Справа: № 826/14437/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
14 лютого 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2,
відповідача - Зеленської А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, третя особа: Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2016 року позивач - ОСОБА_4, звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, третя особа: Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
визнати протиправною відмову Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 18.08.2016 про відмову у прийнятті до виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва, виданого 24.02.2016 у справі №755/18311/14-а;
зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві прийняти до виконання виконавчий лист Дніпровського районного суду міста Києва, виданого 24.02.2016 у справі №755/18311/14-а.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову в задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Головне управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві правомірно відмовило позивачу у виконанні виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва, виданого 24.02.2016 у справі №755/18311/14-а.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, додатковою постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 11.12.2015 у справі №755/18311/14-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про перерахунок та виплату пенсії по інвалідності вирішено стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на користь ОСОБА_4 перераховану державну пенсію в розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з 50% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03.04.2014 по 02.08.2014 включно, з урахуванням проведених виплат.
На підставі викладеного, Дніпровським районним судом м. Києва 24.02.2016 видано виконавчий лист.
З метою виконання зазначеного виконавчого листа, позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві із заявами про виконання постанови суду від 26.02.2016 та від 12.08.2016, за результатами розгляду яких відповідачем листами від 12.04.2016 №5-08/663-4401 та від 18.08.2016 №5-08/1741-9639 повідомлено позивача про те, що Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві в межах повноважень не наділене правом на здійснення нарахування сум невиплачених коштів, крім того, останнє не може самостійно нараховувати суму коштів відповідно до виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва, виданого 24.02.2016 у справі №755/18311/14-а, що унеможливлює виконання даного рішення суду. При цьому, позивачеві запропоновано звернутися до суду із заявою про роз'яснення відповідного рішення.
Вважаючи відмову у виконанні виконавчого листа протиправною, позивач звернулася до адміністративного суду з позовом.
Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з частиною другою статі 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХIV, який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №606), рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу визначені приписами Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Частиною першою вказаного Закону визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частинами першою та другою статті 3 Закону встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаних положень Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Згідно із визначеннями наведеними в пункті 2 Порядку №845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.
За приписами пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що до повноважень центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів належить, зокрема, виконання рішень суду про стягнення коштів боржником за якими є державний орган.
Враховуючи, що боржник за виконавчим документом у справі №755/18311/14-а є державний орган, Колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими висновок суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні повноваження на виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва, виданого 24.02.2016 у справі №755/18311/14-а, з підстав відсутності в управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва рахунків, які обслуговуються у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві. В наведених правових нормах відсутні застереження щодо обов'язкової наявності рахунку державної установи в органах казначейства, таке застереження стосується лише підприємств, установ та організацій.
Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач правомірно не прийняв до виконання виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва, виданого 24.02.2016 у справі №755/18311/14-а у зв'язку із тим, що останній не містить визначеної суми для стягнення. З аналізу правових норм, що регулюють спірні правовідносини убачається, що органи казначейської служби наділені повноваженнями щодо безспірного списання грошових коштів, зокрема, за рішеннями суду боржником в яких є державний орган, проте вони не наділені повноваженнями самостійно нараховувати такі суми.
Слід відмітити, що із листа відповідача від 18.08.2016 №5-08/1741-9639, яким повернуто виконавчий документ позивачу, вбачається, що його виконання унеможливлює саме відсутність у Головного управління Казначейства повноважень на здійснення нарахування сум невиплачених коштів, відповідно до виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва, виданого 24.02.2016 у справі №755/18311/14-а. При цьому зазначено, що після усунення обставин, що унеможливлюють виконання вищезазначеного виконавчого листа Головне управління Казначейства, в межах компетенції, здійснить заходи щодо його виконання.
Отже, враховуючи відсутність у органів Казначейства повноваження на здійснення розрахунку суми боргу за виконавчим документом, та те, що у виконавчому листі Дніпровського районного суду м. Києва, виданого 24.02.2016 у справі №755/18311/14-а, не визначено суму, яка підлягає стягненню, відповідач правомірно повернув його позивачу.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 200 КАС України не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань, а суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, колегія суддів вважає, що підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
С.Б. Шелест
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 14.02.2017.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.