"08" лютого 2017 р. Справа № 920/1033/16
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Здоровко Л.М. , суддя Плахов О.В.
при секретарі Міракові Г.А.
за участю :
від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю № 743 від 12.12.2016);
від відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради (вх. №249 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 28.11.16 у справі № 920/1033/16
за позовом ПАТ "Укртелеком" в особі Сумської філії ПАТ "Укртелеком"
до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради
про стягнення 24800,80 грн.,
Рішенням господарського суду Сумської області від 28.11.2016 по справі № 920/1033/16 (суддя Левченко П.І. ) позов задоволено повністю. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Роменської міської ради Роменського району Сумської області на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" заборгованість за телекомунікаційні послуги на пільгових умовах в сумі 23434,73 грн., інфляційні збитки в сумі 1078,00 грн., 3 % річних в сумі 288,07 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Сумської області від 28.11.2016 по справі № 920/1033/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Також в апеляційній скарзі заявник просив залучити до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_2 соціальної політики України. Справу просить розглядати без залучення представника управління праці та соціального захисту населення.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні.
Від позивача ПАТ "Укртелеком" в особі Сумської філії надійшли заперечення (вх. 1207 від 03.02.2017) на апеляційну скаргу, в яких він наводить обґрунтування своєї позиції у справі та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення господарського суду Сумської області залишити без змін.
Крім того, від ПАТ "Укртелеком" надійшов відзив (вх. 1208 від 03.02.2017) на клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_2 соціальної політики України, в якому наводить заперечення щодо залучення в якості відповідача у справі ОСОБА_2 соцполітики України та наводить доводи в обґрунтування заявлених заперечень. Просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача.
В судове засідання 08.02.2017 заявник апеляційної скарги (відповідач у справі) уповноваженого представника не направив. В апеляційній скарзі просив розглядати справу без залучення уповноваженого представника відповідача.
В судовому засіданні 08.02.2017 представник позивача пояснив, що вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника апелянта.
Пунктом 6 резолютивної частини ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 сторони попереджені, що у разі неявки їх представників до судового засідання та ненадання витребуваних документів справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.
У п. 3.9.2. постанови пленуму ВГС України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" надано господарським судам наступні роз'яснення: у випадку нез'явлення в засідання суду представників обох сторін або однієї із них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи викладене, та враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи (що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення (а.с. 115-116), судова колегія вважає, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та приходить до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість задоволення клопотання апелянта про розгляд апеляційної скарги за відсутності його уповноваженого представника та розгляду справи за наявними у ній матеріалами за відсутністю представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, в межах ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
ПАТ "Укртелеком" в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" протягом 2015 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам м. Ромни Сумської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювалась дія пункту 19 частини першої статті 12, пункту 10 частини першої статті 13, пункту 18 частини першої статті 14, пункту 20 частини першої статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", пункту 16 статті 64 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", пункту 11 статті 20, статті 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пункту 6 частини першої статті 6, частини третьої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", частини п'ятої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 4 частини третьої статті 13 Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 25725,75 грн.
Враховуючи те, що відповідачем не виконано покладеного Законом на нього обов'язку щодо фактичного відшкодування понесених позивачем витрат щодо надання на пільгових умовах телекомунікаційних послуг окремим категоріям осіб в повному обсязі, позивач звернувся з позовом у даній справі.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині основного боргу, господарський суд першої інстанції вважав, що всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг за 2015 року відповідачем повністю відшкодовані не були (розрахунок проведено частково), внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 233434,73 грн. Заявлена до стягнення сума основної заборгованості підтверджується підписаним і скріпленим печатками сторін актом звіряння розрахунків станом на 01.01.2016 року (а.с. 11).
Судова колегія вважає правомірним такий висновок суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про телекомунікаційні послуги" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 року, споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Статтею 87 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.
Згідно з підпунктом б пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 97 Бюджетного кодексу України визначено, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року за № 256 (надалі - Постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок № 256), якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Зокрема, пунктом 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у м. Ромни Сумської області є Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Роменської міської ради.
На підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку № 256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Відповідно до частини першої пункту 8 Порядку № 256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (частина друга пункту 8 Порядку № 256).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження, на виконання пункту 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року за № 117, позивач подавав на паперових та електронних носіях відповідачеві розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці.
Поіменні списки абонентів за формою "2-пільга" щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача (info21@dszn.sm.gov.ua), що підтверджується витягами з електронної пошти позивача щодо відправлення вихідних повідомлень на адресу info21@dszn.sm.gov.ua.
Згідно пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року за № 256, саме на відповідача покладено обов'язок щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з отриманою від позивача інформацією, здійснювати розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Листом від 29.01.2016 року № 591200/293-41 позивач звернувся до відповідача з вимогою погашення існуючої заборгованості за 2015 рік.
Відповідач листом від 12.02.2016 року № 476/06 повідомив позивача про те, що заборгованість в сумі 23434,73 грн., яка виникла станом на 01.01.2016 року, зареєстрована в Роменському УДКСУ Сумської області та в разі виділення кошторисних призначень для виплати зазначеної заборгованості ним буде повідомлено позивача ( належним чином завірена копія в матеріалах справи а.с. 23).
Отже, спір щодо розміру заявленої до стягнення заборгованості між сторонами відсутній.
Відповідно до статті 11 цього ж Кодексу, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною другою статті 193 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини першої, третьої статті 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допоміг, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини першої - четвертої статті 48 Бюджетного кодексу України.
У листі від 30.06.2011 року за № 31-07310-10-24/16584 ОСОБА_2 фінансів України роз'яснило, що "...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів)".
Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Основна заборгованість з витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян в розмірі 23434,73 грн. підтверджена належними доказами та зареєстрована в Роменському УДКСУ Сумської області. Станом на момент прийняття оскаржуваного рішення господарського суду Сумської області докази оплати основної заборгованості у зазначеному розмірі в матеріалах справи не містяться.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян в розмірі 23434,73 грн. законне, обґрунтоване та прийняте при належному дослідження обставин справи.
Станом на момент розгляду апеляційної скарги доказів погашення суми основної заборгованості витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян відповідачем не надано.
Судова колегія вважає безпідставним та таким, що не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати витрати за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян посилання апелянта на відсутність субвенцій з Державного бюджету на відповідний рік.
Так, законодавством не встановлена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.
Отже, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Судова колегія вважає правомірним рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків в розмірі 1078,00 грн та 3% річних в сумі 288,07 грн., враховуючи наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Згідно з пункту 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Враховуючи те, що як встановлено вище, на момент прийняття оскаржуваного рішення місцевим господарським судом відповідачем не надано доказів повної сплати заборгованості за телекомунікаційні послуги на пільгових умовах в грудні 2015 року, то нарахування відповідачу інфляційних та річних є правомірним.
Перевіривши розмір заявлених до стягнення вимог та стягнутих місцевим господарським судом інфляційних та річних і період їх нарахування, судова вважає, що їх розрахунок є арифметично вірним, а період нарахування відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає законним та обґрунтованим рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних і річних.
Судова колегія вважає безпідставним та таким, що спростовується матеріалами справи твердження апелянта про те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом першої інстанції.
Так, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява з доданими до неї документами направлена на адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців 19.10.2016, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та фіскальним чеком відділення "Укрпошта"
Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.10.2016 позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні 28.11.2016. Ухвала направлена на адресу сторін 21.10.2016, що підтверджується відтиском відділу документального забезпечення та контролю господарського суду Сумської області на зворотньому боці ухвали. Крім того, ухвала направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень 21.10.2016, відомості з якого є загальнодоступними.
В матеріалах справи міститься клопотання Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради вих. № 3825/03 від 26.10.2016, в якому зазначено, що 25.10.2016 о 15:00 годині Управління отримало ухвалу про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду. Просить суд відкласти розгляд справи з метою ознайомлення з матеріалами справи та підготовки відзиву на позовну заяву.
Як вбачається з протоколу судового засідання 28.11.2016 суд розглянув клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відхилив його як безпідставне та необгрунтоване. Зазначив, що відповідач не був позбавлений можливості направити в судове засідання представника та для ознайомлення з матеріалами справи.
Судова колегія вважає, що місцевим господарським судом створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав.
Так, з моменту отримання відповідачем ухвали господарського суду Сумської області про призначення справи до розгляду (25.10.2016) до моменту судового засідання з її розгляду (28.11.2016) відповідач мав більше місяця для ознайомлення з матеріалами справи, направлення відзиву та підготовки до судового засідання.
Відповідачем не обґрунтовано та не підтверджено жодними доказами необхідність надання такого тривалого часу для підготовки відзиву на позовну заяву.
Крім того, судова колегія звертає увагу, що з моменту отримання відповідачем ухвали про прийняття позовної заяви до провадження та призначення її до розгляду (25.10.2016 повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення а.с. 34), з моменту надання клопотання про відкладення розгляду справи (26.10.2016) та до моменту судового засідання 28.11.2016 за результатами якого винесено оскаржуване рішення, відповідач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи та не направляв свого представника для ознайомлення.
В судове засідання господарського суду Сумської області 28.11.2016 відповідач уповноваженого представника не направив.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечення явки уповноваженого представника Управління в судове засідання 28.11.2016.
Відповідно до статті 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.
У п. 3.9.2. постанови пленуму ВГС України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" надано господарським судам наступні роз'яснення: у випадку нез'явлення в засідання суду представників обох сторін або однієї із них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, те, що справа призначена до розгляду в розумні строки, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав.
Враховуючи те, що явка в судове засідання представника відповідача не була визнана судом обов'язковою, то участь в судовому засіданні та надання заперечень є правом сторін.
Розглянувши клопотання апелянта про залучення в якості відповідача у справі ОСОБА_2 соціальної політики України, судова колегія не вбачає правових підстав для його задоволення, зважаючи на таке.
Відповідно до статті 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.
У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування положень розділу ХІІ ГПК України" надано господарським судам наступні роз'яснення: норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчинюється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 ГПК права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Апеляційна інстанція не застосовує положення ГПК щодо затвердження господарським судом мирової угоди та відмови позивача від позову.
Як встановлено вище, Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року за № 256 (надалі - Постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок № 256), якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Зокрема, пунктом 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 256, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Згідно п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського АР Крим і обласного значення), зокрема, до 22 числа місяця, що настає за звітним. Інформація про фактично нараховані за звітним періодом суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою КМ України від 11.01.2005 № 20.
Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад ( міст республіканського АР Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у п. 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум і подають їх ОСОБА_2 фінансів АР Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в АР Крим, областях, м. Києві та Севастополі (п. 6 Порядку).
У п. 8 Порядку передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.
З аналізу наведених положень можна дійти висновку, що за період, за який утворилась заборгованість за надані громадянам м. Ромни на пільгових умовах телекомунікаційні послуги, стягнення якої є предметом розгляду даної справи, головним розпорядником коштів державного бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради.
Враховуючи наведене, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради є належним відповідачем у даній справі, тому відсутні правові підстави для задоволення клопотання про залучення в якості відповідача ОСОБА_2 соціальної політики України, оскільки, як встановлено вище, саме на Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради Законом покладені відповідні обов'язки щодо виконання державних програм соцзахисту населення.
Отже, з огляду на те, що доводи апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, а також враховуючи наведені обставини справи та норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи, на підставі чого вказане рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта щодо сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.
Керуючись 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 28.11.16 у справі № 920/1033/16 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 13.02.17
Головуючий суддя Шутенко І.А.
Суддя Здоровко Л.М.
Суддя Плахов О.В.