Суддя-доповідач - Міронова Г.М. Головуючий у 1 інстанції - Дубовик Р.Є.
Україна
Іменем України
24 вересня 2009 року справа № 2-а-218/09/0534
зал судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Міронової Г.М.
суддів: Яманко В.Г., Лях О.П.
при секретарі
за участю позивача Кондрашовій Н.М.
ОСОБА_1 - особисто;
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу судовому засіданні
ОСОБА_1
на постанову Микитівського районного суду м.Горлівки
Від 07 квітня 2009 року
у адміністративній справі № 2-а-218/09
за позовом ОСОБА_1
До Управління Пенсійного фонду України
в Микитівському районі м.Горлівки
Про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,-
У лютому 2009 року позивач звернувся до суду з позовом, який було уточнено під час судового розгляду справи, до управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м.Горлівки (далі - Управління) щодо перерахування йому пенсії з підвищенням як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки, посилаючись на те, що він, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «діти війни», так як на час закінчення Другої світової війни, йому не виповнилося 18 років. . Крім того, позивач просив стягнути з відповідача доплату до пенсії за віком у розмірі 4471,20 грн. з 01.01. 2006 року по 31.12.2008 року.
Постановою Микитівського районного суду м.Горлівки від 07 квітня 2009 року позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м.Горлівки було задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними щодо відмови у донарахуванні та виплати позивачеві надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та зобов'язано відповідача донарахувати та виплатити позивачеві надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 715,20 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Сторони у судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року N 3367-IV, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.
З огляду на те, що положення статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача правомірними щодо відмови у виплаті позивачу, як дитині війни, за 2006 рік підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та відповідно правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто він повинен з'ясовувати ті обставини чи порушення закону, у яких на думку особи, що подала скаргу, суд першої інстанції допустив помилки, однак якщо при такому з'ясуванні буде встановлено порушення закону, що призвели до неправильного вирішення справи, поза межами оскарження, суд апеляційної інстанції може вийти за ці межі.
Відповідно до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлен інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод та інтересів.
Колегія суддів зазначає, що згідно приписів статті 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно до вимог ч.1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку для звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на ньому наполягає одна із сторін.
Таким чином, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач в даному випадку наполягав на пропущенні позивачем строку позовної давності, а посилання позивача на те, що про Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року він дізнався через півтора року через засоби масової інформації, судова колегія не приймає, оскільки не вважає зазначені причини поважними.
Таким чином, як було правильно визначено судом першої інстанції, розмір невиплаченої відповідачем суми доплати до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - складає 715 грн. 23 коп.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у лютому 2009 року, тобто після вступу у законну силу Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, де у пункті 5 резолютивної частини зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, що узгоджується зі статтею 152 Конституції України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що оскільки частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, то суд першої інстанції цілком правильно дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача в частині визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання донарахувати та виплатити позивачеві надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Приймаючи викладене до уваги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, у зв'язку з чим прийняв судове рішення з додержанням норм процесуального та матеріального права.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Микитівського районного суду м.Горлівки від 07 квітня 2009 року у справі № 2а-218\09 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м.Горлівки про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Г.М. Міронова
Судді: (підписи) В.Г.Яманко
О.П.Лях