Ухвала
18 січня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Ізмайлової Т.Л., Кузнєцова В.О., Мостової Г.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Одеської міської ради, Відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області про скасування рішення, визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання права власності на допоміжне приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах яких діє ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Одеської області від 09 лютого 2016 року,-
вс т а н о в и л а:
У жовтні 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Одеської міської ради, Відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області про скасування рішення, визнання свідоцтва про право власності недійсним та визнання права власності на допоміжне приміщення.
В обґрунтування позову зазначили, що ОСОБА_4 є власницею 1/4 частки квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_2. Їх будинок складається також з допоміжного приміщення - підвалу, позначеному на технічному паспорті будинку, виготовленого 01 липня 2004 року, літерою І, площею 118,2 кв. м. У вказаному підвальному приміщенні розташовані інженерні комунікації: трубопроводи водопостачання та каналізації, які призначені для обслуговування цього будинку.
У квітні 2013 року з відповіді Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, вони дізнались про те, що зазначене підвальне приміщення належить Одеській міській раді. Вважають вказаний факт неправомірним та таким що порушує їхнє право власності.
Оскільки інші співвласники спірного підвального приміщення не заперечують проти його передачі позивачам у власність, то за ними повинне бути визнане право власності на вказане приміщення підвалу, площею 118,2 кв. м. розташованого у будинку АДРЕСА_3. Але на даний час це приміщення належить Одеській міській раді, на підставі свідоцтва Серії НОМЕР_1 від 22 лютого 2006 року виданого на підставі Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29 червня 2005 року № 234. Таким чином, позивачі вважають що вищенаведене свідоцтво набуте Одеською міською радою незаконним шляхом - без згоди співвласників будинку АДРЕСА_3 та має бути судом скасоване та визнане недійсним.
На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29 червня 2005 року № 234 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси» в частині реєстрації прав Одеської міської ради на нежитлове підвальне приміщення літ. І площею 118,2 кв. м, що розташоване у будинку АДРЕСА_3; скасувати та визнати недійсним видане Одеській міській раді свідоцтво Серії НОМЕР_1 від 22 лютого 2006 року на підставі Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29 червня 2005 року № 234 на право власності на нежитлове приміщення - підвал площею 118,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3; визнати за позивачами право власності у рівних частках на підвальне приміщення літ. І площею 118,2 кв. м, що розташоване в будинку АДРЕСА_3; зобов'язати Відділ Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області провести реєстрацію права власності на підвальне приміщення літ. І площею 118,2 кв. м, що розташоване у вищевказаному будинку за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних частках.
Рішенням Приморського районного суд м. Одеси від 08 грудня 2015 року позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено.
Скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29 червня 2005 року № 234 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси» в частині реєстрації прав Одеської міської ради на нежитлове підвальне приміщення літ. І площею 118,2 кв. м, що розташоване у будинку АДРЕСА_3.
Скасовано та визнано недійсним свідоцтво серії НОМЕР_1 від 22 лютого 2006 року, видане на підставі Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29 червня 2005 року № 234 на право власності на нежитлове приміщення - підвал площею 118,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3, видане Одеській міській раді.
Визнано за ОСОБА_8 та ОСОБА_5 право власності на підвальне приміщення літ. І площею 118,2 кв. м, що розташоване в будинку АДРЕСА_3 у рівних частках.
Зобов'язано Відділ Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області провести реєстрацію права власності на підвальне приміщення літ. І площею 118,2 кв. м, що розташоване у будинку АДРЕСА_3 за позивачами у рівних частках.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 09 лютого 2016 року рішення Приморського районного суд м. Одеси від 08 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах яких діє ОСОБА_6, просять скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2ст. 324 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України №1-2/2004 від 02 березня 2004 року у справі за конституційним зверненням ОСОБА_7 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) співвласники багатоквартирного будинку є співвласниками його допоміжних приміщень (горища, підвалу та ін.). П. 1.1. резолютивної частини даного рішення проголошує, що «допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, горища, колясочні тощо) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією (набуття права власності) ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення будь-яких додаткових дій».
Таким чином, приміщення підвалу І площею 118,2 кв. м є спільною сумісною власністю мешканців будинку АДРЕСА_3.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що зазначаючи, що спірне приміщення належить всім власникам вищевказаного будинку, а саме, крім позивачів, також громадянам: ОСОБА_9, ОСОБА_10 та її неповнолітньому сину ОСОБА_11; ОСОБА_12, ОСОБА_13; ОСОБА_14, ОСОБА_15; ОСОБА_16, ОСОБА_17, позивачами не ставилося питання про залучення їх як осіб, які беруть участь у справі, тому вирішення питання про визнання права власності за позивачами на спірне приміщення, відповідно до заявлених позивачами вимог, впливає на права та обов'язки зазначених осіб. Надані суду письмові згоди інших мешканців в будинку АДРЕСА_3 стосуються надання згоди на приватизацію позивачам спірного приміщення, однак предметом розгляду справи не є право позивачів на приватизацію спірного приміщення.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29 червня 2005 року № 234 в частині реєстрації прав Одеської міської ради на нежитлове підвальне приміщення літ. І площею 118,2 кв. м, що розташоване у будинку АДРЕСА_3 та видане Одеській міській раді на його підставі свідоцтво Серії НОМЕР_1 від 22 лютого 2006 року про право власності на спірне підвальне приміщення, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки Виконавчого комітету Одеської міської ради, який не був залучений до участі у справі.
Щодо відмови у задоволенні заявлених позивачами вимог до Відділу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області, то судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що між даними сторонами відсутній спір стосовно проведення реєстрації права власності на спірне підвальне приміщення.
Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального закону, а також встановленим обставинам справи.
Судом апеляційної інстанції повно встановлені фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів та вірно застосовані норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.
Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для його скасування.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах яких діє ОСОБА_6, відхилити.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 09 лютого 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.Л. Ізмайлова
В.О. Кузнєцов
Г.І. Мостова
