Справа: № 826/26069/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І., Суддя-доповідач: Троян Н.М.
09 лютого 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
1) визнати протиправними та скасувати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В., які оформлені відповідними наказами та/або рішеннями та/або протоколами, і якими договір №007-14572-090215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 09.02.2015, що укладений між ПАТ «Дельта банк» та ОСОБА_2, вважається нікчемний та/або до нього вирішено застосувати наслідки нікчемності договорів (правочинів);
2) визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення відомостей про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору №007-14572-090215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 09.02.2015, що укладений між ПАТ «Дельта банк» та позивачем;
3) зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича включити до переліку вкладників, які мають прво на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору №007-14572-090215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 09.02.2015, що укладений між ПАТ «Дельта банк» та позивачем, та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як владника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб згідно вказаного договору №007-14572-090215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 09.02.2015.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року закрито провадження у даній справі.
Позивач, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Також суд першої інстанції зазначив, що аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року (справа № 21-4846а15) та постанові Верховного суду України від 15.06.2016 (справа № 826/20410/14).
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
У відповідності до п. 1 частини першої ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єктом владних повноважень, відповідно до п. 7 частини першої ст. 3 КАС України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною першою ст. 3, частиною першою ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Таким чином, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як особа, наділена спеціальними функціями щодо забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 частини першої ст. 3 КАС України.
Відповідно до абз. 2 частини третьої ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду.
Згідно з частиною третьою ст. 34 вказаного Закону виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року №181 призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича та делеговано йому усі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта банк».
Відтак, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадиров В.В. також є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 частини першої ст. 3 КАС України.
Таким чином, між сторонами даної справи виник публічно-правовий спір, у якому відповідачі здійснюють владні управлінські функції на основі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Такий спір, відповідно до п. 1 частини першої ст. 3 КАС України є справою адміністративної юрисдикції.
Разом з тим, Верховний Суд України у постановах від 16 лютого 2016 року (справа №21-4846а15) та від 15 червня 2016 року (справа №826/20410/14) зазначив, що виходячи із системного аналізу частини третьої ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 1 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та враховуючи положення ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
У відповідності до абз. 2 частини першої ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Колегія суддів вважає необхідним відступити від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у вказаних постановах, з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про банки та банківську діяльність» цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.
Положеннями п. 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Господарським судам, згідно з п.п. 2, 7 ст. 12 ГПК України, підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
Проаналізувавши вказані норми права, колегія суддів приходить до висновку про те, що вони не визначають підвідомчість спору, що виник між сторонами даної справи, оскільки ліквідація ПАТ «Дельта банк» розпочата та здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Ліквідація зазначеної юридичної особи не пов'язана із визнанням її банкрутом у порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Закони України «Про банки і банківську діяльність» та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначають різні підстави та порядок припинення юридичних осіб, а також уповноважують різних суб'єктів на здійснення відповідної процедури.
Так, відповідно до частини першої ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підставою для відкриття ліквідаційної процедури є постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом. Банкрутом є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.
Натомість, відповідно до частини першої ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у разі отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Згідно з частиною шостою ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Перелік підстав для віднесення банку до категорії неплатоспроможних наведений у ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Вказана норма права пов'язує віднесення банку до категорії неплатоспроможних із наявністю у його діяльності певних порушень, які не обов'язково полягають у неможливості виконати зобов'язання перед вкладниками та іншими кредиторами.
Таким чином, ліквідація банку здійснюється з інших підстав та за іншою процедурою, ніж визнання юридичної особи банкрутом господарським судом у порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
З огляду на те, що відносно ПАТ «Дельта банк» не порушено та, відповідно до частини шостої ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», не могло бути порушено справу про банкрутство, колегія суддів приходить до висновку про те, що даний спір не належить до підвідомчості господарського суду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом розгляду даної справи є правовідносини, врегульовані Законом України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», який є спеціальним, та, яким врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини, які складаються між Фондом, банками та Національним банком України.
Відповідно, правові аспекти застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» є відмінними, тому у суду першої інстанції були відсутні підстави, передбачені п. 1 частини першої ст. 157 КАС України, для закриття провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.01.2017 (справа К/800/26158/16).
З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Згідно з п. 3 частини першої ст. 199, п. 4 частини першої ст. 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Оскільки, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, у зв'язку з цим виникає необхідність у задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року й направленні справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 199, 204, 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, та не підлягає оскарженню як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя: Н.М.Троян
Судді: Н.П.Бужак,
В.А. Твердохліб
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Твердохліб В.А.
Бужак Н.П.