04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"08" лютого 2017 р. Справа№ 911/3661/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Верховця А.А.
Остапенка О.М.
при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.
та представників:
від апелянта - Баранов О.В. (дов. від 14.09.2016 № 11);
від розпорядника майна - не з'явились;
від боржника - Квітін Р.В. (дов. від 10.10.2016);
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"
на ухвалу господарського суду Київської області від 29.11.2016
у справі № 911/3661/16 (Суддя Наріжний С.Ю.)
за заявою Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод"
про порушення справи про банкрутство
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2016 у справі № 911/3661/16 порушено провадження у справі № 911/3661/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим, зобов"язано органи державної виконавчої служби зупинити виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюються стягнення з Боржника - Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод", відповідно до законодавства; введено процедуру розпорядження майном Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод" та призначено розпорядником майна Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод" арбітражного керуючого Закорка Вадима Вікторовича; вирішено інші процесуальні питання.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 29.11.2016 у справі № 911/3661/16 та припинити провадження у даній справі.
В обґрунтування апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та права.
16.01.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від розпорядника майна надійшов відзив на клопотання Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 25.01.2017.
24.01.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод" надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 25.01.2017 від розпорядника майна надійшло усне клопотання про відкладення розгляду справи та письмове клопотання про продовження строку розгляду спору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 продовжено строк розгляду спору у справі № 911/3661/16 та відкладено розгляд апеляційної скарги на 08.02.2017.
У зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 911/3661/16 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Верховець А.А., Остапенко О.М. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.
В судове засідання 08.02.2017 розпорядник майна не з'явився. Про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності розпорядника майна за наявними у справі матеріалами.
Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив їх задовольнити. Представник боржника заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін оскаржувану ухвалу.
Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діє з 19.01.2013.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
Згідно зі статтями 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2016 порушено провадження у даній справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод" в порядку ч. 5 ст. 11 Закону.
З даним судовим рішенням апелянт не погодився.
Порушуючи провадження у даній справі за заявою Боржника - Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод", суд першої інстанції зазначив про наявність більшості ознак загрози неплатоспроможності боржника, наявність значного розміру безспірної кредиторської заборгованості Публічного акціонерного товариства "Рокитнянський цукровий завод", що задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, а отже, неплатоспроможність є доведеною.
Однак, колегія суддів вважає, що вказані висновки були зроблені судом з неповним з'ясуванням обставин справи.
Як вбачається з матеріалів справи, боржник - ПАТ "Рокитнянський цукровий завод" звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у зв'язку з тим, що на думку заявника, задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (ч. 5 ст. 11 Закону).
Частиною 3 статті 11 Закону визначено перелік документів, який є необхідним у разі звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство, а саме: перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна; перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором; довідка органів приватизації (органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності) стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу; перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення; протокол загальних зборів (конференції) працівників боржника, відповідне рішення первинної профспілкової організації боржника (за наявності кількох первинних організацій - їхнє спільне рішення), на яких обраний представник працівників боржника для участі у справі про банкрутство, якщо такі збори (конференція) відбулися до подачі заяви боржника до господарського суду.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Рокитнянський цукровий завод" на виконання вимог ст. 11 Закону додано до заяви про порушення справи про банкрутство низку письмових доказів, у тому числі копії судових рішень, виконавчих документів та постанов органу ДВС щодо безспірних вимог кредиторів до боржника; копію статуту боржника та фінансової звітності боржника станом на останню звітну дату; перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, перелік майна боржника та майна, що перебуває в заставі, перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником; довідки ФДМ України щодо відсутності на балансі боржника державного майна; відповідні довідки про рахунки боржника в банківських установах та рахунки, на яких обліковуються цінні папери; рішення власника боржника про звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.
Разом з цим, судом першої інстанції неналежним чином досліджено та не проаналізовано наданий заявником перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості. Судовою колегією встановлено, що певне майно ПАТ "Рокитнянський цукровий завод" вказане у цьому переліку без зазначення його балансової вартості, що унеможливлює достовірно визначити загальну балансову вартість майна боржника, а у зв'язку з цим і вартість його активів. Вказане є порушенням ч. 3 ст. 11 Закону, в якій зазначено, крім іншого, що необхідним у разі звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство є подання боржником переліку майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна. За таких обставин визначена боржником загальна балансова вартість його майна викликає сумнів щодо достовірності та повноти цих даних.
Твердження представника боржника стосовно того, що відсутність балансової вартості деякого майна боржника у наданому до матеріалів справи переліку майна ніяким чином не впливає на визначення неплатоспроможні боржника, є необґрунтованими. До матеріалів справи заявником було подано баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2016, який не може вважатися таким, що відображає дійсний стан ПАТ "Рокитнянський цукровий завод", враховуючи вищезазначене.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону про банкрутство у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом, господарським судом здійснюються перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.
У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.
Таким чином, основне завдання підготовчого засідання полягає у з'ясуванні ознак неплатоспроможності (загрози неплатоспроможності) боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.
Відповідно до ст.1 Закону про банкрутство неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
Таким чином, для визначення ознаки неплатоспроможності чи її загрози, судами досліджуються активи та пасиви боржника на підставі всіх наявних у справі доказів.
Боржником до заяви про порушення справи про банкрутство додано докази наявності станом на 11.11.2016 безспірної кредиторської заборгованості Боржника на загальну суму 111623042 грн., а саме судові рішення у справах №№ 911/4672/14, 911/2468/15, 911/2470/15, 911/349/16.
Зазначені рішення набрали законної сили і на їх виконання було видано відповідні накази, за наслідками пред'явлення яких до виконання було відкрито виконавчі провадження.
Крім цього, як вказує Заявник, станом на дату подання заяви про порушення справи про банкрутство Боржника, існують судові рішення про стягнення заборгованості з Боржника на користь кредиторів на загальну суму 810 307,00 грн., за якими ще не розпочато виконавчі провадження, а саме рішення у справах № 911/273/16 та № 911/350/16.
Таким чином загальна сума заборгованості боржника перед кредиторами за вказаними судовими рішеннями складає 112 433 349,00 грн.
Разом з тим, судовою колегією було встановлено, що судом першої інстанції не було з'ясовано, які заходи вживалися виконавчою службою щодо примусового стягнення з заявника (боржника) в порядку виконавчих проваджень наявної заборгованості за рішеннями суду, чи відбувалось повернення коштів у виконавчому провадженні та на яку суму.
Аналогічно позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 24.06.2015 у справі № 911/5673/14.
Як зазначається у заяві про порушення справи про банкрутство станом на 30.09.2016 за даними звіту про фінансовий стан на балансі Боржника обліковуються основні засоби за первісною вартістю у сумі 56159 тис. грн., знос яких становить 39342 тис. грн., тобто залишкова вартість дорівнює 16817 тис. грн.. Повнота та достовірність цих даних викликає сумнів суду з огляду на те, що боржником неналежним чином складений перелік майна боржника із визначенням її балансової вартості, враховуючи вищезазначене.
За наявним в матеріалах справи переліком дебіторів боржника, вбачається що дебіторська заборгованість перед боржником становить 366 027 000,00 грн., що не заперечувалось представником боржника. Проте, представник боржника зазначив, що сума дебіторської заборгованості перед боржником визначається як безнадійна на суму 81 022 590,60 грн., у зв'язку зі спливом строку позовної давності, а тому фактична сума реальної дебіторської заборгованості становить лише 285 004 000,00 грн. Такі висновки боржника є необґрунтованими з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боржник звертався до дебіторів з вимогами і боржнику було відмовлено у вимозі з посиланням на пропущений строк позовної давності. До того ж у разі звернення до суду з позовами про стягнення дебіторської заборгованості строк позовної давності застосовується лише за заявою сторони відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України та лише судом вирішується питання застосування до відповідних правовідносин строку позовної давності у відповідних позовних провадженнях.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що у аудиторському висновку, наявному в матеріалах справи, зазначаються періоди, які перевірялись: з 01.07.2014 по 30.06.2015 та з 01.07.2015 по 30.06.2016, тоді як заява про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Рокитнянський цукровий завод" була подана значно пізніше - 11.11.2016 (друге півріччя 2016 року), та відповідне рішення загальних зборів акціонерів боржника від 10.10.2016 № 2/2016 про звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі прийнято також значно пізніше.
Тобто, майновий стан боржника станом на дату звернення до суду з даною заявою вказаним аудиторським висновком не визначається.
Враховуючи, що повнота та достовірність показників відображених боржником у звіті про фінансовий стан на 30.09.2016 викликають сумнів у суду (з підстав, зазначених вище), та аудиторський висновок щодо майнового стану боржника складений ще на 30.06.2016, вказані докази, що подані до суду боржником разом із заявою, є неналежними доказами загрози неплатоспроможності боржника, на підставі яких позачерговими загальними зборами акціонерів Боржника 10.10.2016 було прийнято рішення (протокол № 2/2016) про звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство підприємства-Боржника у зв'язку із загрозою неплатоспроможност. Тому колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно застосовано ст.1 Закону в частині визначення ознак та критеріїв загрози неплатоспроможності боржника.
Згідно з ч. 7 ст. 16 Закону суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема: заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону. При цьому, кожна з підстав для відмови у порушенні справи про банкрутство, вказана в ч. 7 ст. 16 Закону, є самостійною.
На підставі вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на час прийняття оскаржуваної ухвали про порушення справи про банкрутство ПАТ "Рокитнянський цукровий завод" в матеріалах справи відсутні докази наявності всіх в сукупності ознак загрози неплатоспроможності боржника, з якими Закон пов'язує можливість порушення провадження у справі про банкрутство та здійснення подальшого її руху, що не спростовано в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні в підготовчому засіданні питання про порушення чи відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство місцевий суд наведені у даній постанові норми ст. ст. 1, 11, 16 Закону про банкрутство застосував невірно, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про порушення провадження у даній справі про банкрутство.
Враховуючи вищевикладене, суд має підстави для відмови у порушенні провадження у справі про банкрутство ПАТ "Рокитнянський цукровий завод".
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвала господарського суду Київської області від 29.11.2016 у справі № 911/3661/16 - скасовуванню. Користуючись повноваженнями, наданими згідно з нормами ГПК Ураїни, суд приймає нове судове рішення, яким відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство ПАТ "Рокитнянський цукровий завод".
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-1, 33, 34, 43, 101-106 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Київської області від 29.11.2016 у справі № 911/3661/16 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в порушенні провадження у справі про банкрутство ПАТ "Рокитнянський цукровий завод".
4. Матеріали справи № 911/3661/16 повернути до господарського суду Київської області.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.
Повний текст постанови підписаний 10.02.2017.
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді А.А. Верховець
О.М. Остапенко