73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
22.10.2009 Справа № 13/139-ПН-09
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дружба"
до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"
про усунення перешкод в користуванні територією майнового комплексу стадіону,
за участі представників сторін:
позивача -Бульби Т.В. (представника за дорученням),
відповідача -Анісімова В.В. (представника за дорученням),
Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні ним територією цілісного майнового комплексу стадіону „Старт” площею 1660 м2, яка самовільно зайнята відповідачем біля підстанції „Текстильна” по вулиці Миру у м. Херсоні, шляхом перенесення паркану за периметром підстанції на відстань 3 метри. Безпосередньо позовні вимоги він обґрунтовує самовільністю зайняття відповідачем вказаної території, без належних на то підстав та без наявності відповідних документів, оскільки спірна територія перебуває в оренді у позивача на підставі відповідного договору. Позивач вважає, що на підставі приписів статті 28 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, статті 283 Господарського та статті 759 Цивільного кодексів України, він вправі захистити своє право оренди вказаним вище способом.
В свою чергу, відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на факт відсутності у позивача права на користування земельною ділянкою, яка фактично є спірною. Він вказує, що позивач помилково ототожнив „територію майнового комплексу” з „майном”. Напроти, на його думку, „територією” є земельна ділянка, яка ним зайнята правомірно.
Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 15, 29 вересня та 22 жовтня поточного року. За результатами розгляду судом оголошено вступну та резолютивну частину даного рішення.
Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що відповідно до договору оренди цілісного майнового комплексу стадіону „Старт”, укладеного 2 лютого 1998 року між відкритим акціонерним товариством „Херсонський бавовняний комбінат” та відкритим акціонерним товариством підприємство „Дружба”, позивач отримав у користування на умовах оренди цілісний майновий комплекс -стадіон „Старт” площею 4,8 га з усіма належними до нього цільовими спортивними спорудами, який знаходиться у м. Херсоні по вулиці Миру, 20 (а.с. 14-16). З урахуванням додаткової угоди до цього договору від 11 січня 2001 року строк оренди встановлено до 2017 року (а.с. 18).
Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22 травня 2007 року (а.с. 22), складеного працівниками Херсондержземінспекцією Управління з контролю за використанням та охороною земель у Херсонській області, встановлено, що згідно з державним актом на право постійного користування землею відкритому акціонерному товариству Енергопостачальній компанії „Херсонобленерго” надано в постійне користування земельна ділянка площею 13,2056 га під виробничими, господарськими та адміністративними спорудами, у томі числі земельна ділянка площею 625 м2 під розміщення трансформаторної підстанції „Текстильна” по вулиці Миру, 20 у м. Херсоні. На момент перевірки було встановлено, що у фактичному користуванні відповідача знаходиться земельна ділянка площею 2285 м2, у зв'язку з чим зроблено висновок про самовільне зайняття земельної ділянки площею 1660 м2. Саме ця земельна ділянка, яка позивачем визначена як територія майнового комплексу стадіону старт, є спірною у даному спорі.
Враховуючи викладені обставини, суд зазначає, що за частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Отже, право звертатися до суду з позовом має та особа, право якої порушено або оспорюється.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відповідно до частини 1, 3, 5 статті 126 того ж Кодексу право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
В даному випадку позивач не є землекористувачем спірної земельної ділянки, у зв'язку з чим саме його права та інтереси відповідачем не порушені.
При цьому, суд приходить до висновку, що позивач помилково ототожнює територію майнового комплексу безпосередньо з майном, тобто майновим комплексом, яке перебуває у нього в оренді. Зокрема, відповідно до статті 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. В свою чергу, за частиною 3 статті 66 Господарського кодексу України цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.
Проте, відповідно до частини 1 статті 2 Земельного кодексу України суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею відносяться до земельних відносин, які згідно до частин и 1 статті 3 цього ж Кодексу регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Водночас, у відповідності до положень статті 4 ЗК України земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, а завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
З викладеного слідує, що земельні правовідносини регулюються саме земельним законодавством, як спеціальним по відношенню до всіх інших правових норм, а тому будь-яке порушення права користування, розпорядження та володіння земельною ділянкою регулюється саме нормами земельного права.
Водночас, вказані нормативні акти не містять визначення „території”, але таке визначення надане у статті 1 Закону України „Про планування і забудову територій”, згідно до якої територія -це частина земної поверхні у визначених межах (кордонах) з властивими їй географічним положенням, природними та створеними діяльністю людей умовами та ресурсами, а також з повітряним простором та розташованими під нею надрами. В свою чергу, частиною 1 статті 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка -це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. За таких обставин, законодавством ототожнено поняття території та земельної ділянки, а не території та майнового комплексу.
Таким чином, позовні вимоги не є обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим судові витрати покладаються на позивача.
На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Дата підпису рішення -23 жовтня 2009 року
Суддя М.К. Закурін