ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
17 лютого 2017 року № 826/6472/16
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1
до відповідача -1 відповідача -2 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якій просить суд:
- визнати неправомірним включення відповідачами належних позивачу кредиторських вимог до ПАТ «КБ «Надра» на суму 449564,76 грн. до кредиторських вимог 7 черги;
- зобов»язати відповідачів змінити черговість належних позивачу кредиторських вимог до ПАТ «КБ «Надра» на суму 449564,76 грн. та віднести їх до кредиторських вимог ПАТ «КБ «Надра» 2 черги.
У судовому засіданні представник позивача вказані позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача-1 позовні вимоги не визнав з підстав необґрунтованості та невмотивованості, зазначивши, що в другу чергу можуть бути включеними виключно вимоги щодо заробітної плати, в які не включаються вимоги щодо компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку.
За результатами судового засідання, керуючись ч. 6 ст. 128 КАС України, суд ухвалив розгляд даної адміністративної справи продовжити в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Отже, розглянувши наявні у справі документи та матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Постановою Правління Національного банку України від 05.02.2015 р. №83 ПАТ «КБ» Надра» віднесено до категорії неплатоспроможних, водночас відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) 05.02.2015 р. №26 з 06.02.2015 р. розпочата процедура виведення Банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування на тимчасову адміністрацію в ПАТ «КБ» Надра».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних від 23.04.2015 р. №85 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «НАДРА» до 05.06.2015 р. включно та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «НАДРА» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкової Ірини Олександрівни до 05.06.2015 р. включно.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 04.06.2015 р. №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 05.06.2015 р. №113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «НАДРА» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Стрюкову Ірину Олександрівну строком на 1 рік з 05 червня 2015 р. до 04 червня 2016 р. включно.
Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», у якому просила стягнути з відповідача на її користь 2 827,20 грн. - невиплаченої компенсації за роботу у неробочі дні 27 грудня 2008 року, 28 грудня 2008 року, 17 січня 2009 року, 18 січня 2009 року, 24 січня 2009 року, 25 січня 2009 року; 1 453,18 грн. - компенсації частини заробітної плати у зв'язку з несвоєчасною її виплатою за період з лютого 2009 року по лютий 2015 року від належної позивачеві оплати за роботу в неробочі дні 27 грудня 2008 року, 28 грудня 2008 року, 17 січня 2009 року, 18 січня 2009 року, 24 січня 2009 року, 25 січня 2009 року; середній заробіток за час затримки розрахунку станом на день винесення рішення.
Пізніше уточнила позовні вимоги, а саме - просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію за роботу у вихідні дні у розмірі 3 448,26 грн., суму індексації компенсації за роботу у вихідні дні у розмірі 1 586,05 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 444 530,45 грн., а всього 449 564,76 грн.
Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що до 13 лютого 2009 року ОСОБА_1 працювала у ПАТ КБ «Надра» на посаді начальника відділу навчання продажу банківських продуктів Центру професійного навчання Управління розвитку персоналом Департаменту розвитку персоналом. При звільненні відповідач не провів із позивачем розрахунок у повному обсязі, зокрема, не виплатив додаткову заробітну плату, а саме: компенсацію (оплату) за роботу у вихідні дні в грудні 2008 року та січні 2009 року, до виконання якої ОСОБА_1 спеціально була залучена.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2015 р. у справі №761/7498/15-ц (провадження №2/761/4200/2015) позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» про стягнення нарахованої та невиплаченої додаткової заробітної плати, компенсації частини втрати заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задоволено: стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 компенсацію за роботу у вихідні дні у розмірі 3 448,26 грн., суму індексації компенсації за роботу у вихідні дні у розмірі 1 586,05 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 444 530,45 грн., а всього 449 564,76 грн.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.06.2015 р. у справі №761/7498/15-ц апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Надра» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «НАДРА» Строкової Ірини Олександрівни задоволено частково: рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.05.2015 р. в частині стягнення з ПАТ Комерційний Банк «Надра» судового збору у розмірі 3 654 грн. скасовано, а в іншій частині - рішення залишено без змін.
Тобто, в частині стягнення на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої їй додаткової заробітної плати, компенсації частини втрати заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2015 р. у справі №761/7498/15-ц (провадження №2/761/4200/2015) набрало законної сили.
Між тим, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.12.2015 р. у справі №761/7498/15-ц ( провадження №6-23635св15) касаційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни відхилено, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.04.2015 р. та рішення апеляційного суду м. Києва від 25.06.2015 р. залишено без змін.
Так, 10.07.2015 р. вх. №2699/887 ОСОБА_1 звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра» із заявою про прийняття та задоволення її вимог як кредитора на загальну суму 449564,76 грн. які складаються із зобов»язань з виплати сум, пов»язаних із трудовими відносинами та з оплатою праці, керуючись ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Водночас 07.10.2015 р. позивач звернулась до Уповноваженої особи Фонду із заявою вх. №61770, в якій просила надати довідку щодо включення її до реєстру кредиторів.
Відповідно до наявної у справі копії витягу з реєстру вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» вих. від 03.11.2015 р. №28422 (а.с. 29) ОСОБА_1 визнана кредитором ПАТ «КБ «Надра». Кредиторські вимоги включено до 2 черги на суму 5034,31 грн. та до 7 черги на суму 444530,45 грн.
Згідно наявної у справі копії свідоцтва про шлюб від 22.02.2016 р. серії НОМЕР_1 ОСОБА_1, уклавши шлюб, змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 33).
Тобто, як вбачається, фактично кредиторські вимоги по виплаті компенсації за роботу у вихідні дні в розмірі 3448,26 грн. та компенсації втрати частини заробітної плати внаслідок порушення строків її виплати 1585,05 грн. (всього - 5034,31 грн.) включено до 2 черги.
В той же час кредиторські вимоги в частині компенсаційної виплати за порушення права на оплату праці в сумі 449564,76 грн. - включено до 7 черги, що відповідно і стало підставою для звернення із позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва за захистом своїх порушених прав та інтересів у судовому порядку.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також, цим Законом регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до частини першої статті 4 цього Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Згідно частини другої цієї правової норми, на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8).
Відносини, пов'язані з ліквідацією банків, врегульовані розділом VIII (статті 44 - 54) цього Закону.
Відповідно до частин другої - п'ятої статті 45 Закону фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відомості про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду повинні містити, зокрема, інформацію про місце та строк приймання вимог кредиторів.
Уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.
Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 46 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.
Статтею 48 Закону визначені повноваження уповноваженої особи Фонду, які вона здійснює з дня свого призначення, до яких, зокрема, відноситься складання реєстру акцептованих вимог кредиторів (внесення змін до нього) та здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів.
Заходи з підготовки задоволення вимог кредиторів визначені статтею 49 Закону.
Так, цією нормою права передбачено, що уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої ст. 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.
Таким чином, з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.
Після закінчення 30 днів з дня опублікування вказаних відомостей уповноважена особа припиняє приймання вимог кредиторів. При цьому, протягом 90 днів з дня опублікування зазначених відомостей уповноважена особа повинна визначити суму заборгованості кожному кредитору, що вчасно заявив про свої вимоги, та віднести їх до певної черги погашення, або ж відхилити такі вимоги, в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявити в установленому законодавством порядку заперечення щодо них, і скласти реєстр акцептованих вимог, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Після затвердження вказаного реєстру на протязі 20 днів уповноважена особа Фонду зобов'язана сповістити кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, та й його приміщеннях у доступному для відвідувачів місці.
Як встановлено судом, відомості про ліквідацію Банку та призначення уповноваженої особи Фонду, у відповідності до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», опубліковані в газеті «Голос України» № 103 (6107) від 12.06.2015 р.
Водночас до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра» із заявою про прийняття та задоволення кредиторських вимог на загальну суму 449564,76 грн. які складаються із зобов»язань з виплати сум, пов»язаних із трудовими відносинами та з оплатою праці, ОСОБА_1 звернулась 10.07.2015 р., тобто у межах встановленого ч. 5 ст. 45 вказаного Закону 30-тиденного строку, заявивши уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону №4452-VI, у редакції на час спірних правовідносин, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Заходи з підготовки задоволення вимог кредиторів визначені у ст. 49 цього Закону, за змістом якої Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
Так, згідно з положеннями ст. 49 даного Закону уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами (ч. 1).
Відповідно до ч. 2 цієї статті протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (ч. 3 ст. 49 Закону №4452-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону, в чинній на час звернення позивача редакції, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:
1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;
2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону;
4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;
5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;
6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);
7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;
8) вимоги за субординованим боргом.
Вирішуючи дану праву по суті, суд зазначає, що за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку. Дана позиція, зокрема, підтверджується висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 03.10.2012 р. №6-109цс12.
Попри наведене, в рамках спірних правовідносин вірним, на думку суду, є посилання позивача на рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013 у справі №1-18/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України.
Так, зокрема, згідно позиції Конституційного Суду України, кошти, якi пiдлягають нарахуванню в порядку iндексацiї заробiтної плати та компенсацiї працiвникам частини заробiтної плати у зв'язку з порушенням строкiв її виплати, мають компенсаторний характер. Як складовi належної працiвниковi заробiтної плати цi кошти спрямованi на забезпечення реальної заробiтної плати з метою пiдтримання достатнього життєвого рiвня громадян та купiвельної спроможностi заробiтної плати у зв'язку з iнфляцiйними процесами та зростанням споживчих цiн на товари та послуги.
Згідно ж до висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 15.10.2013 р. №8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці", під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
А відтак, як вбачається, доводи відповідача-1 стосовно того, що чинне законодавство не надає йому права включати до другої черги вимоги щодо компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку, адже такі вимоги можуть бути включеними до 7 черги, на думку суду, є помилковими та спростовуються наведеними вище положеннями.
Безпідставними також є доводи відповідача- 1 стосовно пропуску позивачем встановленого КАС України строку для звернення до суду.
Зазначене підтверджується наявною у справі копією витягу з реєстру вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра» вих. від 03.11.2015 р. №28422 (а.с. 29), скерованому Уповноваженою особою Фонду на адресу ОСОБА_1, в якому, зокрема, повідомлено позивача про визнання її кредитором ПАТ «КБ «Надра» та включення кредиторських вимог до 2 черги на суму 5034,31 грн. та до 7 черги на суму 444530,45 грн. При цьому із позовом до суду в даній справі позивач звернулась 22.04.2016 р., тобто в межах 6-місячного строку.
В той же час, суд зауважує, що, формулюючи позовні вимоги у справі, позивачем не враховано, що суму коштів в розмірі 5034,31 грн. включено до 2 черги кредиторів, решта ж коштів в сумі 444530,45 грн. віднесено до 7 черги, що відповідно і оспорюється позивачем.
А тому, вирішуючи дану справу по суті, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог лише в частині коштів, що складають 444530,45 грн., оскільки, на думку суду, ці кошти також підлягають включенню до 2 черги кредиторів.
Попри наведене, суд наголошує, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів з дня свого призначення уповноважена особа Фонду.
Нормою п. 3 ч. 2 ст. 49 цього Закону передбачено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду.
Частиною 3 ст. 49 Закону передбачено, що реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Згідно ж до п. 12 ч. 5 ст. 12 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначення порядку складання та затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів належить до повноважень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Тобто, як вбачається, віднесення кредиторських вимог до тієї чи іншої черги шляхом складення реєстру акцептованих вимог кредиторів (внесення змін до нього), належить до повноважень Уповноваженої особи Фонду, і лише після формування Уповноваженою особою Фонду реєстру акцептованих вимог кредиторів, такий реєстр (зміни до нього) підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
А відтак, виходячи із наведених положень, позовні вимоги щодо визнання неправомірним включення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб належних позивачу кредиторських вимог до ПАТ «КБ «Надра» до кредиторських вимог 7 черги та зобов»язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб змінити черговість належних позивачу кредиторських вимог до ПАТ «КБ «Надра» та віднести їх до кредиторських вимог ПАТ «КБ «Надра» 2 черги, на думку суду, задоволенню в рамках даного позову не підлягають, в тому числі з огляду на їх передчасність.
Згідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
А тому, з огляду на наведене, а також беручи до уваги здійснений судом аналіз законодавчих положень, та насамперед задля повного захисту інтересів позивача у даній справі, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним включення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюковою Іриною Олександрівною кредиторських вимог ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» на суму 444530,45 грн. до кредиторських вимог 7 черги у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра», а також зобов»язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкову Ірину Олександрівну змінити черговість кредиторських вимог ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» на суму 444530,45 грн. та віднести їх до кредиторських вимог 2 черги у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра».
Отже, враховуючи наведене у сукупності, а також виходячи з наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до вимог ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163, 267 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним включення Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюковою Іриною Олександрівною кредиторських вимог ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» на суму 444530,45 грн. до кредиторських вимог 7 черги у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра».
3. Зобов»язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкову Ірину Олександрівну змінити черговість кредиторських вимог ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» на суму 444530,45 грн. та віднести їх до кредиторських вимог 2 черги у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Надра».
4. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
5. Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету судовий збір в сумі 551,20 грн. (п»ятсот п»ятдесят одну гривню 20 коп.).
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська