ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
28 вересня 2011 року < Час проголошення > № 2а-10745/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів -Келеберди В.І., Шарпакової В.В., при секретарі судового засідання Хрімлі К.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України із земельних ресурсів, Головного управління Держкомзему у місті Києві про визнання протиправним та скасування Наказу від 23.06.2009р.
ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного комітету України із земельних ресурсів (надалі -відповідач1), Головного управління Держкомзему у місті Києві (надалі -відповідач2) про визнання протиправним та скасування Наказу від 23.06.2009р.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що звільнення її з посади є незаконним та необґрунтованим, оскільки при звільненні роботодавцем не дотримано порядку звільнення працівника, передбаченого трудовим законодавством. Позов просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечував, вважав, що при звільнені не було допущено порушень чинного законодавства, надав пояснення по суті заявленого позову аналогічні викладеним у письмових запереченнях ,що містяться у матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, про задоволення позову, з огляду про наступне.
З 30.08.2006 р. Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №313-к від 28.08.2006р. позивача призначено на посаду заступника начальника Київського міського головного управління земельних ресурсів з випробувальним терміном на 3 місяці. Наказом відповідача від 05.09.2006р. №90 позивача призначено на посаду заступника начальника Київського міського головного управління земельних ресурсів з 05.09.2006р.
Згідно наказу Державного агентства земельних ресурсів України № 4 від 26 квітня 2007 року "Про реорганізацію територіальних органів земельних ресурсів" було прийнято рішення реорганізувати шляхом перетворення територіальні органи Державного комітету України по земельних ресурсах. Даним наказом Київське міське головне управління земельних ресурсів перетворено на Головне управління земельних ресурсів у місті Києві.
Наказом №303 -к від 07.08.2007р. Державного агентства із земельних ресурсів України позивача було звільнено з посади заступника начальника Київського міського головного управління земельних ресурсів у зв'язку з реорганізацією згідно п. 1 ст. 40 Кодексу законі про працю (надалі -КЗпП). Вищевказаний наказ позивачем було оскаржено у судовому порядку.
Матеріалами справи встановлено, що позивача поновлено на посаді заступника начальника Київського міського головного управління земельних ресурсів на підставі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2007р.
Наказом Голови Державного комітету України із земельних ресурсів №463-кт від 05.08.2008р. Позивача було переведено з займаної посади на посаду першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у м. Києві.
23 червня 2010 року Позивачу стало відомо з листа Першого заступника Голови Державного комітету України із земельних ресурсів, що Наказом Держкомзему від 23.06.2009 року № 330-кт Позивача було звільнено з посади першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у місті Києві.
Колегія судів приходить до висновку, що відповідачем порушено процедуру звільнення, передбачену трудовим законодавством. Зокрема, відповідно до ст. 116 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в цій статті. Матеріалами справи підтверджено, що з позивачем в день звільнення не було проведено розрахунок.
Навпаки, на підтвердження відсутності наказу від 23.06.2009 року № 330-кт про звільнення позивача з займаної посади та підтвердження перебування Позивача в трудових стосунках із відповідачем2 свідчить факт виплати Позивачу грошової компенсації за період тимчасової непрацездатності з 22.06.2009 року по 02.10.2009 року.
Відповідно до ч.2 ст. 47 КЗпП у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Проте, в порушення діючого законодавства позивача не було ознайомлено з наказом про звільнення, а також оскаржуваний наказ не надавався останньому для ознайомлення, також не направлявся для ознайомлення позивачу по пошті. На день звернення до суду з даним позовом позивачу не надано для ознайомлення наказ про звільнення, не дивлячись на його письмове звернення.
Крім того, в зв'язку з тим, що 21.06.2009 року стан здоров'я позивача різко погіршився, він змушений був звернутись до лікаря. В період з 22.06.2009 року по 02.10.2009 року позивач перебував на лікарняному (проходив амбулаторне та стаціонарне лікування).
Таким чином, позивача було звільнено в період тимчасової непрацездатності.
В той час, як стаття 40 КЗпП України не допускає звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Як вбачається з листків непрацездатності позивач перебував на лікарняному у період з 22.06.2009 року по 02.10.2009 року, що не перевищив встановлений п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП термін.
Крім того, ч. 1 ст. 43 КЗпП передбачає необхідність одержання згоди професійної спілки на звільнення працівника. Вказана процедура звільнення також не дотримана відповідачем.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що звільнення позивача було проведено неправомірно, без дотримання встановленого порядку звільнення, встановленого законом. З огляду на вищевикладене позов слід задовольнити.
Колегія суддів звертає увагу на те, що доводи відповідачів про провамірність звільнення позивача з займаної посади спростовуються матеріалами справи.
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки судом встановлено, що відповідач по відношенню до позивача діяв не у спосіб, передбачений законами України, без урахування всіх обставин справи та даних про особу Позивача, недобросовісно, нерозсудливо, адміністративний позов слід задовольнити, а оскаржувані накази слід визнати протиправними, скасувати та поновити Позивача на посаді.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”(далі -Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт “з”пункту 1). У відповідності до частини 3 пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати “у всіх інших випадках”, до яких відноситься випадок й вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Відтак, постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у місті Києві підлягає негайному виконанню
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати Наказ № 330-кт від 23.06.2009 р. Голови Державного комітету України із земельних ресурсів про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у місті Києві.
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у місті Києві з 23 червня 2009 року.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у місті Києві виконати негайно.
4. Стягнути з Головного управління Держкомзему у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.10.2009 року по 28.09.2011р.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.А. Качур
Судді В.І. ОСОБА_2Шарпакова