14 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Левенця Б.Б., Мазурик О.Ф.
при секретарі: Синявському Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Ратмир-Соло» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», Приватного підприємства «Ратмир-Соло», треті особи: ОСОБА_2, Приватне підприємство «Раном» про визнання кредитного договору недійсним,
у березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Марфін Банк», ПП «Ратмир-Соло», в якому просив визнати недійсним кредитний договір № 76/К від 27.09.2005 року, укладений між ПАТ «Марфін Банк» та ПП «Ратмир-Соло» посилаючись на те, що спірний правочин укладений з порушенням вимог чинного законодавства. Директор підприємства ОСОБА_3, який підписав договір не мав необхідного обсягу повноважень для його укладання, оскільки такі питання мали вирішуватися на загальних зборах підприємства.
Справа № 760/6564/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/1082/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Шереметьєва Л.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11.11.2016 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПП «Ратмир-Соло» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме вони не були повідомлені про розгляд справи, що позбавило їх можливості реалізувати свої процесуальні права та порушило принцип змагальності сторін. Суд не взяв до уваги, що статутом ПП «Свічколап Трейдінг» не передбачена можливість директора підприємства затверджувати своїми підписами документи кредитного характеру. Статутом чітко визначені повноваження загальних зборів засновників підприємства щодо затвердження документів майнового, розрахункового та кредитного характеру.
У судовому засіданні представник ПП «Ратмир-Соло» Похалков О.О. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник ПАТ «Марфін Банк» ОСОБА_7 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Інші сторони в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.09.2005 року між ВАТ «Морський транспортний банк», який у подальшому змінив назву на ПАТ «Марфін Банк», та ПП «Свічколап Трейдінг», який також у подальшому змінив назву на ПП »Ратмир-Соло», було укладено кредитний договір № 76/К, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 900 000 доларів США зі сплатою 14,5 % строком до 27.09.2010 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 28.09.2005 року було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого останньою банку було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
Цього ж дня між банком та ПП «Свічколап Трейдінг» було укладено іпотечний договір, яким ПП «Свічлопад трейдінг» передано в іпотеку банку комплекс будівель загальною площею 2 542, 20 кв. м, що розташовані в АДРЕСА_2.
Кредитний договір від імені ПП «Ратмир-Соло» підписаний директором підприємства ОСОБА_3
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав визнання кредитного договору недійсним.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 cт. 203 цього ж Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси особи, яка звертається з позовом.
Позивач не є стороною кредитного договору.
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання договору, укладеного між ВАТ «Морський транспортний банк», який у подальшому змінив назву на ПАТ «Марфін Банк», та ПП «Свічколап Трейдінг», який також у подальшому змінив назву на ПП »Ратмир-Соло» як фізична особа, проте про порушення будь - яких прав чи інтересів його як фізичної особи укладенням цього договору у позовній заяві не зазначено та таких порушень судом не встановлено.
У позові ОСОБА_1 вказує на те, що на час укладення договору був засновником ПП «Свічколап Трейдінг» та як засновник не надавав згоди на укладення кредитного договору на вказаних у ньому умовах. Проте, дані питання не свідчать про порушення прав та інтересів позивача як фізичної особи.
Колегію суддів відхилено клопотання позивача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки питання, викладені у клопотанні знаходяться поза межами підстав заявленого позову.
З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції ПП «Ратмир-Соло» у встановленому законом порядку повідомлялося про день та час розгляду справи, а тому доводи апеляційної скарги про те, що останнє не було повідомлене про день та час розгляду справи та не змогло реалізувати свої процесуальні права суперечать матеріалам справи. Представник ПП «Ратмир-Соло» при розгляді справи у апеляційному порядку повідомив, що вони кредитний договір не оспорювали, а у порядку господарського судочинства розглядається спір за позовом банку до них про стягнення кредитної заборгованості.
Інші доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування рішення суду, оскільки фактично апелянт оспорює кредитний договір як сторона договору.
Виходячи з викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ратмир-Соло» відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді