01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.10.2009 № 3/236
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Гордієнко А.Ф. - директор,
від відповідача1: представник не з”явився,
від відповідача2: представник не з”явився,
від відповідача3: представник не з”явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-проектно-впровапджувальна фірма „Графік -Мс”
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.06.2009
у справі № 3/236 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-проектно-впровапджувальна фірма „Графік -Мс”
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю „ДК-Білд”,
2.Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерно-будівельна компанія „Малахіт”,
3.Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна
про визнання недійсним договору
У червні 2008 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДК-Білд” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерно-будівельна компанія „Малахіт” про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 23.12.2004 р., укладеного між відповідачами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 23.12.2004 р., укладений між ТОВ „ДК-Білд” та ТОВ „Інженерно-будівельна компанія „Малахіт”, вчинений під впливом насильства, під впливом обману та у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, а тому згідно зі ст. ст. 229, 230 та 232 Цивільного кодексу України такий правочин має бути визнаний судом недійсним.
02.03.2009р. позивачем подані доповнення до позовної заяви, згідно з якими позивач просив суд:
визнати недійсним укладений між ТОВ „ДК-Білд” та ТОВ „ Інженерно-будівельна компанія „Малахіт” договір купівлі-продажу не житлового приміщення від 23.12.2004р. та визнати недійсним вчинений КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна” правочин по реєстрації цього договору;
визнати недійсним вчинений КП „Київське міське бюро технічної інвентарцізації та реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна” правочин по реєстрації двостороннього акта №1 від 21.09.1995р. передані ТОВ „ДК-Білд” офісних приміщень житлового будинку №9 по вул. Новаторів Дніпровського району м.Києва ( том 2, а.с. 19-20 ).
Рішенням Господарського суду м.Києва від 01.06.2009р. у справі №3/236 у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.
Відповідачами не надано відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-проектно-впроваджувальна фірма „Графік -Мс”.
Відповідачі не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні. Матеріали справи містять докази про належне повідомлення відповідачів про порушення апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ТОВ “Науково-проектно-впроваджувальна фірма “Графік-МС” є обґрунтованим та правомірним, враховуючи наступне.
Відповідно до договору №1-ПГВ/93 та протоколу № 1 від 15.04.1993 року між КПФФ “Дарниця”, ТОВ “Науково-проектно-впроваджувальна фірма “Графік-МС” та Будівельною фірмою “ДК-Білд” було укладено додаткову угоду № 1 про дольову участь при будівництві та розподілу офісних приміщень на 13 технічному поверсі двохсекційного житлового будинку по вул. Новаторів, 9 в м. Києві.
За умовами вказаних угод у власність ТОВ “Науково-проектно-впроваджувальна фірма “Графік-МС” перейшли нежилі приміщення в осях 22....28, а ТОВ “ДК-Білд” нежилі приміщення в осях 14....22.
Згідно із Свідоцтвом про право власності на нежиле приміщення НП №010001183, виданого Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації 30.05.2000, ТОВ “Науково-проектно-впроваджувальна фірма “Графік-МС” є власником офісного приміщення №146 площею 199,4 кв. м., розташованого в місті Києві по вул. Новаторів, 9.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначених вище договорів ТОВ “Дк-Білд”, як одному з дольовиків, по акту приймання-передачі від 21.08.1995 року було передано офісні приміщення (8 кімнат) загальною площею 177,82 кв.м. в осях 14....22 на 13-му поверсі житлового будинку по вул. Новаторів, 9 в місті Києві.
23.12.2004 р. між ТОВ “Дк-Білд” та ТОВ „Інженерно-будівельна компанія „Малахіт” був укладений договір купівлі-продажу нежилого приміщення.
На виконання даного договору ТОВ “Дк-Білд” передав, а ТОВ „Інженерно-будівельна компанія „Малахіт” прийняв у власність нежитлові приміщення загальною площею 173,1 кв.м. 13-го поверху, що належать ТОВ “Дк-Білд” і знаходяться в м. Києві по вул. Новаторів, 9 та згідно з п.4 договору сплатив за них грошову суму.
Як вбачається з позовної заяви з доповненнями до неї, ТОВ “Науково-проектно-впроваджувальна фірма “Графік-МС” вважає, що даний договір підлягає визнанню недійсним з підстав ст.ст. 229, 230 та 232 Цивільного кодексу України як такий, що вчинено під впливом помилки, під впливом обману та вчинений у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.
Вимоги позивача щодо визнання недійсним спірного Договору з підстав ст.232 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що відповідачами1 та 2 після здачі будинку з офісними приміщеннями в експлуатацію в 1995р. без відповідного дозволу була здійснена перебудова і перепланування нежилих приміщень, в результаті чого по осі „14” була встановлена стіна, яка перегородила і заблокувала на 13-ому поверсі відкритий прохідний евакуаційний коридорний прохід між секціями будинку. Окрім того, відповідачами було ліквідовано основний вхід-вихід до даного евакуаційного коридору, офісних приміщень і приміщень загального користування на 13-ому поверсі. На думку позивача, відповідачі такими своїми неправомірними діями грубо порушили протипожежні норми, унеможливлили безпечну евакуацію людей з 13-ого поверху. У зв”язку з цим рішенням Господарського суду м.Києва від 22.03.2007р., щодо якого відкрито виконавче провадження, відповідачів зобов”язано у строк до 17.02.2009р. усунути перешкоди для вільного користування прохідним евакуаційним коридорним проходом між секціями 13-ого поверху даного будинку.
Окрім того, позивач на обґрунтування вимог про визнання недійсним спірного Договору з підстав ст.. 232 ЦК України зазначає, що згодом відповідачі 1 та 2 провели подальше незаконне перепланування офісних приміщень, чим створили ще більшу смертельну небезпеку для мешканців житлового будинку, працівників офісу, обслуговуючого персоналу та інших осіб.
З огляду на вказані обставини позивач вважає, що відповідачами було вчинено право- чин у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тому такий правочин є недійсним.
За приписами ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - третьої, п'ятої та шостої ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з п.1 Роз'яснення ВАСУ N02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” суд повинен враховувати те, що, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч.1 ст.232 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в якості підстави позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Отже, за приписами даної правової норми при вирішенні спорів про визнання недійсними угод, які вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, слід довести факти обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди.
Зловмисною угодою є умисна змова представника однієї сторони з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої укладено договір.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які свідчили б про наявність факту зловмисної угоди представників ТОВ “Дк-Білд” та ТОВ „Інженерно-будівельна компанія „Малахіт” при укладенні ними спірного Договору купівлі-продажу.
Позивачем відповідно до вимог ст.33, 34 ГПК України не доведена наявність такої зловмисної угоди при укладенні спірного Договору.
Посилання позивача на рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2006р. у справі №34/367-22/710, яке набрало законної сили, як на доказ такої протиправної згоди є безпідставним, оскільки, як правомірно зазначив суд першої інстанції, даним рішенням встановлено порушення ТОВ “Дк-Білд” та ТОВ „Інженерно-будівельна компанія „Малахіт” протипожежних та будівельних норм та створення перешкод для вільного користування прохідним евакуаційним проходом між секціями 13-го поверху житлового будинку №9 по вул. Новаторів, Дніпровського району м. Києва. У зв'язку із встановленням вказаних порушень чинного законодавства судом зобов'язано ТОВ “Інженерно-будівельна компанія “Малахіт” та ТОВ “ДК-Білд” усунути перешкоди для вільного користування прохідним евакуаційним коридорним проходом між секціями 13-го поверху житлового будинку № 9 по вул. Новаторів Дніпровського району м. Києва.
Тобто, щодо обставин, на які посилається позивач в якості підстави визнання недійсним спірного Договору, вони досліджувались судом у справі № 34/367-22/710 та щодо яких прийняте відповідне рішення, яке підлягає виконанню у порядку, передбаченого чинним законодавством. У разі невиконання даного рішення позивач має право вжити відповідних заходів, передбачених Законом України „ Про виконавче провадження”.
Окрім того, позивачем не доведено, що до складу приміщень, які становили об'єкт продажу за договором від 23.12.2004р., укладеного між ТОВ “Інженерно-будівельна компанія “Малахіт” та ТОВ “ДК-Білд”, були включені приміщення, що не являлись на момент продажу власністю відчужувача - ТОВ “ДК-Білд”.
Отже, посилання позивача на наявність підстав визнання недійсним спірного Договору, який вчинено у результаті зловмисної домовленості відповідачів 1 та 2 (ст.232 ЦК України )
є необґрунтованими та недоведеними.
Щодо визнання спірного Договору недійсним з підстав ст. 229 та ст.230 ЦК України, колегія суддів зважає на наступне.
На обґрунтування зазначеної підстави визнання недійсним спірного Договору позивач посилається, зокрема, на те, що відповідач-3, зареєструвавши двосторонній акт №1 від 21.09.1995р. передачі ТОВ „ДК-Білд” офісних приміщень, який має бути трьохстороннім актом, а також зареєструвавши спірний Договір, в який незаконно включені додаткові евакуаційні коридори, приміщення загального користування, які ніколи і нікому не передавалися, і з цих обставин вважає, що відповідач-3 вчинив вказаний правочин під впливом обману відповідачів-1 та 2, які ввели в оману відповідача-3 щодо зазначених обставин, які мають істотне значення, а згідно ст.230 ЦК України такий правочин визнається недійсним.
Згідно з ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення ( частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Тобто, за змістом даної правової норми підставою для визнання правочину недійсним має бути навмисне введення однією із сторін в оману іншої сторони щодо обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила право чин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Враховуючи положення зазначених правових норм, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у діях відповідачів-1 та 2 навмисного введення ними в оману відповідача-3 при здійсненні ними реєстрації об”єкту права власності, а також наявність у їх діях помилки, що має істотне значення.
Окрім того, колегія суддів зважає на те, що при визнанні недійсним правочину одночасне застосування статей 229, 230 та 232 ЦК України неможливе, оскільки вони виключають одна одну.
Окрім того, колегія суддів також звертає увагу на те, що Господарський суд м.Києва, припиняючи провадження у справі №16/333 Ухвалою від 20.11.2007р. з підстав п.1-1, ст..80 ГПК України, встановив, що право власності ТОВ „ІБК-Малахіт” на не житлові приміщення на 13-ому поверсі житлового будинку №9 по вул..Новаторів у м.Києві, а саме на основне приміщення загальною площею 20,9 кв.м., кабінет площею 11,6 кв.м. та коридори площею 5,1 кв.м., 7,1 кв.м., 10,5 кв.м. набуте на підставах, передбачених законом та зареєстроване у встановленому законом порядку. Дана Ухвала Господарського суду м.Києва набрала чинності ( а.с.26, 37,38 ).
Колегія суддів також зважає на те, що здійснення відповідачем-3 державної реєстрації об”єкта права власності не є правочином у розумінні ст.202 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений між ТОВ “Інженерно-будівельна компанія “Малахіт” та ТОВ “ДК-Білд” договір купівлі-продажу від 23.12.2004 р. є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, правові підстави для визнання його недійсним відсутні, а тому вимоги ТОВ “Науково-проектно-впроваджувальна фірма “Графік-МС” про визнання його недійсним є такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції та вище встановлені обставини.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким в позові відмовлено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-проектно-впроваджувальна фірма „Графік-Мс” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.06.2009 р. по справі №3/236 залишити без змін.
3. Матеріали справи №3/236 повернути Господарському суду м.Києва.
Головуючий суддя
Судді