Ленінський районний суд міста Севастополя
2-а-1576/09
Категорія 81
12 червня 2009 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі судді Левадко С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської РДА м. Севастополя про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги ветерану війни,
Позивач ОСОБА_1, 26.05.2009 р. звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської РДА м. Севастополя та просила стягнути з відповідача на її користь недоплачену разову щорічну допомогу до 5 травня ветерану війни - учаснику війни у розмірі 1388 грн. за 2008 рік, а також стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 500 гривень.
Вимоги позову мотивувала тим, що вона є ветераном війни - учасником війни, і на неї поширюється дія Закону « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Так, відповідно до ч. 5 ст. 14 вказаного Закону їй щорічно до 5 травня, як учаснику війни, повинна виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком - 1443 грн. Однак, відповідач виплатив їй лише 55 грн., недоплата склала 1388 грн. У зв'язку з цим, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь недоплачену одноразову щорічну допомогу до 5 травня учаснику війни у розмірі 1388 грн. за 2008 рік.
В судове засідання позивачка не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, просила визнати бездіяльність УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя протиправною, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй разову щорічну допомогу як ветерану війни.
Представник відповідача УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя надала клопотання про розгляд справи у її відсутність, а також заперечення на позов, згідно яких позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на здійснення виплат одноразової грошової допомоги ветеранам війни здійснюється з Державного бюджету. Конституцією України встановлено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються видатки держави на суспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування (ч. 2 ст. 95 Конституції України).
У 2008 р. разова грошова допомога ветеранам війни виплачується у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 р. N 183 Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань». Виплата спірної суми може бути здійснена лише у разі внесення відповідних змін до діючого законодавства.
У запереченнях на позов також зазначено, що відповідно до ст. 1167 ЦК України обов'язковою підставою відповідальності за заподіяну моральну шкоду є наявність вини особи, яка його заподіяла. Враховуючи це, підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди не існує.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд відповідно до вимог ст. 122 ч. 3 КАС України здійснює судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Законом України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлений правовий статус ветеранів війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року N 367-XIV статтю 14 Закону Україну « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною 4 такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» статтю 14 Закону Україну « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено після частини другої новою частиною, у зв'язку з цим частини третю і четверту слід вважати відповідно частинами четвертою і п'ятою.
Згідно пп. «б» пп. 3 п. 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 5 ст. 14 Закону Україну « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 3 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. слід вважати статтю 14 Закону Україну « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладеної в такій редакції, яка діяла до 01.01.2008 р., тобто до внесення до неї змін Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Так, згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус учасника війни, що підтверджується відповідним посвідченням серії В-I № 239713, копія якого міститься в матеріалах справи. Таким чином, на позивача поширюється дія ч. 5 ст. 14 вказаного Закону, згідно якої вона, як учасник війни, має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Статтею 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 статті 58 Конституції України реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відсутність коштів, як на причину невиплати допомоги позивачу.
УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя у 2008 р., при виплаті разової щорічної допомоги до 5 травня ветеранам війни, керувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 р. N 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» та виплатило позивачці вказану допомогу у розмірі 65 грн., що підтверджується відповідною довідкою.
Однак, після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., відповідач повинен був здійснити перерахунок допомоги та виплатити позивачці допомогу у розмірі, який встановлений нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальний прожитковий рівень для осіб, які втратили працездатність, у травні 2008 р. складав 481 грн.
Враховуючи викладене, відповідач мав виплатити позивачу до 5 травня разову щорічну допомогу у розмірі 1443 грн. (481 грн. х 3), однак сплатив допомогу лише у розмірі 65 грн., недоплата склала 1378 грн. (1443 грн. - 65 грн.), яка на думку суду, підлягає нарахуванню та сплаті відповідачем позивачці.
Що стосується вимог позивачки про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди, то суд вважає такі вимоги позивачки необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 56, 62 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відшкодування шкоди проводиться з державного бюджету лише у випадках, що передбачені у законі, а саме: статтями 1167, 1174 ЦК України.
Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується (п.4 постанови Пленуму).
Позивач просить стягнути з відповідача заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 500 грн., однак жодних доказів у підтвердження даних позовних вимог суду не надала, не обґрунтував розмір суми шкоди, що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.
В силу викладеного, керуючись ст. 1167 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 р., суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 500 грн. задоволенню не підлягають.
Згідно з п. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Тому, з метою повного захисту порушених прав позивачки, суд вважає необхідним визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ленінської РДА м. Севастополя щодо ненарахування та невиплати разової щорічної допомоги до 5 травня учаснику війни ОСОБА_1, у розмірі, який передбачений ч. 5 ст. 14 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - протиправною та зобов'язати нарахувати та виплатити позивачці разову щорічну допомогу до 5 травня 2009р. у розмірі 1378 грн.
Оскільки позивач, як ветеран війни, згідно зі ст. 22 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» звільнений від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо її соціального захисту, судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України відносяться на рахунок держави.
На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124 Конституції України, ст. 2, ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 122, 160, 161 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ленінської РДА м. Севастополя щодо ненарахування та невиплати разової щорічної допомоги до 5 травня 2008 р. учаснику війни ОСОБА_1 у розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 14 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - протиправною.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської РДА м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову щорічну допомогу до 5 травня, як учаснику війни, за 2008 рік відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 1378 грн.
В задоволенні решти вимог адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Севастополя шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення з аяви про апеляційне оскарження постанови суду. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя - підпис
Копія вірна.
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя С.І. Левадко