м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
20.10.2009 року Справа № 13/38
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Бойченка К.І.
Парамонової Т.Ф.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача Самолюк О.В., дов. від 05.01.2009 б/н
від відповідача Корчига О.О., дов. від 17.09.2009 № 09/115
Нікітін В.В., дов. від 15.12.2008 № 91-д
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційні скарги Дочірнього підприємства „Газ -тепло”
Національної акціонерної компанії
„Нафтогаз України”, м. Київ
та Луганського міського комунального
підприємства „Теплокомуненерго”,
м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 12.05.2009
по справі № 13/38
(суддя -Яресько Б.В.)
за позовом Дочірнього підприємства „Газ -тепло”
Національної акціонерної компанії
„Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача Луганського міського комунального
підприємства „Теплокомуненерго”,
м. Луганськ
про стягнення 73928704 грн. 37 коп.
За результатами розгляду апеляційних скарг Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженнями голови суду від 05.06.2009, від 10.07.2009, 27.07.2009 та від 14.09.2009
Позивач, Дочірнє підприємство „Газ -тепло” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі -ДП „Газ -тепло” НАК „Нафтогаз України”), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” (далі -ЛМКП „Теплокомуненерго”) заборгованості за договором комісії від 01.10.2005 № 12/05-466/2 (далі - договір комісії) у розмірі 53333682 грн. 81 коп., 3% річних в розмірі 2829565 грн. 21 коп. та втрат від інфляції в розмірі 17765456 грн. 35 коп.
Рішенням місцевого господарського суду від 12.05.2009 позов задоволений частково: стягнуто з ЛМКП „Теплокомуненерго” на користь ДП „Газ -тепло” НАК „Нафтогаз України” борг в сумі 22 028 760 грн. 01 коп., 3% річних в сумі 2 513 019 грн. 84 коп., втрати від інфляції в сумі 17 765 456 грн. 35 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 23 319 грн. 75 коп. та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у сумі 114 грн. 99 коп. Провадження у справі в частині стягнення 25 301 076 грн. 97 коп. припинено.
В решті вимог у задоволенні позову відмовлено.
Мотивоване дане рішення положеннями ст.ст. 16, 525, 526, 530, 601, 602, п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.07.1996 № 01-8/241, п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, умовами договору комісії та укладеного сторонами договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії від 01.10.2005 №17/05-465/2 (далі - договір про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії.
Суд першої інстанції, дійшовши висновку про однорідність зобов'язань сторін за договорами комісії та про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, настання строку їх виконання та про відсутність підстав для заборони проведення заліку, визнав встановленим факт проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 6 000 000 грн. 00 коп. за заявою відповідача від 19.08.2006 № 15/42-1-1196 та на суму 25 300 000 грн. 00 коп. за заявою від 29.04.2009 № 15/42-4-1031.
За відсутністю належних доказів вручення відповідачем позивачу заяв від 11.05.2006 та від 01.12.2006 місцевим господарським судом не визнаний встановленим факт проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаними заявами.
Припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 25 301 076 грн. 97 коп. на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України мотивовано погашенням ним вказаної суми після звернення позивача з позовом.
З урахуванням проведеного заліку зустрічних однорідних вимог на суму 6 000 000 грн. 00 коп., місцевий господарський суд здійснив перерахування сум втрат від інфляції та 3 % річних та задовольнив їх відповідно у сумах 17 765 456 грн. 35 коп. та 2 513019 грн. 84 коп.
ДП „Газ -тепло” НАК „Нафтогаз України” та ЛМКП „Теплокомуненерго” не погодилися з рішенням суду першої інстанції та подали апеляційні скарги.
ДП „Газ -тепло” НАК „Нафтогаз України” за апеляційною скаргою просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог позивач посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, на порушення судом норм процесуального та матеріального права, на положення ст.ст. 530, 601, 602, 627, 629 Цивільного кодексу України, п. 4.7 ч. 3 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Як зазначає даний скаржник, підприємство позивача не отримувало від відповідача ніяких заяв про проведення взаємозаліку грошових зобов'язань за договорами комісії та надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії і тому висновок суду першої інстанції щодо доведеності вказаного факту позивач вважає здійсненим з порушенням положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням приписів ст. 601 Цивільного кодексу України позивач посилається на відсутність між сторонами зобов'язань, які можуть бути предметом взаємозаліку, оскільки, за доводами цього скаржника, строк виконання зобов'язання ДП „Газ -тепло” НАК „Нафтогаз України” по оплаті переробки газу в теплову енергію поставлено в залежність від настання події, а саме виконання саме відповідачем умов договору комісії щодо своєчасного та повного розрахунку з позивачем.
Позивач звертає увагу на невчинення відповідачем жодної дії протягом трьох років по виконанню свого обов'язку за договором комісії та на порушення ним тим саме умов одразу двох договорів, що унеможливлює виконання обов'язку позивача перед відповідачем за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії.
Також скаржник вважає, що висновок суду щодо встановлення факту взаємозаліку грошових зобов'язань за спірними договорами призведе не тільки до неотримання позивачем грошових коштів за договором комісії, але й стане наслідком отримання відповідачем права на податковий кредит із бюджету по податку на додану вартість.
Крім того, за твердженням позивача, судом першої інстанції при вирішенні спору недосліджене питання застосування строку позовної давності до відносин сторін, що стосуються одностороннього взаємозаліку по зобов'язанням, який згідно вимогам ст. 602 Цивільного кодексу України заборонений, якщо строк позовної давності сплинув.
Відповідач доводи позивача оспорює, вважає апеляційну скаргу останнього такою, що не підлягає задоволенню.
За своєю апеляційною скаргою ЛМКП „Теплокомуненерго” просить оскаржуване рішення суду змінити та прийняти нове, яким позов задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 12 016 760 грн. 01 коп., 3% річних в сумі 1 984 491 грн., витрати від інфляції в сумі 11 158 034 грн. 21 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 17 405 грн. 18 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 80 грн. 54 коп., провадження у справі в частині стягнення 25 301 076 грн. 97 коп. припинити, в решті вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на невідповідність, викладених у рішенні, висновків фактичним обставинам справи, на положення ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України, умови договорів комісії та надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії.
Висновок суду першої інстанції стосовно невстановлення факту проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявами від 11.05.2006 та від 01.12.2006 у зв'язку з відсутністю належних доказів їх вручення позивачу відповідач вважає таким, що не відповідає обставинам справи та в обґрунтування зазначеного посилається на копії заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог з зазначенням їх вхідних номерів, копії наказів про відрядження директора ЛМКП „Теплокомуненерго” в цей час для проведення взаємозаліку, копії посвідчень про відрядження. Вказані докази, за доводами відповідача, місцевим господарським судом необґрунтовано не прийняті до уваги.
За розрахунком відповідача згідно його апеляційної скарги сума його боргу з урахуванням сплати ним до звернення позивача з позовом суми 3845 грн. 83 коп. та у зв'язку з проведенням заліків зустрічних однорідних вимог на суми: 6 000 000 грн., 10 000 000 грн. та 12 000 грн., становить не 53 333 682 грн. 81 коп., як зазначено за позовом, а 37 317 836 грн. 98 коп.
З урахуванням вказаної суми боргу відповідач розрахував суми збитків від інфляції та 3% річних, що підлягають до стягнення та які становлять відповідно 11 158 034 грн. 21 коп. та 1 984 491 грн.
Позивач вимоги ЛМКП „Теплокомуненерго” за апеляційною скаргою оспорює, вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційних скарг, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до загальних положень про зобов'язання згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено принцип свободи договору, згідно якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Позовні вимоги ДП „Газ -тепло” НАК „Нафтогаз України” обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язків за договором комісії щодо оплати теплової енергії, що спожита споживачами за відповідними правочинами, укладеними на виконання умов договору комісії. Підставою пред'явлення вимог до відповідача позивачем вказано п. 4.9 договору комісії, за умовами якого Комісіонер (відповідач) прийняв на себе поруку (делькредере) перед Комітентом (позивачем) за невиконання споживачами своїх обов'язків за укладеними з Комісіонером правочинами.
Умови п. 4.9 договору комісії відповідають положенням ч. 3 ст. 1016 Цивільного кодексу України, згідно якого комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).
Матеріалами справи підтверджено кількість майна, що передана позивачем відповідачеві на реалізацію відповідно до договору комісії за актами передачі теплової енергії, його вартість у сумі 115272302 грн. 85 коп. та факт продажу відповідачем цієї теплової енергії споживачам. Докази виконання умов п.п. 4.8 та 4.9 договору комісії щодо перерахування позивачеві вартості спожитої споживачами теплової енергії відповідачем не надані.
За даними позивача сума оплати майна відповідачем складає 61938620 грн. 04 коп., розмір його заборгованості - суму 53333682 грн. 81 коп. Вказаний позивачем розмір заборгованості відповідача підтверджений щомісячними звітами останнього та відповідачем належним чином не спростований.
Докази оплати сум, зазначених у апеляційній скарзі, протягом грудня 2008 року та січня 2009 року відповідачем не надані згідно положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Не надані належні докази вказаних обставин і на вимогу суду апеляційної інстанції.
Позивач наполягає на розмірі заборгованості відповідача, що вказана у позовній заяві.
Твердження відповідача стосовно часткового припинення його зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог за листами, що вказані у оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зарахування зустрічних вимог передбачено ст. 601 Цивільного кодексу України підставою припинення зобов'язання за наявністю умов, що зазначені даною нормою та аналогічними положеннями ст. 203 Господарського кодексу України. За приписами вказаних норм цивільного законодавства зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Статтею 602 Цивільного кодексу України встановлено правило щодо недопустимості зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом (п. 5 ст. 602 Цивільного кодексу України).
Виходячи з загальних положень цивільного законодавства щодо виникнення, виконання та припинення зобов'язань припускається також, що між сторонами відсутній спір відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо характеру та строку виконання зобов'язань позивача по сплаті послуг відповідача за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, на наявності яких ґрунтуються доводи відповідача про погашення його заборгованості заліком зустрічних вимог.
ДП „Газ -тепло” НАК „Нафтогаз України” стверджує про відсутність його заборгованості відповідачеві за вказаним договором з врахуванням умов п. 9.2.1 цього договору.
Відповідач в обґрунтування наявності у позивача заборгованості по сплаті вартості послуг з переробки природного газу посилається на умови п. 9.1 договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії, згідно якого підставою для розрахунків за звітний період є підписаний сторонами акт виконаних робіт за встановленою сторонами формою.
Вказані доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги враховуючи інші умови договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії. Так згідно п. 8.3 цього договору замовник (позивач у справі) оплачує за актом, зазначеним в п. 9.1 договору, ціну робіт з наданих підрядником (відповідач у справі) послуг в розмірі та порядку, встановленому цим договором.
Відповідно до п. 9.2 даного договору з метою забезпечення розрахунку із підрядником за виконанні роботи з переробки природного газу та транспортування теплової енергії з врахуванням положень ст. 10 цього договору, замовник перераховує підряднику відповідні грошові кошти з поточного рахунку, відкритого на виконання умов п. 5.1 ст.5 договору комісії, відповідно до алгоритму розподілу грошових коштів, погодженого сторонами в додатку № 4 до цього договору.
На момент укладення додатку № 4 до договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії сторонами був встановлений наступний алгоритм розподілу грошових коштів:
51% - ДП „Газ -тепло” НАК „Нафтогаз України”
49% - ЛМКП „Теплокомуненерго”
За умовами п. 7.3 договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії сторони домовилися, що при порушенні (неналежному виконанні) підрядником умов договору комісії замовник має право в односторонньому порядку корегувати алгоритм розподілу грошових коштів погоджений в додатку № 4 до цього договору, що надходять в оплату послуг відповідно до п. 5.1 договору комісії.
Відповідно до вказаної угоди сторін, яка нормам діючого законодавства не суперечить, у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків за договором комісії, наявністю його заборгованості за цим договором та відповідно до встановленого ДП „Газ -тепло” НАК „Нафтогаз України” алгоритму розподілу грошових коштів позивачем перераховано відповідачеві 17 771208 грн. 54 коп.
Стан виконання алгоритмів з 01.07.2005 по 30.08.2009 підтверджено наданими позивачем матеріалами.
Відповідач одержання вказаної позивачем суми підтверджує.
Згідно п. 9.2.1 договору про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії грошові кошти, зазначені в п. 9.2 цього договору, перераховуються замовником підряднику з грошових коштів, отриманих від реалізації готової продукції за договором комісії.
Отже, враховуючи норми діючого цивільного законодавства, угоду сторін за договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії щодо порядку розрахунків та фактичні обставини справи, судова колегія не вбачає підстав для здійснення зарахування зустрічних вимог за укладеними сторонами договором комісії та договором про надання послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії.
Позовні вимоги ДП „Газ -тепло” НАК „Нафтогаз України” підлягають задоволенню у повному обсязі згідно розрахунків позивача.
Судом першої інстанції при вирішенні спору між сторонами вищенаведені обставини не враховані та прийнято рішення, яке підлягає частковому скасуванню.
Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі підлягають віднесенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Газ -тепло” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” на рішення господарського суду Луганської області від 12.05.2009 по справі № 13/38 задовольнити.
2. Апеляційну скаргу Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” на рішення господарського суду Луганської області від 12.05.2009 по справі № 13/38 залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду Луганської області від 12.05.2009 по справі № 13/38 скасувати частково.
4. Позов задовольнити у повному обсязі.
5. Стягнути з Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго”, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23а, ідентифікаційний код № 24047779, на користь Дочірнього підприємства „Газ -тепло” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ, бульвар І.Лепсе, 16, ідентифікаційний код № 32587579 борг у сумі 53333682 грн. 81 коп., 3% річних у сумі 2829565 грн. 21 коп., втрат від інфляції в сумі 17765456 грн. 35 коп., витрати по сплаті держмита за подання позову та апеляційної скарги у загальній сумі 38250 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.
Доручити господарському суду Луганської області надати відповідний наказ.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя К.І.Бойченко
Суддя Т.Ф.Парамонова