16 лютого 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі: головуючого: Соколової В.В.,
суддів: Немировської О.В., Чобіток А.О.
при секретарі: Дука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 08.12.2016 у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08.12.2016 заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про забезпечення позову - задоволено.
Накладений арешт на автомобіль «Маzda», 2002 р. в., державний номер НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).
Справа № 756/8815/16-ц
№ апеляційного провадження:№ 22-ц/796/2182/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Маринченко М.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представником відповідача подано апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали, як такої, що постановлена на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи, з неправильним застосуванням та грубим порушенням норм процесуального права. Відповідач наголошує на тому, що суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу не пересвідчився в тому, що спір, який нібито виник між сторонами насправді відсутній, оскільки договір підряду на який посилається позивач, як на підставу своїх вимог є фальшивим доказом, так як відповідачем не підписувався та не укладався і жодних коштів за вказаним договором відповідач не отримував. Вказує на те, що немає жодних законних підстав для забезпечення вказаного позову, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
На підставі викладеного, та враховуючи численні порушення норм процесуального законодавства щодо порядку вжиття заходів забезпечення позову, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити представнику позивача в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, та просив її задовольнити.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що в провадженні Оболонського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в розмірі 42000 гри., сплачених відповідачу за договором підряду №07/09/15 від 07.09.2015, умови якого відповідачем не виконані.
07.12.2016 представником позивача до суду першої інстанції подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на автомобіль «Маzda», 2002 р. в., державний номер НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідач уникає виконання укладеного з позивачем договору, не повертає сплачені грошові кошти, в судовому засіданні почав заперечувати факт укладення договору, тому у разі задоволення позову буде ухилятися і від виконання рішення суду.
Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову, у разі задоволення позовних вимог, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір, оскільки позивач посилається на те, що відповідач уникає виконання укладеного з ним договору підряду, не повертає сплачені грошові кошти, а відповідач, в свою чергу, вказує на те, що договір підряду є сфальсифікованим, так як він його не підписував та кошти за ним не отримував, та беручи до уваги докази надані позивачем до суду на підтвердження своїх вимог, колегія суддів вважає, що застосовані заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на автомобіль «Маzda», 2002 р. в., державний номер НОМЕР_1, який на праві власності належить ОСОБА_1 відповідають вимогам чинного законодавства.
Твердження відповідача про те, що у задоволенні позову має бути відмовлено, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому накладення арешту на його автомобіль є незаконним, безпідставним та таким, що порушує його право власності, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказане твердження є лише припущенням відповідача. А посилання на неналежність доказів не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки оцінка доказів має бути проведена під час ухвалення рішення суду, що унеможливлює її здійснення на стадії забезпечення позову.
Таким чином, співвставивши заявлені позовні вимоги з обраним позивачем заходом забезпечення позову, колегія суддів приходить до висновку про їх співмірність, а відтак застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль відповідача є законними та обгрунтованими.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду, постановлена з додержанням норм процесуального права, і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 08.12.2016 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: