1[1]
Справа № 11 сс/796/704/2017 Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія скарга Доповідач ОСОБА_2
1 лютого 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
При секретареві ОСОБА_5
за участю апелянта ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в розташуванні суду апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Оболонського району міста Києва від 3 січня 2017 року, якою його скарга на бездіяльність Оболонського управління поліції ГУ НП у місті Києві, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР йому повернута, а також матеріали судової справи, -
Ухвалою слідчого судді Оболонського району міста Києва від 3 січня 2017 року скарга заявника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність Оболонського управління поліції ГУ НП у місті Києві, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР йому повернута.
На обґрунтування слідчий суддя послався на те, що ОСОБА_6 не долучив до скарги належним чином оформлених повноважень на представництво ОСОБА_8 , а саме відомостей про те,що він є адвокатом, не надавши копій свідоцтва про право займатися адвокатською діяльністю, ордер або договір.
Крім того, наголосив слідчий суддя, скаргу подано з пропуском строку оскарження бездіяльності, передбаченого ч.1 ст. 304 КПК України, бо заяву про кримінальне правопорушення подано до Оболонського УП ГУ НП у місті Києві 21 жовтня 2016 року, а бездіяльність посадових осіб цього управленні ОСОБА_6 оскаржив до слідчого судді лише 3 січня 2017 року та не заявив при цьому клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин строку оскарження згаданої бездіяльності і не навів самих таких причин.
Не погодившись зі вказаними висновками слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій зауважує, що він є фахівцем в галузі права, представником (захисником) прав та законних інтересів ОСОБА_7 , а тому слідчий суддя безпідставно вказав на ненадання ним повноважень, фактично своїм рішенням порушивши положення Європейської Конвенції в правах людини та тлумачення Конституційного Суду України щодо права кожного на вільний вибір свого захисника.
Що ж до доводів слідчого судді про відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку оскарження бездіяльності та не наведення ним у скарзі поважних причин цього пропуску, то, наполягав апелянт, цей строк, на його думку, ним пропущено не було, бо бездіяльність посадових осіб управління поліції, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, викладених ним в інтересах ОСОБА_7 в заяві від 21 жовтня 2016 року, хоча й розпочалася наступного дня після скінчення 24 годин від часу подання ним заяви, тобто принаймні 23 жовтня 2016 року, але й до цього часу вказана бездіяльність продовжується, а тому, як він переконаний, строк оскарження цієї бездіяльності до слідчого судді ним порушено не було.
Крім того, ОСОБА_6 звертає увагу на технічні помилки щодо вказівок дат подання ним скарги до слідчого судді і отримання цієї скарги слідчим суддею.
На цих підставах апелянт просить оскаржену ухвалу слідчого судді скасувати, але щодо подальшої долі скарги не висловлюється.
Заслухавши доповідь судді, виступ апелянта на підтримку апеляційних доводів з уточненнями, що він не входить до адвокатського корпусу України, а є фізичною особою - підприємцем, в самому акті реєстрації його як фізичної особи-підприємця прямо вказано, що він займається правовою допомогою фізичним та юридичним особам, має він вищу юридичну освіту, а тому вправі захищати інтереси ОСОБА_7 у цьому провадженні, а також з уточненням апеляційних вимог щодо скасування оскарженої ухвали слідчого судді та ухвалення нового рішення із зобов'язанням повноважних посадових осіб Оболонського управління поліції внести викладені в заяві від 21 жовтня 2016 року відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та провести досудове розслідування, перевіривши та обговоривши доводи апелянта в сукупності з матеріалами судової справи, вислухавши його виступ у судових дебатах, судова колегія визнає наступне.
Посилання апелянта на положення Європейської Конвенції в правах людини та рішення Конституційного Суду України щодо права кожного на вільний вибір захисника, його міркування про те, що КПК України 2012 року суперечить цим положенням, які мають вищу юридичну силу, ґрунтуються на хибному тлумаченні апелянтом вказаних правових положень.
Насправді ж, чинна ст. 45 КПК України прямо передбачає, що захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі(екстрадицію).
Як видно з матеріалів судової справи до жодної з названих категорій учасників кримінального провадження ОСОБА_7 , чиї інтереси представляє ОСОБА_6 , не віднесений.
ч.2 ст. 45 КПК України прямо передбачає обмеження права представляти саме ці категорії учасників кримінального провадження лише тим адвокатам, а не просто фахівцям в галузі права, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру адвокатів України і в цьому реєстрі не містяться відомості про зупинення або припинення зайняття адвокатською діяльністю.
Ця позиція законодавця спрямована на забезпечення дієвого та ефективного захисту саме цих категорій учасників кримінального провадження найбільш кваліфікованими спеціалістами в галузі кримінального права та процесу, а тому не може бути розцінена як така, що порушує згадані апелянтом норми Європейської Конвенції в правах людини та рішення Конституційного Суду України.
Належить також зазначити, що у цьому конкретному випадку ОСОБА_6 , як видно з матеріалів судової справи, від свого імені, хоча і в інтересах ОСОБА_7 , подавав заяву про кримінальне правопорушення, а тому, як заявник, вправі був від свого ж імені звернутися до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність посадових осіб управління поліції, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, відповідно до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України, отже в цій частині доводи апелянта безпредметні та не беруться до уваги, тим більше, що рішення слідчого судді про повернення його скарги обґрунтовувались не ненаданням ним відомостей про повноваження, про що було тільки згадано в оскарженій ухвалі, а пропуском строку оскарження вказаної бездіяльності.
В цій частині апеляційна скарга також не ґрунтується на чинному кримінальному процесуальному законодавстві.
Так, ч.1 ст. 214 КПК України прямо зобов'язує слідчого, прокурора, невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.
ч. 1 ст. 304 КПК України має таку стилістичну конструкцію, яка визнає бездіяльність слідчого, прокурора, вчиненою і закінченою негайно після того, як він не виконав у встановлений КПК України строк будь-яку з дій, чи не прийняв у такий строк передбачене законом процесуальне рішення, незалежно від того, скільки часу після цього моменту продовжується бездіяльність і саме з цим моментом пов'язує виникнення у заявника права оскаржити бездіяльність до слідчого судді, встановлюючи десятиденний термін дії цього права.
Вказана правова норма робить виняток з цього загального правила лише відносно рішень, а не дій чи бездіяльності, слідчого, прокурора, які оформлюються винесенням процесуального документу - постанови.
Всупереч міркуванням ОСОБА_6 в апеляційному засіданні, чинний кримінальний процесуальний кодексу України не передбачає винесення постанови про відкриття кримінального провадження чи відмову у його відкритті, як, власне, не передбачає він і складання висновків будь-якої посадової особи поліції чи прокуратури про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Аналіз правових норм, встановлених КПК України, показує, що у випадку, коли компетентна посадова особа поліції чи прокуратури визнає відсутність достатніх відомостей про ознаки кримінального правопорушення, в силу ст. 284 КПК України і встановленим цією правовою нормою порядком можливо лише закрити кримінальне провадження.
Отже, слідчий суддя обґрунтовано визнав пропуск ОСОБА_6 строку оскарження бездіяльності посадових осіб Оболонського управління поліції ГУ НП у місті Києві та правильно не знайшов підстав для визнання причин пропуску цього строку поважними і поновлення його.
Таким чином, оскаржена ухвала є законною, обґрунтованою, вмотивованою, попри технічні помилки, що полягають у вказівках дати звернення і скаргою до слідчого судді, на що звертає увагу апелянт, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування оскарженої ухвали нема.
В силу викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Оболонського району міста Києва від 3 січня 2017 року, якою його скарга на бездіяльність Оболонського управління поліції ГУ НП у місті Києві, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР йому повернута залишити без задоволення, а вказану ухвалу слідчого судді, - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, оскарженню не підлягає.
Судді:
[1]