14 лютого 2017 року м. Київ К/800/32105/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Борисенко І.В.
Веденяпіна О.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року по справі № 805/1381/16-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, третя особа Донецька торгово-промислова палата, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та визнання протиправним висновку щодо порядку перерахування курсової різниці, -
Приватне акціонерне товариство «Зевс Кераміка» звернулось до суду з позовною заявою до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, третя особа Донецька торгово-промислова палата, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 грудня 2015 року № 0000101502 та визнання протиправним висновку щодо порядку перерахування курсової різниці.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 грудня 2015 року № 0000101502, яким нарахована сума грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 2000056,58 грн. В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що приватне акціонерне товариство «Зевс Кераміка» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32359747, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19 травня 2016 року, знаходиться на податковому обліку в Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.
У період з 16 по 20 листопада 2015 року відповідачем була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні контрактів від 12 травня 2010 року № 1072, від 15 жовтня 2010 року № 1351, від 10 червня 2013 року № 0102, від 22 серпня 2012 року № 0116, від 20 січня 2010 року № ZC12/10, від 12 лютого 2014 року №ZC001/14 та контракту купівлі-продажу від 14 жовтня 2014 року за період з 17 березня 2015 року по 12 листопада 2015 року, контрактів від 10 грудня 2008 року № 335, від 23 березня 2015 року № 600/15, від 16 лютого 2015 року № 0012, від 25 травня 2015 року №ZC018/15, від 25 травня 2015 року № ZC017/15, від 22 травня 2015 року № ZC016/15, від 18 березня 2015 року № UА001 за період з 01 січня 2015 року по 12 листопада 2015 року, за наслідками якої складений акт від 27 листопада 2015 року № 2308/05-22-22-02-32359747.
За висновками акту перевірки встановлені порушення вимог статті 1 та статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) з урахуванням пункту 3 постанови Правління Національного банку України «Про заміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 16 листопада 2012 року № 475, пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про заміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14 травня 2013 року № 163, пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про заміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 14 листопада 2013 року № 453, пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про заміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» від 12 травня 2014 року № 270, пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 20 серпня 2014 року № 515, пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 01 грудня 2014 року № 758, пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03 березня 2015 року № 160, пункту 1 постанови Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03 червня 2015 року. А також порушення статті 3 Закону № 185/94-ВР, пункту 7 розділу 9 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281, а саме - неперерахування до Державного бюджету України позитивної курсової різниці за 3 квартал 2015 року.
За результатами перевірки відповідачем та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 4 Закону № 185/94-ВР було прийняте податкове повідомлення-рішення від 15 грудня 2015 року № 0000101502, яким відповідачу нарахована сума грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 2000056,58 грн. за порушення вимог статті 1 та статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР.
Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII.
Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке втратило чинність 02 грудня 2015 року, Кабінет Міністрів України затвердив Перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція. Місто Слов'янськ Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Слов'янськ Донецької області знову віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.
Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» Кабінет Міністрів України не уповноважений зупиняти дію переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Перелік, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року на виконання Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», не скасований. Згідно з додатком до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Слов'янськ. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Слов'янськ Донецької області знову віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з урахуванням змін, внесених Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Відповідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», крім як до статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», також були внесені зміни до частини сьомої статті 6 цього Закону, відповідно до якої підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.
Законом № 1669-VII доповнено Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» статтею 14-1 наступним змістом: Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою по справі були надані пояснення по суті позовних вимог, в яких зазначає, що оскільки позивач зареєстрований та здійснює свою діяльність на території проведення антитерористичної операції на нього поширюється виняток встановлений статтею 4 Закону № 185/94-ВР в редакції відповідно до Закону №1669-VII.
Судами вірно вказано щодо необхідності обов'язкової наявності у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України на підтвердження форс-мажорних обставин, оскільки, як зазначалось вище, положеннями частини 1 статті 4 Закону № 185/94-ВР визначено умови звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, а саме - здійснення діяльності на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, додаткових умов вказана стаття не містить.
Судами також вірно враховано, що у позивача є сертифікат ТПП України від 28 серпня 2016 року № 2670/05-4 про настання обставин непереборної сили у позивача з 15 червня 2014 року. Стосовно того, що у сертифікаті не зазначено про те, що він виданий саме з метою підтвердження обставин непереборної сили щодо неможливості своєчасного розрахунку за операціями в сфері зовнішньоекономічної діяльності, колегія суддів зазначає, що Торгово-Промисловій палаті України Законом № 1669 надано право лише засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікат про наявність таких обставин у суб'єкта господарювання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів щодо задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 грудня 2015 року № 0000101502.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області відхилити.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року по справі № 805/1381/16-а залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підпис Борисенко І.В.
підпис Веденяпін О.А.