
про стягнення 58 570,96 грн.
Суддя: С.В. Бондарєв
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1-дов. від 12.12.2016р. №928
від відповідача: ОСОБА_2-дов. №1-50/76 від 18.01.2017р.
В судовому засіданні 15.02.2017р. оголошувалась перерва згідно ст.77 ГПК України до 15.02.2017р. до 12:00год. у зв'язку з необхідністю представлення сторонами додаткових пояснень по справі.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст.ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.
В судовому засіданні 15.02.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Волинської філії звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волиснкьої міської ради, в якому просить стягнути з відповідача 58 570,96грн. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення за період листопад, грудень 2015року.
В обґрунтування заявленої вимоги посилається на договір № 30/15-30 від 02.01.2015 року про відшкодування витрат за встановлення та користування телефоном громадянам, які користуються пільгами, який регламентує взаємовідносини сторін щодо відшкодування коштів з урахуванням ПДВ за пільгове надання послуг з користування всіма послугами зв'язку пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.
Ухвалою суду від 22.12.2016р. порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 24.01.2017р. на 11:00год. Зобов'язано сторін представити суду: позивача- оригінали, долучених до позову доказів, докази проплати; відповідача- письмові пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; Положення про управління; докази проплати.
19.01.2017 року через відділ документального забезпечення та контрою до суду від відповідача надійшов відзив №88 від 16.01.2017 року (вх.№01-54/757/17), в якому він проти позову заперечив, вказавши, що до 01 січня 2016 року фінансування витрат за надані телекомунікаційні послуги здійснювалось за рахунок коштів державного бюджету на відповідний рік у вигляді субвенції місцевим бюджетам та відповідно до механізму передбаченого Постановою КМУ від 04.03.2002р. № 256.
У Законі України від 25.12.2015р. № 928-VIII "Про Державний бюджет України на 2016 рік" відсутня субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання інших передбачених законодавством пільг (за послуги зв'язку, компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян, санаторно-курортне лікування ветеранів війни, компенсація на автомобільне паливо Героям України, компенсація вартості проїзду постраждалих від аварії на ЧАЕС І та II категорії) та невизначено джерело фінансування цих пільг. Механізм фінансування видатків, передбачених ст. 102 Бюджетного кодексу України, місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту надання компенсаційних виплат за пільгове користування телефонним зв'язком за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету, який затверджено постановою Кабінету міністрів України від 047.03.2002 р. №256.
Зауважив, що заборгованість, відповідно до акту звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, складеного між Волинською філією ПАТ "Укртелеком" та Управлінням праці та соціального захисту населення Володимир-Волинського міськвиконкому станом на 01 січня 2016 року за період з листопада по грудень 2015 року, становить 28 667,51грн. Акт звіряння підписаний представником Волинської філії ПАТ "Укртелеком" та засвідчений печаткою. Відповідно між сторонами була узгоджена сума боргу. Отже, сума боргу становить 28 667,51 грн.
Оскільки, на сьогодні відсутня законодавча база, а також відсутня субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання інших, передбачених законодавством пільг, відповідно, управління не має коштів для покриття витрат наданих позивачем послуг.
Повідомив, що відразу після перерахування вищезазначеної субвенції з державного бюджету, кошти будуть перераховані ПАТ "Укртелеком".
Крім того, в заяві №89 від 16.01.2017р. просив суд розглядати справу без участі представника відповідача.
Долучив до матеріалів справи копії реєстру бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 25.12.2015р. №232, реєстру бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 30.11.2015р. №206, акту звіряння розрахунків станом на 01.01.2016р. та Положення про Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волиснкьої міської ради.
Представник позивача в судовому засіданні 24.01.2017р. позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання 24.01.2017р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034597442 від 29.12.2016р.
Ухвалою суду від 24.01.2017р. розгляд спору відкладався згідно ст. 77 ГГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача в судове засідання та необхідність витребування додаткових доказів по справі.
Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог з врахуванням відзиву відповідача; відповідача-письмові пояснення та докази щодо зміни найменування (в порівнянні з зазначеним в договорі).
Представник позивача в судовому засіданні 15.02.2017р. позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Крім того, надав суду письмові пояснення до позовної заяви №03-01-01-135/16 від 15.02.2017р. (вх.№01-54/1837/17 від 15.02.2017р.), в яких вказав, що суду надано відзив, яким відповідач заперечує проти позову з мотивів визначених в ньому.
Зазначив, що з підставами відзиву позивач пе погоджується виходячи з наступного.
Виникнення заборгованості відповідач пояснює відсутністю субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на оплату інших витрат. Та, одночасно, не заперечує сам факт можливості сплати цих коштів.
Законодавством України не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або частково звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.
Частини 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Згідно з п.5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. № 01-06/374/2013 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Щодо суми боргу зазначив, що відповідачем визнається тільки частина боргу в сумі 28 667,51 грн., яка, як він зазначає, існувала на 01.01.2016 рік. Зазначене пояснюється наступним. Актом взаємних розрахунків станом на 01.01.2016 рік сторонами була погоджена сума боргу за листопад 2015 року, що підтверджено наданими позивачем розрахунками. Решта суми позовних вимог в розмірі 29 903,45 грн. становить суму боргу за грудень 2015 року, яка підтверджена наданими розрахунками і не визнається відповідачем і не увійшла в акт взаємних розрахунків в зв'язку тим, що на 01.01.2016р. даних по розрахунках за цей період не було в наявності.
На рахунок пільг щодо сплати судового збору зауважив, що на час звернення до суду відповілач не користувався пільгами передбаченими ЗУ "Про судовий збір", зміни до п. 19 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" були внесені тільки з 01.01.2017р., а тому, на думку позивача, не розповсюджуються на спір, який виник на час звернення до суду і сума 1 378,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні 15.02.2017р. позов в частині стягнення з нього 29 903,45 грн. заборгованості заперечив та заперечив проти стягнення з нього на користь позивача 1 378,00грн. витрат, пов'язаних з оплатую судового збору, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Крім того, клопотанням б/н від 15.02.2017р. (вх.№01-54/1838/17 від 15.02.2017р.) долучив до матеріалів справи копії рішень Володимир-Волинської міської ради від 01.12.2015р. №2/6, від 01.12.2015р. №2/7 та Положення про Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волиснкьої міської ради, яке затверджене рішенням міської ради від 01.12.2015р. №2/7, зареєстроване 22.12.2015р. за №11961050010000364.
В судовому засіданні 15.02.2017р. оголошувалась перерва згідно ст.77 ГПК України до 15.02.2017р. до 12:00год., у зв'язку з необхідністю представлення сторонами додаткових пояснень по справі.
Після перерви в судовому засіданні 15.02.2017р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити останні в повному обсязі.
Після перерви в судовому засіданні 15.02.2017р. представник відповідача позов в частині стягнення 29 903,45 грн. заборгованості заперечив та заперечив проти стягнення з нього на користь позивача 1 378,00грн. витрат, пов'язаних з оплатую судового збору, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши зібрані матеріали достатніми для розгляду спору, -
встановив:
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Волинської філії ПАТ "Укртелеком" (виконавець) та Управлінням праці та соціального захисту населення Володимир-Волинського міськвиконкому (замовник) було укладено договір № 30/15-33 про відшкодування витрат за встановлення та користування телефоном громадянам, які користуються пільгами, за умовами пункту 1.1. якого виконавець своїми силами і матеріальними ресурсами виконує роботи по телефонізації квартир пільгової категорії населення та наданню їм телекомунікаційних послуг, а замовник відшкодовує виконавцю кошти за надані послуги.
Відповідно до п.п.2.1.1 п. 2.1. розділу 2 договору замовник зобов'язується на підставі рахунків та актів виконаних робіт, поданих виконавцем перераховувати на рахунок виконавця кошти за надані послуги протягом тридцяти календарних днів.
Згідно п.п.2.2.4 п. 2.2. розділу 2 договору виконавець зобов'язувався щомісяця, за кожний звітний період звіряти стан розрахунків між сторонами та підтверджувати це актом звіряння розрахунків на 1-ше число поточного місяця протягом п'яти банківських днів.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що договір вступає в силу з 02.01.2015р. та діє до 31.12.2015р.
Даний договір підписано сторонами, підписи скріплено відтиском їх круглих печаток.
Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір про відшкодування витрат за встановлення та користування телефоном громадянам, які користуються пільгами № 30/15-33 від 02.01.2015р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.
Факт належного виконання позивачем договірних зобов'язань підтверджується наступними доказами: розрахунками заборгованості за надані телекомунікаційні послуги громадянам, які відповідно до законодавства України отримують їх на пільгових умовах за період листопад - грудень 2015 р., обіговими відомостями нарахувань пільговій категорії осіб, розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За загальними нормами ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності із ст.ст.610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1, 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
В Законі України від 22.10.1993 р. № 3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу”, Законі України від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ “Про жертви нацистських переслідувань”, Законі України від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, я, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законі України від 24.03.2008 р. № 203/98-ВР “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус” та Законі України від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ “Про охорону дитинства” передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).
Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.
Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина 2 ст.218 ГК України та ст.617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005 р. та у справі “Бакалов проти України” від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011.
За таких обставин, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волиснкьої міської ради відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.
У листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що “...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Суд не бере до уваги твердження представника відповідача щодо відсутності у нього заборгованості в розмірі 29 903,45 грн. та посилання на акт звірки взаєморозрахунків, оскільки дане твердження спростовується наявними в матеріалах справи документами, поясненнями представника позивача.
Крім того, суд зауважує, що акт звірки взаєморозрахунків між сторонами не приймається судом, як доказ наявності заборгованості у відповідача лише в сумі зазначеній в ньому, а саме 28 667,51грн., оскільки законодавством не надано акту звірки взаєморозрахунків юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні ст.ст. 9,10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами, договором, накладними, рахунками тощо.
Як зазначає позивач актом взаємних розрахунків станом на 01.01.2016 рік сторонами була погоджена сума боргу за листопад 2015 року, що підтверджено наданими позивачем розрахунками. Решта суми позовних вимог в розмірі 29 903,45 грн. становить суму боргу за грудень 2015 року, яка підтверджена наданими розрахунками суду і не увійшла в акт взаємних розрахунків в зв'язку тим, що на 01.01.2016р. даних по розрахунках за цей період не було в наявності.
Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Існування боргу в сумі 58 570,96 грн. перед позивачем по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано та підтверджено матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волиснкьої міської ради про стягнення 58 570,96 грн. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення.
При цьому суд виходив з обставин повної підтвердженості пред'явлених позовних вимог в цій частині належними та допустимими доказами.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00грн. згідно ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.
Доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення з нього на користь позивача судового збору, судом до уваги не приймаються, оскільки зміни до п. 19 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" були внесені тільки з 01.01.2017р., і, не розповсюджуються на спір, який виник на час звернення позивача з позовом до суду, а саме 20.12.2016р., а тому витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.
Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -
вирішив:
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Володимир-Волинскьої міської ради (Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Івана Франка, 8, код ЄДРПОУ 03190768)
на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Волинської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (м.Луцьк, вул. Кривий Вал, 28, код ЄДРПОУ 21560766)
58 570,96 грн. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення та 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Повний текст рішення складено
17.02.2017
Суддя С. В. Бондарєв