04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"09" лютого 2017 р. Справа№ 910/23780/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Алданової С.О.
Мартюк А.І.
секретар: Горбунова М.Є.
за участю представників:
позивача: ОСОБА_2;
відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 26.12.2016р.
у справі №910/23780/16 (суддя Якименко М.М.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Комунального підприємства "Київський метрополітен"
про зобов'язання укласти договір
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2016р. у справі №910/23780/16 позовну заяву з доданими до неї документами повернуто позивачеві без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2016р. у справі №910/23780/16 та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:
- суд зазначив, що позивач до позовної заяви додав копії документів, які не засвідчені належним чином, що порушує приписи ст. 36 Господарського процесуального кодексу України. Однак, якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати на підставі ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суддя у процесі підготовки справи до розгляду може витребувати ці докази у сторін;
- відповідно до п.3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. суд не вправі повернути позовну заяву на підставі п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених неналежним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи;
- якщо у суду виникли сумніви в автентичності копій документів, доданих позивачем до позовної заяви, суд може витребувати для огляду оригінали вказаних документів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2017р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.02.2017р.
В судовому засіданні 09.02.2017р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2016р. у справі №910/23780/16 скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
В судове засідання 09.02.2017р. представник відповідача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана судом обов'язковою, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, а також зважаючи на обмеженість строків розгляду апеляційної скарги на ухвали місцевого господарського суду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 09.02.2017р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання Комунального підприємства "Київський метрополітен" (далі - відповідач) продовжити дію договору оренди №43-Упр(Ор)-10 від 01.06.2010р. частини вестибюлю загальною площею 8,3 кв. м, що знаходиться на станції метро «Дружби народів» у м. Києві з позивачем шляхом укладання нового договору на тих же умовах терміном на 2 роки 364 дні з дати укладання договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2016р. у справі №910/23780/16 позовну заяву з доданими до неї документами повернуто позивачеві без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на те, що додані до позовної заяви копії документів не засвідчені належним чином.
Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до неї визначені в ст. ст. 54- 58 Господарського процесуального кодексу України.
Недодержання вимог названих статей Господарського процесуального кодексу України тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Місцевий господарський суд повернув позов з посиланням на п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
В ст. 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Окрім того, в п.4 ч.1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в необхідних випадках суддя може вчиняти такі дії по підготовці справи до розгляду, як витребування від сторін документів.
З наведеного випливає, що у разі недостатності поданих позивачем доказів, суд першої інстанції не був позбавлений права і можливості витребувати у нього необхідні докази у процесі підготовки справи до розгляду, але відповідні дії вчинені судом не були.
Виходячи з системного аналізу чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не вправі повернути позовну заяву на підставі п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи (аналогічна правова позиція наведена в п.3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. (із змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України не підлягав застосуванню.
Згідно зі ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги позивача підтвердились під час розгляду даної справи, що свідчить про невірне застосування Господарським судом міста Києва норм процесуального права при прийнятті ухвали від 26.12.2016р. у справі №910/23780/16.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до положень ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 26.12.2016р. - скасуванню, з направленням справи №910/23780/16 на розгляд Господарського суду міста Києва.
Відносно витрат позивача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.
Як уже зазначалось вище, у справі №910/23780/16 судом апеляційної інстанції було переглянуто та скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, тому розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями)).
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 54, 56, 63, 75, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.12.2016р. у справі №910/23780/16 скасувати, а справу №910/23780/16 передати на розгляд Господарського суду міста Києва.
3. Матеріали справи №910/23780/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді С.О. Алданова
А.І. Мартюк