25 січня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Дем'яносова М.В., Маляренка А.В.,
Леванчука А.О., СтупакО.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання договору оренди та стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року,
У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому, враховуючи уточнення позовних вимог, просив розірвати договір оренди нежитлового будинку (приміщення) від 03 травня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, стягнути з відповідача на користь позивача 4 тис. грн, визнати право власності позивача на нежитлове приміщення групи приміщень № 200, загальною площею 291,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 літ. «А», та нежитлове приміщення групи приміщень № 201, загальною площею 422,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 літ. «А», зобов'язати КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати на праві власності об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_3
Справа розглядалась судами неодноразово.
Заочне рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Розірвано договір оренди нежитлового будинку (приміщення) від 03 травня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 4 тис. грн за договором оренди.
Визнано право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення групи приміщень № 200, загальною площею 291,7 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_2 літ. «А», та нежитлове приміщення групи приміщень № 201, загальною площею 422,9 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_2 літ. «А», за ОСОБА_3
Зобов'язано КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати на праві власності об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення групи приміщень № 200, загальною площею 291,7 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_2 літ. «А», та нежитлове приміщення групи приміщень № 201, загальною площею 422,9 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_2 літ. «А», за ОСОБА_3
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах від 13 квітня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі його представника ОСОБА_5 відхилено, рішення апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд вказував на те, що суд позбавлений можливості встановити статус спірного нежитлового приміщення, оскільки сторони у судове засідання не з'являються, а можливості направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення фактичних обставин справи апеляційний суд не має.
Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс16.
Установлено, що у серпні 2015 року до суду апеляційної інстанції звернулася ОСОБА_6 з апеляційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2010 року вказуючи на те, що оскаржуваним рішенням порушені її права як власника квартири АДРЕСА_1, оскільки вона є співвласником спірного підвального приміщення у цьому будинку, на підтвердження права власності на квартиру надала лише копію договору купівлі-продажу від 02 липня 1999 року, укладеного на товарній біржі «Українська біржа Десятинная», посилаючись, що її права порушені, оскільки вона є співвласником будинку АДРЕСА_2 і на неї розповсюджуються права спільної сумісної власності на спірні підвальні приміщення.
Також суд указав на те, що оскільки сторони в судові засідання не з'явилися, суд позбавлений можливості перевірити статус спірного нежитлового приміщення.
Відповідно до норм ЦПК України на стадії апеляційного провадження апеляційний суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо залучення до участі в розгляді справи осіб, які не були залучені судом першої інстанції, то в разі встановлення апеляційним судом порушення судом першої інстанції норм ЦПК України по вирішенню питання щодо складу осіб, апеляційний суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з цих підстав, а позивач вправі повторно звернутися до суду першої інстанції з цими ж позовними вимогами та зазначенням сторін, які повинні брати участь у розгляді справи.
Однак апеляційний суд на вказане уваги не звернув та переглянув рішення суду першої інстанції по суті, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в розгляді справи, при цьому не вказавши, яким саме чином порушені права заявника, навіть не встановивши, чи є заявник власником вказаної нею квартири на момент звернення з апеляційною скаргою; не встановивши статус нежитлового приміщення визнав, що рішенням суду першої інстанції порушені права ОСОБА_6 на нього, при цьому не вказавши, якими нормами права це передбачено.
Зазначені порушення процесуального закону унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та є відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування ухвалених у даній справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 348 ЦПК України, якщо касаційну скаргу на судове рішення було подано в установлені цим Кодексом строки, але вона надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи або коли строки на подання касаційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин було поновлено або продовжено і особа, яка подала касаційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами, встановленими цією главою. Залежно від обґрунтованості зазначеної в частині першій цієї статті скарги суд постановляє ухвалу або ухвалює рішення відповідно до статей 345 і 346 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано ухвалу або рішення суду касаційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: М.В. Дем'яносов
А.О.Леванчук
А.В.Маляренко
О.В.Ступак
