[1]
26 січня 2017 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва - Сілкова І.М., за участю ОСОБА_2, іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, -
Цією постановою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення передбачених с. 38 КУпАП України, провадження в справі відносно ОСОБА_5 закрито.
Як встановив суддя в оскаржуваній постанові, ОСОБА_2 30.07.2016 року о 16 год. 05 хв., за адресою м. Київ, на перехресті вул. М.Липківського та вул. Кудряшова, керуючи автомобілем марки «Пежо» д.н.з. НОМЕР_1, розпочав рух на дозволяючий (зелений) сигнал світлофора та не надав дорогу автомобілю НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, яка завершувала рух через перехрестя, внаслідок чого здійснив зіткнення з даним автомобілем, в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 16.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права під час винесення оскаржуваної постанови, просить її скасувати та ухвалити нове рішення. При цьому, апелянт зазначає, що суд не в повній мірі з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, формально підійшов до вивчення обставин справи, що призвело до винесення необґрунтованого рішення.
Також вказує на порушення норм матеріального та процесуального права під час винесення суддею постанови, висновки якої не відповідають фактичним обставинам справи, зокрема не було враховано, що водій ОСОБА_3 виїхала на перехрестя на забороняючий сигнал світлофора, про що свідчить складений відносно неї протокол, не враховано письмових пояснень свідка, не вилучено відеозапис з камери відео спостереження в ТЦ «Ультрамарин»,з яких видно світлофори та перехрестя доріг, а також у вказаній постанові не наведено жодних доказів його вини.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення ОСОБА_2 на підтримку доводів поданої апеляційної про скасування оскаржуваної постанови та ухвалення нового рішення, яким закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; пояснення іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_3 та її представника, які заперечували проти апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції на виконання вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об»єктивно з»ясував обставини вчиненого правопорушення та виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, зокрема даним зафіксованим у протоколі про адміністративне правопорушення, в якому викладена суть порушення, вчиненого ОСОБА_2; поясненням як самих учасників даної дорожньо-транспортної пригоди, так і письмовим поясненням свідка ОСОБА_7 на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 рухався на зелений сигнал світлофора, даним схеми ДТП та локалізації пошкоджень обох транспортних засобів, з яких вбачається, що внаслідок зіткнення автомобіль марки «Пежо» отримав пошкодження передньої частини автомобіля, а автомобіль марки «Субару» пошкодження правої бокової частини автомобіля.
На підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, з чим також погоджується і апеляційний суд, про те, що водій ОСОБА_3 почала рух і виїхала на перехрестя на дозволений сигнал світлофора, однак через повільний рух транспортних засобів попереду та ремонтні роботи не змогла його проїхати, тобто закінчити розпочатий маневр, а відтак водій автомобіля «Пежо» ОСОБА_2, для якого вже загорівся дозволений сигнал світлофора, що не заперечувалось учасниками даної дорожньо-транспортної пригоди, повинен був надати водію автомобіля «Субару» ОСОБА_3 закінчити розпочатий маневр, чого останній, в порушення вимог п. 16.5 Правил дорожнього руху України не зробив, що призвело до зіткнення вказаних транспортних засобів та їх пошкодження.
Отже, за висновком судді, причиною даної дорожньо-транспортної пригоди стало порушення п. 16.5.ПДР саме водієм ОСОБА_2, який виїжджаючи на перехрестя на дозволений сигнал світлофора не надав дорогу транспортному засобу для завершення руху через перехрестя.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що водій автомобіля «Субару» ОСОБА_3 виїхала на перехрестя вулиць ОСОБА_8 та вул. Кудряшова на заборонений сигнал світлофора, в результаті чого відбулось зіткнення з його автомобілем марки «Пежо», то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу, оскільки крім його тверджень ця обставина ніким і нічим об»єктивно не підтверджена, а що стосується його посилань на складений працівниками поліції на місці ДТП відносно ОСОБА_3 адміністративний протокол, то ця обставина не може бути доказом його невинуватості в порушенні п. 16.5 Правил дорожнього руху України, тим більше, що відносно ОСОБА_3 провадження у справі про адміністративне правопорушення постановою цього ж судді від 26.12.2016 року закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення і цю постанову в апеляційному порядку ОСОБА_2 не оскаржував.
Також безпідставним апеляційний суд вважає і твердження апелянта про те, що суд не виконав клопотання патрульної поліції про вилучення відеозапису з камери відеоспостереження ТЦ Ультрамарин, оскільки суд сприяв ОСОБА_2 в отриманні з вказаного торговельного центру відеозапису, однак будь яких даних з цього приводу ОСОБА_2 не надав, в тому числі і суду апеляційної інстанції.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що розглянувши справу, суддя дійшов правильного висновку про винуватість водія ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на підставі п.1 ст. 247 КУпАП закрив провадження у справі у зв»язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.
За наведеного, постанова судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року відносно ОСОБА_2 є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування, про що ставиться питання в апеляційній скарзі, відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду -
Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року якою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та у зв»язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення провадження у справі закрито - залишити без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: І.М. Сілкова
Справа№ 33/796/259/2017 Категорія КУпАП: ст.124 КУпАП
Головуючий у апеляційній інстанції - Сілкова І.М.