06.10.2009 року Справа № 9/145-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: судді Верхогляд Т.А.(доповідач),
суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.,
секретар судового засідання Врона С.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Аниськова Н.О., представник, довіреність №241108/1 від 24.11.08;
від відповідача: Іванчик П.В., представник, довіреність №37 від 07.06.09;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Виробниче об'єднання «Катріна»на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2009 року у справі № 9/145-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грунттекс», м. Київ
до приватного підприємства «Виробниче об'єднання «Катріна» м. Дніпропетровськ
про стягнення 17 181 грн. 02 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2009 року у справі № 9/145-09 (суддя Подобєд І.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9 638 грн.03 коп. основного боргу, 973 грн. 28 коп. пені, 121 грн.71 коп. три проценти річних, 107 грн. 33 коп. державного мита та 73 грн. 71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання рішення 26.06.2009 року видано наказ.
Рішення мотивовано тим, що відповідачем порушено умови договору поставки б/н від 09.07.2008 року та вимоги ст.ст. 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо оплати отриманого від позивача товару. Однак розрахунок пені проведено позивачем без врахування обмежень, передбачених ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому в стягненні пені в розмірі 6 448 грн. 00 коп. суд відмовив.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду, в позові відмовити.
Вважає відсутнім обов'язок відповідача на момент пред'явлення позову оплатити отриманий товар, оскільки поставка була позадоговірною, строк виконання зобов'язання сторонами не було визначено, вимога про сплату позивачем не направлялась.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на правильність висновків суду, відсутність будь-яких інших договірних та позадоговірних відносин з відповідачем. Рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, просить залишити без змін, а в задоволенні скарги відмовити.
В судовому засіданні 06.10.2009 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Сторони по даній справі є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки б/н від 09.07.2008 року,
Відповідно до умов договору позивач (продавець) зобов'язався поставити, а відповідач (покупець) прийняти і належним чином оплатити товар на умовах, зазначених в договорі.
Згідно п. 2.2 вказаного договору, датою поставки є дата оформлення накладної.
Факт поставки товару не заперечується відповідачем та підтверджується видатковими накладними №РНс-003133 від 11.07.2008 року, №РНс-003184 від 15.07.2008 року, №РНс-003309 від 22.07.08 року, №РНс-003310 від 22.07.2008 року, №РНс-003446 від 30.07.2008 року, №РНс-003789 від 21.08.2008 року, №РНс-004046 від 09.09.2008 року, №РНс-004088 від 10.09.2008 року, №РНс-004501 від 03.10.2008 року, №РНс-004615 від 10.10.2008 року, які є в матеріалах справи (а.с. 13-22); довіреностями відповідача на отримання зазначеного в накладних товару (а.с.23-27).
Згідно з п.3.2, 3.3 договору відповідач повинен був розрахуватися з позивачем або як по факту отримання товару, так і протягом 10-ти банківських днів.
Господарський суд дійшов правильного висновку про поставку товару саме за цим договором, оскільки відповідачем ні суду першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги не було доведено обставин, що б підтверджували наявність інших, крім зазначеного договору, правовідносин.
Доводи скаржника також спростовуються вчиненими ним діями з часткової оплати отриманого товару в сумі 24 396 грн. 25 коп., що підтверджується виписками з банку.
Згідно приписів частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічні положення передбачено ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України.
Частиною 2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідачем умови п.3.3 договору не виконано, доказів сплати заборгованості у сумі 9638 грн. 03 коп. суду не надано. Тому висновок оскаржуваного рішення про її стягнення є правомірним.
Відповідно до положень ст. ст. 610-611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема обов'язок сплатити неустойку.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Стягуючи пеню, господарський суд правильно зазначив, що її розрахунок проведено позивачем помилково, без врахування вимог ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.
Рішення суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2009 року у справі № 9/145-09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий Т.А.Верхогляд
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.А.Сизько
Постанова виготовлена в повному обсязі 26.10.2009 року.