14 лютого 2017 року Справа № 876/9432/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Сапіги В.П., Обрізка І.М.,
за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії,-
20.09.2016 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.08.2016 року № 0044931304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 271258,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 135 629,00 грн.; зобов'язати відповідача подати ГУ ДКС України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на її користь 271 258 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року позов задоволено повністю. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 22 серпня 2016 року № 0044931304. Зобов'язати Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з податку на додану вартість в розмірі 271 258 грн. 00 коп.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач має право на нарахування податкового кредиту по операціях з придбання товару (бруківка, цемент та піддони), який в подальшому був використаний при здійсненні будівельних робіт з ремонту автостоянки для паркування транспортних засобів, тобто, по операціях, що є господарською діяльністю платника податку. При цьому, на думку суду першої інстанції, цільове призначення земельної ділянки не має правового значення для вирішення питання про нарахування податкового кредиту по вказаних операціях.
Крім того, суд першої інстанції зазначає, що транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена. Тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому, неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит за операціями з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені ПК України.
Водночас згідно наданих у судовому засіданні представником позивача пояснень слідує, що позивачем транспортні засоби використовуються у її господарській діяльності, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМК), актом здачі- прийняття робіт (надання послуг), з яких слідує, що позивачем здійснюється міжнародне перевезення товарів.
Отже, безпідставними є висновки Луцької ОДПІ щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковій декларації за травень 2016 року на суму ПДВ 271 258,00 грн., відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.08.2016 року №0044931304 слід визнати протиправним та скасувати.
Разом з тим, оскільки суд дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.08.2016 № 0044931304, а пунктом 200.12 статті 200 ПК України визначено обов'язок контролюючого органу щодо подання до органу казначейства відповідного висновку, тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії підлягають до задоволення шляхом прийняття постанови про зобов'язання Луцької ОДПІ подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області оскаржила її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що позивачем завищено податковий кредит з ПДВ за травень 2016 року на суму 63 208,70 грн. В ході проведення перевірки було встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту були включені суми ПДВ по операціях з придбання будівельних матеріалів. Однак, фізичною особою-підприємцем не доведено, що вказані товари призначаються для їх використання в операціях, що є господарською діяльністю платника податку, а саме, підприємцем не надано актів виконаних робіт (послуг), довідок про виконання будівельних робіт або інших документів, що підтверджують використання вищевказаного товару, а також у підприємця відсутні кваліфіковані працівники по встановленню вищевказаних ТМЦ.
Також, в ході проведення перевірки СПД ОСОБА_1 на підтвердження придбання сідельного тягача марки RENAULT Magnum DXI 480 на суму ПДВ 160 977,57 грн. та напівпричепу трьохосного було надано копії ВМД та свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, з яких вбачається, що транспортні засоби зареєстровані на ОСОБА_1 як на фізичну особу.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у період з 09.08.2016р. по 12.08.2016р. Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2016 року, що виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалося в травні 2016 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт №3729/13-04/НОМЕР_2 від 12.08.2016р., згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за травень 2016 року на суму 271 258,00 грн.
Висновки податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2016 року на суму 271 258,00 грн. ґрунтуються на тому, що у податковій звітності з ПДВ за вказаний період у складі податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 було неправомірно відображено суму ПДВ 63 208,70 грн., яка сформована за наслідками операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей призначених для облаштування території в с. Рованці Луцького району Волинської області для обслуговування магазину, оскільки не підтверджено, що вказані товари призначаються для їх використання в операціях, що є господарською діяльністю платника податку, так як, ФОП ОСОБА_1 не здійснює торгівельної діяльності із реалізації товарів через торгові точки (магазини), зокрема за вищевказаною адресою. Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є вантажні перевезення. Крім того, у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року позивачем у складі податкового кредиту було неправомірно відображено ПДВ на суму 208049,00 грн., яка сформована за наслідками операції з придбання транспортних засобів (сідельного тягача марки RENAULT Magnum DXI 480 на суму ПДВ 160 977,57 грн. та напівпричепу рефрижератора трьохосного марки «SCHMITZ» модель SK024 на суму ПДВ 47 071,63 грн.), що зареєстровані на фізичну особу, а не на суб'єкта господарювання.
На підставі вказаного акта перевірки Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2016 року № 0044931304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 271258,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 135 629,00 грн.
В силу пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Приписами підпункту «а» пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно вимог ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).
Відповідно до вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Встановлено, що позивач у травні 2016 року придбала у ПП «Торгбудсервіс», ТзОВ «Волиньсталь», ТО «АУ БРУК», ТОВ «Фасад Експо», ТзОВ «Епіцентр» будівельні матеріали в асортименті (цемент, металопрофіль, бруківку, піддони, плитку пінополістирольну, фарбу ґрунтувальну та інші). Для підтвердження операцій з придбання вищевказаного товару перевіряючим було надано копію договору постачання №13/03 від 13.03.2016 року, рахунки фактури та податкові накладні, якими підтверджено віднесення до податкового кредиту у травні 2016 року ПДВ в сумі 63 208,70 грн. Факт придбання вказаних товарів та реальність цих господарських операцій підтверджується первинними документами та не заперечується відповідачем.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до пунктів 2.7, 2.10 акту перевірки від 14.06.2016р. фактичний вид діяльності позивача - надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у підприємницькій діяльності позивач використовує 26 транспортних засобів, має стоянку для паркування транспортних засобів площею 2975,4 кв.м.
Згідно додаткових пояснень позивача від 25.07.2016р. саме для потреб автотранспорту у березні 2016 року позивач вирішила зробити реконструкцію приміщення магазину, побудувати гаражі з побутовими приміщеннями та замінити вкрай зіпсоване асфальтне покриття на добротну бруківку, у зв'язку з чим у травні 2016 року і придбала товари (бруківка, цемент та піддони).
Із матеріалів справи видно, що позивач подала до Управління ДАБІ у Волинській області декларацію про початок виконання будівельних робіт по вул. Промислова, 13 в с. Рованці Луцького району Волинської області та розпочала будівельні роботи, які були в подальшому виконані ФОП ОСОБА_2 згідно із договором №2 від 02.06.2016р., оплачені платіжним дорученням №4943 від 10.06.2016р., та підтверджуються локальним кошторисом на будівельні роботи, долученими до справи фотознімками.
Крім того, 08.08.2016 року позивачем подано до Управління ДАБІ у Волинській області декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності по вул. Промислова, 13 в с. Рованці Луцького району Волинської області.
З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач має право на нарахування податкового кредиту по операціях з придбання товару (бруківка, цемент та піддони), який в подальшому був використаний при здійсненні будівельних робіт з ремонту автостоянки для паркування транспортних засобів, тобто, по операціях, що є господарською діяльністю платника податку.
Крім того, встановлено, що основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року до податкового кредиту позивачем включено суми ПДВ, сплачені при ввезенні транспортних засобів на митну територію України за наступними ВМД: № 205070000/2016/019271 від 26.05.2016 року, за якою відправником імпортованого тягача сідельного б/в марки RENAULT (модель Magnum DXI 480, 2012 року випуску, шасі НОМЕР_5 є «Jakob Dietrich e.K. Internationale Spedition und Osteuropa Logistik», та сплачено позивачем ПДВ митним органам у сумі 160 977,57 грн.; № 205070000/2016/019308 від 26.05.2016 року, за якою відправником імпортованого напівпричепу рефрижератора трьохосного б/в марки «SCHMITZ» (модель SKO24) 2004 року випуску, шасі НОМЕР_6, є «Jakob Dietrich e.K. Internationale Spedition und Osteuropa Logistik», та сплачено позивачем ПДВ митним органам у сумі 47 071,63 грн.
Факт сплати позивачем сум ПДВ при імпорті транспортних засобів підтверджується належними документами, а саме: ВМД № 205070000/2016/019271 від 26.05.2016 року та № 205070000/2016/019308 від 26.05.2016 року, тому відображення цих сум у складі податкового кредиту відповідного звітного періоду (травень 2016 року) є правомірним.
22.06.2016 року позивачем проведено державну реєстрацію придбаних транспортних засобів, про що видані відповідні свідоцтва, зокрема, на вантажний сідловий тягач марки RENAULT модель Magnum DXI 480, реєстраційний номер НОМЕР_3 свідоцтво НОМЕР_7; на спеціалізований напівпричіп рефрижератор марки «SCHMITZ» модель SKO24, реєстраційний номер НОМЕР_4 свідоцтво НОМЕР_8, згідно яких власником вказаних вище транспортних засобів є ОСОБА_1
У відповідності до пункту 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, що транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена.
Отже, у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому, неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит за операціями з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені ПК України.
Крім того, ст.51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Податковим законодавством не встановлено особливих умов для формування податкового кредиту для фізичних осіб-суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку.
Встановлено, що позивачем транспортні засоби використовуються у її господарській діяльності, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), з яких видно, що позивачем здійснюється міжнародне перевезення товарів.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків Луцької ОДПІ щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковій декларації за травень 2016 року на суму ПДВ 271 258,00 грн., а тому правомірно визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.08.2016 року №0044931304.
Разом з тим, у відповідності до п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.
Згідно пункту 200.11 статті 200 цього ж Кодексу визначено, що контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.
Пунктом «б» пункту 200.14 статті 200 ПК України встановлено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
За приписами пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
В илу п.200.13 ст.200 ПК України зазначеного, що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Згідно акта перевірки від 12.08.2016р. (п.3.1) у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ з додатками за травень 2016 року позивач задекларувала суму бюджетного відшкодування ПДВ 363 320,00 грн., при цьому, перевіркою підтверджено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за травень 2016 року на суму 92 062,00 грн. та встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у цій же декларації на 271 258,00 грн., у зв'язку із чим винесено податкове повідомлення-рішення від 22.08.2016р № 0044931304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 271 258,00 грн.
Таким чином, враховуючи неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.08.2016р. № 0044931304, та те, що пунктом 200.12 статті 200 ПК України визначено обов'язок контролюючого органу щодо подання до органу казначейства відповідного висновку, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про зобов'язання Луцької ОДПІ подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету.
На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують. З огляду на те підстави для скасування судового рішення відсутні.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі №803/1413/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді В.П. Сапіга
І.М. Обрізко
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 14.02.2017 року.