03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
08 лютого 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.
при секретарі: Юрченко А.С.
за участю: позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
представника третьої особи Гук О.В.
розглянувши цивільну справу за апеляційними скаргами представника відповідача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_6 та представника позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, -
Справа №754/5128/16-ц
№ апеляційного провадження:22-ц-796/2076/2017
Головуючий у суді першої інстанції: Лісовська О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_6 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що вони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 18 березня 2011 року, від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
21 листопада 2015 року відповідачка залишила сім'ю і до цього часу за місцем проживання не з'являлася. Наприкінці 2015 року відповідачка декілька разів вийшла на зв'язок шляхом Скайп-зв'яку, під час якого не повідомила про своє місцезнаходження та відмовилася повернутися до сім'ї. З часу від'їзду відповідачки дитиною займається виключно позивач, повністю опікується ним, займається його утриманням та вихованням. Крім того, позивач має своє житло, має постійне місце роботи, позитивно характеризується, має можливість забезпечити гармонійний та всебічний розвиток дитини. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить розірвати шлюб між сторонами та визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 з батьком ОСОБА_2
Відповідач ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до позивача ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, мотивуючи свої вимоги тим, що після укладення шлюбу сторони проживали разом, однак внаслідок значного погіршення стосунків з жовтня 2015 року вони почали проживати окремо. Внаслідок створення позивачем неможливих умов для спільного проживання, відповідачка вимушена була покинути сім'ю та переїхати для проживання до своїх батьків в м. Мантурово Російської Федерації, оскільки власного житла вона у м. Києві не мала. Так як позивач не надав згоду на виїзд дитини за межі України, відповідачка вимушена була виїхати самостійно, залишивши дитину у м. Києві. Однак, до цього часу позивач перешкоджає їй бачитись з дитиною, спілкуватися з ним по телефону, останній раз вона отримувала інформацію про дитину в грудні 2015 року. Але відповідачка заперечує проти того, щоб син проживав разом з батьком, оскільки дитина має з нею дуже тісний емоційний зв'язок, син постійно знаходився поряд з нею, вона займалася його вихованням, доглядом. Вона забезпечена житлом, має дохід, а тому зможе забезпечити сину належні умови для проживання. Оскільки на даний час відповідачка проживає окремо від сина, а позивач не дає їй можливість спілкуватися з сином, то вона вважає, що такі перешкоди з боку позивача повинні бути усунуті. На підставі викладеного позивачка за зустрічним позовом звернулась до суду, в якому просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_8 разом з матір'ю, а також усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні матері з дитиною шляхом зобов'язання відповідача надати їй можливість спілкуватися з сином по телефону, скайпу або особисто щоденно.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_6, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задоволено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною - задоволено частково.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, зареєстрований 18 березня 2011 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім'ї, актовий запис № 308, - розірвано.
Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1.
Усунуто перешкоди ОСОБА_6 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надати їй можливість спілкуватися з дитиною за допомогою телефонного зв'язку та скайп-зв'язку.
В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представником відповідача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_6, подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду змінити та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині визначення місця проживання дитини з батьком відмовити, зустрічну позовну вимогу ОСОБА_6 щодо визначення місця проживання дитини задовольнити, визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3;з рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 року виключити наступні абзаци:
Абзац 6 сторінки 8 рішення: «Як було встановлено при розгляді справи, дитина потребує медичної допомоги, зокрема, у корекції мовлення, що підтверджується медичними документами, але відповідне лікування можливо пройти лише за згодою обох батьків. А таку згоду відповідачка до цього часу не надала, що також свідчить про неналежне ставлення матері до дитини та своїх батьківських обов'язків»; Абзац 1 сторінки 9: «З наведеного вище можна зробити переконливий висновок про те, що найближчим часом відповідачка не має наміру приїздити до України, а планує створити нову сім"ю із батьком дитини, яку вона очікує»;Абзац 3 сторінки 10: «При цьому поведінка відповідачки, яка тривалий час не виконує свої батьківські обов'язки щодо дитини, не намагалася з нею зустрітися, дає підстави суду сумніватися у належній поведінці відповідачки щодо подальшого виконання нею своїх батьківських обов'язків та надання можливості виконувати їх позивачу».
Зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвели до постановлення неправильного по своїй суті рішення, оскільки суд не дослідив докази у їх сукупності, а тому оскаржуване рішення не можна вважати справедливим, а судовий спосіб захисту порушеного права - ефективним.
Крім того, не погоджуючись з рішенням суду, представником позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2, подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду в частині часткового задоволення зустрічного позову винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3, представник третьої особи Гук О.В., яка діє на підставі довіреності в інтересах Служби у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, підтримали доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_3 та заперечували проти доводів апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_9, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_6, проти доводів апеляційної скарги представника позивача заперечував та підтримав доводи своєї апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_3 яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 18 березня 2011 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис № 308, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (т.1 а.с. 9).
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (т.1 а.с. 10).
Встановлено, що у листопаді 2015 року відповідачка ОСОБА_6 пішла з сім'ї та поїхала до своїх батьків у м. Мантурово Російської Федерації, де і проживає до цього часу, що підтверджується довідкою від 25 травня 2016 року (т. 1 а.с.141).
Даний факт знайшов своє підтвердження у судовому засіданні і був доведений належними доказами.
Саме з листопада 2015 року сторони однією сім'єю не проживають, спільне господарство не ведуть. Внаслідок цього їх стосунки погіршились, вони стали проживати окремо, шлюбні відносини між ними припинені.
Встановлено, що після того, як мати дитини пішла з сім'ї у листопаді 2015 року, малолітній ОСОБА_8 постійно проживає разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актами обстеження житлово-побутових умов від 24.12.2015 року та від 17.03.2016 року (т. 1 а.с. 20-21).
Позивач ОСОБА_2 працює на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ «Федкомінвест-Україна» з березня 2014 року, що підтверджується характеристикою від 12.04.2016 року (т. 1 а.с.27), а також позитивно характеризується за місцем роботи.
ОСОБА_6 є студенткою обласної державної бюджетної професійної освітньої установи «Мантурівський політехнічний технікум Костромської області», що підтверджується характеристикою від 28 квітня 2016 року (т.1 а.с.150).
Також ОСОБА_6 на даний час перебуває у стані вагітності, що підтверджується відповідною медичною довідкою від 06 вересня 2016 року (т.1 а.с.193). Батьком дитини є ОСОБА_10, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою від 07 вересня 2016 року (т.1 а.с.192).
У малолітнього ОСОБА_8 за результатами обстеження психофізичного стану виявлено: низький рівень активності мовлення; певні труднощі щодо орієнтації у просторових та часових уявленнях, у складанні серії сюжетних малюнків, у знанні кольорів (основних), диференціації кількісних та якісних уявлень тощо, логопедом-дефектологом рекомендовано відповідні зайняття та консультація невролога, що підтверджується відповідними медичними документами (т.1 а.с. 22-26).
Крім того, згідно з довідками стаціонару денного перебування Мовного Центру Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 від 21.01.2016 року та від 09.02.2016 року ОСОБА_8 діагностовано: ЗММ І рівня, дизартрія середнього ступеню тяжкості.
15 лютого 2016 року лікарем стаціонару денного перебування Мовного Центру Київської міської психоневрологічної лікарні № 2 було дано направлення на стаціонарне лікування, проте через відсутність згоди матері було відмовлено в оформленні дитини на лікування.
Відповідно до медичного висновку Державного закладу «Український медичний центр реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи» Міністерства охорони здоров'я України» від 24.02.2016 року ОСОБА_8 страждає на легку когнітивну недостатність, недорозвинення мови І-ІІ рівня тощо.
Як убачається із наявних у матеріалах справи актів обстеження житлово-побутових умов від 24.12.2015 року та від 17.03.2016 року (т.1 а.с. 20-21), житловим приміщенням є квартира АДРЕСА_1. Квартира складається з трьох кімнат, для дитини облаштовано окреме спальне ліжко, дитячий стіл для приймання їжі, іграшки, розвиваючі ігри, необхідний одяг, дитина забезпечена продуктами харчування, засобами гігієни, дитина зареєстрована за місцем проживання.
Статтею 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обгрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно Висновку Служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 25 травня 2016 року № 102/03/31-4681 (т.1 а.с.70-71) Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_8 разом з батьком ОСОБА_2, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол № 9 від 19.05.2016 року).
Частинами 6, 8 статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
При цьому згідно ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).
Згідно ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно положень ст. 9 вказаної Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
При цьому поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов'язок другого батька надати можливість для такого спілкування.
Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що у випадку, коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, суд вирішує зазначені питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.
Під час спільного проживання сторін по справі, як мати, так і батько, піклувались про свого малолітнього сина, придбаваючи речі та продукти харчування, здійснювали оплату послуг та турбувались про здоров'я дитини, а також виконували всі інші батьківські обов'язки.
Разом з тим, після того, як відповідачка у листопаді 2015 року виїхала за межі України до Російської Федерації, малолітня дитина постійно проживає з батьком, який повністю здійснює опіку над дитиною, доглядає сина, утримує його, піклується його здоров'ям, навчанням.
Як було встановлено при розгляді справи, дитина потребує медичної допомоги, зокрема, у корекції мовлення, що підтверджується медичними документами, але відповідне лікування можливо пройти лише за згодою обох батьків. А таку згоду відповідачка до цього часу не надала, що також свідчить про неналежне ставлення матері до дитини та своїх батьківських обов'язків.
На даний час відповідачка більше року проживає на території Російської Федерації, знаходиться у стані вагітності, що підтверджується медичною довідкою, батьком дитини є третя особа, не позивач по справі, який підтвердив своє батьківство відповідною нотаріально посвідченою заявою.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, в повній мірі з'ясувавши всі обставини справи, наддавши належну оцінку показам допитаних в судовому засіданні свідків, прийшов до обґрунтованого висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_8 разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1. При цьому суд в повній мірі врахував можливість батька, який має постійне місце роботи, стабільний заробіток, позитивно характеризується за місцем роботи, мають гармонійні стосунки, забезпечити належні умови проживання, виховання та розвиток дитини, яка постійно проживає з батьком після виїзду матері за межі України.
Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_6 у задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визначення місця проживання малолітньої дитини разом з нею, оскільки жодних доказів своїх переваг перед батьком дитини при визначенні місця проживання дитини разом з нею, суду не надала.
Про те, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надати їй можливість спілкуватися з дитиною за допомогою телефонного зв'язку та скайп - зв'язку, з огляду на наступне.
В Декларації прав дитини зазначено, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Принцип 6-й Декларації прав дитини встановлює, що дитина для повного і гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під піклуванням та відповідальністю своїх батьків і, у всякому випадку, в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
Конвенція про права дитини, також, визнає, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Частиною 1 статті 7 Конвенції встановлено, що дитина з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Сімейний Кодекс України також регулює сімейні, особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, в тому числі: відносини між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Відповідно до вимог ст.141 СК України, мати, батько, мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч.1 ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
У відповідності до ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 158 СК України встановлено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (ч.ч.1, 2 ст.159 СК України).
Відповідач ОСОБА_6 та її представник висновку Органу опіки та піклування щодо чинення перешкод у спілкуванні з дитиною, суду не наддали. В судовому засіданні апеляційного суду представник Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Гук О.В. вказала, що із заявами про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, відповідач до Служби не зверталася.
Отже суд першої інстанції при вирішенні питання про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надати ОСОБА_6 можливість спілкуватися з дитиною за допомогою телефонного зв'язку та скайп - зв'язку, не врахував вище наведені обставини і крім того, не врахував, що порядок виховання та спілкування з дитиною встановлюється шляхом особистого спілкування і ні законодавством України та положеннями міжнародних договорів не встановлена дистанційна участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.
За наведених обставин, рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 про усунення перешкод ОСОБА_6 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надати їй можливість спілкуватися з дитиною за допомогою телефонного зв'язку та скайп - зв'язку, підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні цих зустрічних позовних вимог.
В решті рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_6 - відхилити.
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, наступного змісту.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 про усунення перешкод ОСОБА_6 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 надати їй можливість спілкуватися з дитиною за допомогою телефонного зв'язку та скайп - зв'язку - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Суддя-доповідач:
Судді: