08 лютого 2017 року Апеляційний суд м. Києва
у складі:
головуючого Вербової І.М.
суддів Поливач Л.Д.
БолотоваЄ.В.,
при секретарі Гоін В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПаламарчукаВіталія Віталійовича до ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» Паламарчука Віталія Віталійовича на рішення Подільського районного суду м. Києва від 02 листопада 2016 року,
У грудні 2015 року ПАТ «Банк національний кредит» » в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича звернулось до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язати відповідача повернути ПАТ «Банк національний кредит» грошові кошти в розмірі 34 918 грн. 53 коп., отримані за Договором про внесення змін №1 від 04.06.2015 року до Договору банківського вкладу №110486-ДР-55 від 21.01.2015 року на накопичувальний рахунок за вказаними реквізитами, а також, стягнути з нього судовий збір на користь позивача.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 02 листопада 2016 року, у задоволенні позову ПАТ «Банк національний кредит» до ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії - відмовлено (а.с.181-184 - рішення суду першої інстанції).
В апеляційній скарзі ПаламарчукВ.В. просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 02.11.2016 року, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.
Справа № 758/15273/15-ц
№ апеляційного провадження 22-ц/796/791/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Шаховніна М.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст.215, 216 ЦК України, ст.38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та норми процесуального права, зокрема ст.ст.60, 179 ЦПК України.
Висновки суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів проведення перевірки правочинів, відсутності в матеріалах справи звіту або висновку про перевірку на предмет виявлення правочинів з підстав, передбачених п.1 ч.3 ст.38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є спотворенням вимог закону.
Крім того, висновки, що позивач за спірним правочином не має будь-яких майнових вимог до вкладника, а тому висновок уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про те, що Договір про внесення змін до депозитного договору від 04 червня 2015 року є нікчемним, так як банк відмовився від власних майнових вимог, є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам ні закону, ні укладеного між сторонами депозитного договору - є помилковим та спростовується спеціальними положеннями ч.2 ст.38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Також, не взято до уваги, що сторони договору не можуть порушувати інтереси третіх осіб або встановлювати для останніх обов'язки. Судом першої інстанції не взято до уваги, що між сторонами було укладено строковий договір банківського вкладу.
Крім того, при віднесенні Банку до категорії неплатоспроможних, спірні правовідносини регулюються виключно ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
В суді апеляційної інстанції представник ПАТ «Банк Національний кредит», Шлапак І.С., апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8, заперечував проти задоволення скарги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 21 січня 2015 року між ПАТ «Банк національний кредит» та відповідачем було укладено договір банківського вкладу «Стандартний» № 110486-ДР-55, відповідно до умов якого банк відкрив вкладнику депозитний рахунок № НОМЕР_1, а вкладник вніс на цей рахунок грошові кошти у розмірі 600 000 грн. (а.с. 5-7).
Відповідно до умов даного договору, процентна ставка за користування депозитом встановлена у розмірі 22,5% річних, строк дії договору з 21 січня 2015 року до 22 січня 2016 року.
Договором було встановлено, що у випадку розірвання договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.
У пункті 3.7. депозитного договору сторони дійшли згоди, що у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.
Вищевказаним положенням депозитного договору передбачено здійснення Банком перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою у випадку дострокового розірвання договору та повернення депозиту.
04 червня 2015 року відповідач звернувся до банку із заявою про дострокове розірвання Депозитного договору (а.с.10), в результаті чого, за приписами п. 3.7. Депозитного договору, банк повинен був сплатити проценти за ставкою 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.
Разом з тим, між банком та відповідачем було укладено договір про внесення змін №1 від 13.05.2015 року до договору банківського вкладу «Стандартний» №110486-ДР-55 від 21.01.2015 року (а.с. 8), згідно з умовами якого банк прийняв на себе зобов'язання сплатити відповідачу суму нарахованих процентів без застосування перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою.
З 8 червня 2015 року в ПАТ «Банк національний кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у банку (а.с. 20).
Відповідно до постанови Правління НБУ від 28 серпня 2015 року, розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк національний кредит» (а.с. 23).
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука В.В. (а.с. 21).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Оскільки за договором банківського вкладу саме на банк покладається обов'язок з виплати вкладнику коштів, при цьому банк не має будь-яких майнових вимог до вкладника, а тому висновок уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про те, що договір про внесення змін до депозитного договору від 4 червня 2015 року є нікчемним, так як банк відмовився від власних майнових вимог є безпідставним та таким, що не відповідає ні вимогам закону, ні вимогам укладеного між сторонами депозитного договору, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що даний висновок суду відповідає письмовим доказам у справі та ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права, виходячи з наведеного.
Позивач у позові вказав, що уповноваженою особою було здійснено перевірку договору про внесення змін до депозитного договору від 4 червня 2015 року та виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п. 1 ч. 3. ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою, у зв'язку з чим банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату грошових коштів відповідачу у розмірі 34 918 грн. 53 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Представник відповідача в ході розгляду справи повідомив, що відповідачем фактично не було отримано ні депозиту, ні відсотків, навіть 200 000 грн. від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є помилковими, оскільки за договором банківського вкладу саме на банк покладається обов'язок з виплати вкладнику коштів, при цьому банк не має будь-яких майнових вимог до вкладника, а тому висновок уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про те, що договір про внесення змін до депозитного договору від 4 червня 2015 року є нікчемним, так як банк відмовився від власних майнових вимог є безпідставним та таким, що не відповідає ні вимогам закону, ні вимогам укладеного між сторонами депозитного договору, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог банку.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, оцінив надані в судових засіданнях докази, правильно застосував норми матеріального права, крім того, судом не допущено порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись статтями 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» ПаламарчукаВіталія Віталійовича - відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 02 листопада 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.М. Вербова
Судді: Л.Д. Поливач
Є.В.Болотов