"20" жовтня 2009 р.Справа № 1/174/09
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,
Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,
при секретарі - Волощук О. О.,
за участю представників:
від ТОВ „Торговий дім „Купецький” -Колодяжна В. В.,
від ТОВ „Водній мир” -не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ТОВ „Водній мир”, м. Миколаїв,
на рішення господарського суду Миколаївської області від 18.08.2009 р.
по справі №1/174/09
за позовом ТОВ „Торговий дім „Купецький”, м. Севастополь,
до ТОВ „Водній мир”, м. Миколаїв,
про стягнення 30903,81 грн.,
25.05.2009 р. (вх. №3467) у господарському суді Миколаївської області ТОВ „Торговий дім „Купецький” (далі - позивач) пред'явлено позов до ТОВ „Водній мир” (далі - відповідач) про стягнення 30903,81 грн., а саме прострочену заборгованість у розмірі 12321,37 грн., суму пені за невиконання зобов'язань по орендній платі у розмірі 12582,44 грн., а також штрафу у розмірі 6000 грн. (а.с. 2-3, т.1). Свої вимоги він мотивував наступним.
15.05.2006 р. між позивачем та відповідачем були укладені договори оренди нерухомого майна №1Н і №2Н, згідно до яких орендодавець (позивач) передав у строкове платне користування нежилі приміщення, розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Наваринська, 2/1, загальною площею 204,3 кв.м. для використання під склад - магазин (за договором №1Н), і загальною площею 104,5 кв.м. для використання під гараж (за договором №2Н). Строк дії договору №1Н за згодою сторін був передбачений з 15.05.2006 р. по 31.08.2006 р. Додатковими угодами строк дії договору був продовжений до 31.05.2007 р., але приміщення фактично було звільнено орендатором 20.12.2007 р., що підтверджується актом приймання-передачі. Договір №2Н діяв з 15.05.2006 р. по 31.12.2006 р. і був продовжений додатковими угодами від 02.01.2007 р. до 31.12.2007 р. Відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті позивачу орендної плати в строк, передбачений п.2.4 договору, належним чином не виконав. Так, станом на 12.05.2009 р. заборгованість відповідача згідно договору №1Н склала 4821,37 грн., а згідно договору №2Н -7500 грн. Пункт 7.2 договору передбачає, що в разі прострочення сплати орендних та інших платежів нараховується пеня у розмірі 0,2% від суми боргу за кожний день прострочення. Сума пені за договором №1Н станом на 12.05.2009 р. склала 4927,44 грн., а за договором №2Н -7655 грн. Пунктом 7.5 договору передбачено стягнення штрафу у розмірі 3000 грн., у разі наявності заборгованості по орендній платі та/або компенсаційним сплатам на момент припинення договору. В обґрунтування свого позову позивач послався на ст.ст. 193,285,286 ГК України та ст.ст. 526,611,625,762 ЦК України.
17.07.2009 р. (вх. №10783) позивач подав до суду клопотання про уточнення позовних вимог (а.с. 57,58,82, т.1), в якому просив стягнути з відповідача за договором №1Н станом на 13.05.2009 р. 10821,37 грн. боргу, 7921,24 грн. пені, 541,07 грн. відсотків та 3000 грн. штрафу, а всього 22283,68 грн., а за договором №2Н станом на 13.05.2009 р. 1500 грн. боргу, 1098 грн. пені, 75 грн. відсотків та 3000 грн. штрафу, а всього 5673 грн.
10.08.2009 р. (вх. №11717) позивач надав суду пояснення (а.с. 1, т.2), в якому зазначив, що на підтвердження боргу відповідача за договором №1Н у сумі 10821,37 грн. та за договором №2Н у сумі 1500 грн. додаються акти звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2007 р., акти здачі виконаних робіт з рахунками. Крім того, позивач зазначив, що по договору №1Н немає акту здачі виконаних робіт за листопад 2007 р. та орендна плата за листопад 2007 р. не нараховувалася, що відображено в акті звірки.
17.09.2009 р. (вх. №12061) відповідач надав суду заперечення на позов (а.с. 93, т.2), в якому зазначив, що, відповідно до договору №1-Н, а також №2-Н від 15.05.2006 р., на підтвердження наданих послуг щодо оренди, сторони складають акт виконаних робіт. В матеріалах справи позивачем надані акти виконаних робіт: №0000001364 від 31.10.2006 р. - на акті відсутній підпис директора відповідача; №0000001266 від 30.09.2006 р. - на акті відсутній підпис директора відповідача; №0000002291 від 30.04.2007 р. - на акті відсутній підпис директора відповідача, а також відбиток печатки; №0000002622 від 31.05.2007 р., №0000002629 від 30.06.2007 р., №0000002915 від 31.07.2007 р., №0000003024 від 31.08.2007 р., №0000003209 від 30.09.2007 р., №0000003383 від 31.10.2007 р., №0000003628 від 30.11.2007 р., №0000004089 від 31.12.2007 р. - на актах відсутній підпис директора відповідача, а також відбиток печатки. Вказане ставить під сумнів доводи позивача щодо наданих послуг по оренді в указаний період на загальну суму 8500,00 грн. Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Згідно ст. 1 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (ч.2 ст. 343 ГК України). Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню. Отже, при визначені розміру відповідальності за невиконання грошових зобов'язань пріоритет мають норми Закону, а не положення договору.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.08.2009 р. (підписаним суддею Васильєвою Л. І. 27.08.2009 р.) позов задоволено, а саме стягнено з відповідача на користь позивача 27956,68 грн. боргу, який складається з заборгованості за договором №1-Н від 15.05.2006 р. (орендна плата в сумі 10821,37 грн., пеня в сумі 7921,24 грн., проценти в сумі 541,07 грн., штраф в сумі 3000 грн.) та заборгованості за договором №2-Н від 15.05.2006 р. (орендна плата в сумі 1500,00 грн., пеня в сумі 1098,00 грн., проценти в сумі 75,00 грн., штраф в сумі 3000 грн.), 279,56 грн. держмита, 312,50 грн. витрат на ІТЗ судового процесу (а.с. 96-98, т.2). Таке рішення суд мотивував тим, що позивач свій обов'язок за договорами оренди виконав, надав відповідачу в оренду нежитлові приміщення під склад-магазин та гараж, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі нерухомого майна в оренду (а.с. 16,28), а відповідач свій обов'язок по сплаті орендної плати виконав не належним чином і має заборгованість за договором №1-Н в сумі 10821,37 грн. та за договором №2-Н в сумі 1500 грн. Згідно п.7.2 договорів, в разі прострочення оплати орендних платежів нараховується пеня у розмірі 0,2% від суми боргу за кожний день прострочки, а також 5% річних від простроченої суми. Розмір пені складає: 7921,24 грн. за договором оренди №1-Н (період нарахування з 21.12.2007 р. по 20.12.2008 р.) та 1098,00 грн. за договором оренди №2-Н (період нарахування з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.). Доводи відповідача щодо невідповідності розміру пені, встановленого договором, вимогам ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, який обмежує максимальний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, судом відхилені, оскільки, відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (пені, штрафу), встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Згідно п.7.7 договорів, в разі припинення договору оренди і наявності заборгованості по сплаті орендної плати, орендар сплачує штраф у розмірі 3000 грн. по кожному договору окремо. Дію договору оренди №1-Н від 15.05.2006 р. було припинено з 20.12.2007 р., тобто з дати фактичного припинення користування орендованим майном, що підтверджується актом приймання-передачі повернення приміщення (а.с. 20). Дія договору оренди №2-Н від 15.05.2006 р. закінчилась 31.12.2007 р. (а.с. 29). За прострочення сплати орендної плати позивачем нараховані відповідачу річні в розмірі 541,07 грн. за договором оренди №1-Н та 75 грн. за договором оренди №2-Н. В обґрунтування свого рішення суд також послався на ст. 193 ГК України та ст.ст. 526,625 ЦК України.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, з тих же підстав, що були ним викладені у запереченні на позов.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2009 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 20.10.2009 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.
Позивач надав суду відзив на скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду -без змін.
Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами.
Представник скаржника (відповідача) у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав і судова колегія, враховуючи думку представника позивача, прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.
Представник позивача в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, просив суд відмовити у задоволенні скарги та залишити рішення без змін.
За згодою представника позивача, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши усні пояснення представника позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим судом, 15.05.2006 р. між позивачем і відповідачем укладено договори оренди нерухомого майна №1-Н і №2-Н (а.с. 9-14, 21-26, т.1). Згідно договору №1-Н, позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, площею 204,3 кв.м., що розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Наваринська, 2/1, для використання під склад-магазин та згідно договору №2-Н, позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, площею 104,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Наваринська, 2/1, для використання під гараж. За користування об'єктами оренди відповідач повинен сплачувати позивачу орендну плату, яка складає за договором №1-Н - 4000 грн. щомісяця (п.2.1), за договором №2-Н - 500 грн. щомісяця (п.2.1). Відповідно до п.2.4 договорів, орендна плата сплачується орендарем орендодавцю не пізніше 5 числа поточного місяця. Позивач свій обов'язок за договорами оренди виконав, надав відповідачу в оренду нежитлові приміщення під склад-магазин та гараж, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі нерухомого майна в оренду (а.с. 16,28, т.1), а відповідач свій обов'язок по сплаті орендної плати виконав не належним чином і має заборгованість за договором №1-Н в сумі 10821,37 грн. та за договором №2-Н в сумі 1500 грн., що підтверджується банківськими виписками за особовим рахунком позивача, рахунками та актами приймання послуг (а.с. 60-119, т.1, а.с. 4-90, т.2).
Апелянт у скарзі посилається на те, що в матеріалах справи позивачем надані акти виконаних робіт: №0000001364 від 31.10.2006 р. - на акті відсутній підпис директора відповідача; №0000001266 від 30.09.2006 р. - на акті відсутній підпис директора відповідача; №0000002291 від 30.04.2007 р. - на акті відсутній підпис директора відповідача, а також відбиток печатки; №0000002622 від 31.05.2007 р., №0000002629 від 30.06.2007 р., №0000002915 від 31.07.2007 р., №0000003024 від 31.08.2007 р., №0000003209 від 30.09.2007 р., №0000003383 від 31.10.2007 р., №0000003628 від 30.11.2007 р., №0000004089 від 31.12.2007 р. - на актах відсутній підпис директора відповідача, а також відбиток печатки. Вказане, на думку скаржника, доводить те, що послуги по оренді на суму 8500,00 грн. не надавались, а тому не приймались.
Дійсно, на акті приймання послуг №0000001364 від 31.10.2006 р. (а.с. 75, т.1) відсутній підпис директора відповідача, але, по-перше, цей акт складений на виконання договору №1-Н, що вбачається з рахунку №000000001336 від 03.10.2006 р. (а.с. 75, т.1), по-друге, на ньому наявна печатка відповідача, а, по-третє, в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі нежитлових приміщень (а.с. 20, т.1) з підписами та печатками обох сторін, з якого вбачається, що приміщення, загальною площею 204,3 кв.м., надане у користування за договором №1-Н, повернено позивачу 20.12.2007 р., тобто на дату складання акту №0000001364 - 31.10.2006 р. зазначене приміщення знаходилося у користуванні відповідача і він повинен сплатити позивачу орендну плату.
Твердження скаржника, що на акті приймання послуг №0000001266 від 30.09.2006 р. відсутній підпис директора відповідача (а.с. 94, т.1), судовою колегією до уваги не приймається, оскільки, по-перше, цей акт складений на виконання договору №2-Н, що вбачається з рахунку №000000001028 від 20.07.2006 р. (а.с. 90, т.1), по-друге, на ньому наявна печатка відповідача, а, по-третє, рахунок №000000001028 від 20.07.2006 р. сплачений відповідачем, що підтверджується банківською випискою за особовим рахунком від 31.07.2006 р. (а.с. 84, т.1), тобто надання та прийняття послуг за вказаним актом визнано самим відповідачем.
На актах №0000002291 від 30.04.2007 р., №0000002622 від 31.05.2007 р., №0000002629 від 30.06.2007 р., №0000002915 від 31.07.2007 р., №0000003024 від 31.08.2007 р., №0000003209 від 30.09.2007 р., №0000003383 від 31.10.2007 р., №0000003628 від 30.11.2007 р., №0000004089 від 31.12.2007 р. (а.с. 103,105,107,109,111,113,115,117,119, т.1), дійсно, відсутній підпис директора відповідача, а також відбиток печатки.
Як судова колегія вбачила зі вказаних актів, вони складені на виконання договору №2-Н.
Згідно банківської виписки за особовим рахунком від 31.07.2006 р. (а.с. 84, т.1) відповідачем сплачено 4250 грн. за рахунками №000000001026, №000000001027, №000000001028 від 20.07.2006 р., тобто за травень-грудень 2006 р., на виконання договору №2-Н.
Згідно банківської виписки за особовим рахунком від 06.11.2006 р. (а.с. 85, т.1) відповідачем сплачено 4000 грн. на виконання договору №2-Н без посилання на номери рахунків.
З викладеного судова колегія вбачила, що відповідачем за договором №2-Н сплачено позивачу 8250 грн. При цьому повністю сплачена орендна плата за 2006 рік та 9 місяців 2007 року.
На актах №0000001852 від 31.01.2007 р., №0000002021 від 28.02.2007 р., №0000002128 від 31.03.2007 р. (а.с. 97,99,101, т.1) наявні і підписи директора відповідача, і відбитки печатки, тобто відповідач користувався гаражем та сплачував за це орендну плату, що останнім не оспорюється.
Таким чином, судова колегія вважає за можливе зробити висновок, що у 2007 році відповідач, сплативши за 9 місяців орендну плату за гараж, визнає тільки користування ним з січня по березень 2007 року та, як вбачається з матеріалів справи, не звертався до суду з позовом до позивача з цієї справи про стягнення коштів у сумі 3000 грн. (9 місяців, за які орендна плата сплачена, - 3 місяці, протягом яких визнається відповідачем надання послуг оренди, = 6місяців, 6 місяців * 500 грн. = 3000 грн.), у зв'язку з тим, що послуги оренди не надавались.
Більш того, сам позивач просить стягнути за договором №2-Н лише 1500 грн., тобто орендну плату за жовтень, листопад та грудень 2007 р., оскільки орендну плату за попередні місяці обґрунтовано вважає сплаченою відповідачем.
Отже, зважаючи на сплату відповідачем орендних послуг за договором №2-Н по вересень 2007 року включно, хоча й акти №0000002291 від 30.04.2007 р., №0000002622 від 31.05.2007 р., №0000002629 від 30.06.2007 р., №0000002915 від 31.07.2007 р., №0000003024 від 31.08.2007 р., №0000003209 від 30.09.2007 р. ним не підписані та не скріплені печаткою, судова колегія вважає, що послуги з оренди позивачем відповідачу надавалися, приймалися останнім та сплачувалися ним.
З наведеного апеляційна інстанція дійшла висновку щодо того, що не підписані та не скріплені печаткою акти №0000003383 від 31.10.2007 р., №0000003628 від 30.11.2007 р., №0000004089 від 31.12.2007 р. не можуть достеменно підтверджувати ненадання орендних послуг відповідачу у жовтні, листопаді та грудні 2007 року, а отже відсутність у нього зобов'язання сплатити їх.
Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, договір №2-Н від 15.05.2006 р. був укладений до 31.12.2006 р., а додатковою угодою до цього договору від 02.01.2007 р. (а.с. 29, т.1) строк його дії був продовжений до 31.12.2007 р.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні підтвердження того, що договір №2-Н припинив свою дію до 31.12.2007 р., таких доказів не надав і відповідач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції, судова колегія переконана, що строк дії договору №2-Н закінчився 31.12.2007 р., тобто у жовтні, листопаді та грудні 2007 року позивачем надавалися, а відповідачем приймалися послуги оренди, хоча не були ним сплачені.
Слід зазначити, що передача об'єктів в оренду по обом договорам, як зазначалось вище, підтверджується актами приймання-передачі цих об'єктів. Будь-яких доказів того, що позивач перешкоджав відповідачу користуватись цими об'єктами, останній суду не надав, а відтак відповідач повинен був сплачувати орендну плату, передбачену умовами договорів, в розмірі та строки, передбачені договорами, незважаючи на наявність або відсутність актів про надання орендних послуг.
Згідно до ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до ч.1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На думку судової колегії, зазначені вище докази є достатніми, належними та допустимими і підтверджують позовні вимоги позивача щодо основної заборгованості за обома договорами і місцевий суд, давши їм повну та всебічну оцінку, дійшов обґрунтованого, тобто такого, що відповідає фактичним обставинам, висновку щодо наявності у відповідача заборгованості за договором №1-Н у сумі 10821,37 грн. та за договором №2-Н у сумі 1500 грн.
Як на підставу для скасування рішення, апелянт також послався на те, що обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, відповідно до якого розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно п.7.2 договорів, в разі прострочення оплати орендних платежів нараховується пеня у розмірі 0,2% від суми боргу за кожний день прострочки, а також 5% річних від простроченої суми.
В преамбулі ЗУ „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. №543/96-ВР (зі змінами від 10.01.2002 р.) зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Згідно ст. 1 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
При цьому, апеляційна інстанція не погоджується з посиланням суду першої інстанції на ч.2 ст. 551 ЦК України, оскільки, на думку колегії суддів, правило ч.2 ст. 551 ЦК України слід тлумачити як загальне, тобто таке, що не виключає застосування спеціальних правил законів, хоч би вони були прийняті до введення в дію ЦК України. Отже, саме це стосується Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, яким встановлений граничний розмір пені за прострочення платежу -не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином, якщо пеня встановлена в розмірі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, застосовується розмір пені, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ.
Виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, пеня за договором №1-Н за період з 21.12.2007 р. по 20.12.2008 р. складає 2424,6 грн., а за договором №2-Н за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. -339,51 грн.
З урахуванням п.7.2 обох договорів, пеня позивачем нараховувалася у розмірі 0,2% від суми боргу за кожний день прострочки і склала 7921,24 грн. за договором №1-Н (з 21.12.2007 р. по 20.12.2008 р.) та 1098,00 грн. за договором №2-Н (з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.).
Таким чином, розмір пені, розрахованої за п.7.2 обох договорів, перевищує розмір пені, розрахованої з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, тобто судова колегія вважає за необхідне застосувати розмір пені, що дорівнює розміру пені, розрахованого з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ. Отже, за договором №1-Н пеня складає 2424,6 грн., а за договором №2-Н - 339,51 грн.
Перевіривши обґрунтованість стягнення штрафу та 5% річних судова колегія дійшла висновку, що розрахунок вказаних сум зроблено вірно і таке стягнення підставне, оскільки штраф та 5% річних передбачені умовами договору і ці умови не суперечить приписам чинного законодавства.
З огляду на викладене, у зв'язку з неправильним розрахунком пені, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду - зміні шляхом зменшення суми пені, а позов -частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, також підлягають перерахуванню суми державного мита і витрат на ІТЗ судового процесу, сплачених позивачем при зверненні ним до суду першої інстанції з позовом, що повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача, а також сума держмита, сплаченого відповідачем при зверненні зі скаргою, у зв'язку з її частковим задоволенням.
Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -
1) Апеляційну скаргу ТОВ „Водній мир”, м. Миколаїв, задовольнити частково.
2) Рішення господарського суду Миколаївської області від 18.08.2009 р. у справі №1/174/09 - змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
„1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ТОВ „Водній мир” (ідентифікаційний код 30396682) на користь ТОВ „Торговий дім „Купецький” (ідентифікаційний код 32789428) 21701,55 грн. боргу, який складається з заборгованості за договором №1-Н від 15.05.2006 р. (орендна плата в сумі 10821,37 грн., пеня в сумі 2424,6 грн., проценти в сумі 541,07 грн., штраф в сумі 3000 грн.) та заборгованості за договором №2-Н від 15.05.2006 р. (орендна плата в сумі 1500,00 грн., пеня в сумі 339,51 грн., проценти в сумі 75,00 грн., штраф в сумі 3000 грн.), 217,01 грн. держмита, 242,56 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
3. В решті частині позову відмовити”.
3) Стягнути з ТОВ „Торговий дім „Купецький” на користь ТОВ „Водній мир” 31,27 грн. держмита, сплаченого останнім при зверненні з апеляційною скаргою, у зв'язку з її частковим задоволенням.
4) Доручити господарському суду Миколаївської області видати накази відповідно до цієї постанови.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий: Мирошниченко М. А.
Судді: Бєляновський В. В.
Шевченко В. В.
Повний текст постанови підписано 21.10.2009 р.