Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" жовтня 2009 р. Справа № 57/145-09
вх. № 4985/4-57
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Литвиненко О.С., дов. № 4038 від 16.09.2009 року;
відповідач - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ
до Відкритого сільськогосподарського акціонерного товариства „Агрокомбінат „Слобожанський” смт . Чкалівське
про стягнення 192979,91 грн.
Позивач -ТОВ „ВіЕйБі Лізинг” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням прийнятої до розгляду заяви про збільшення позовних вимог), в якій просить суд стягнути з відповідача -ВСАТ „Агорокомбінат „Слобожанський” на свою користь суму основного боргу у розмірі 321256,72 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору фінансового лізингу № 28/09/06-1 від 28.09.2006 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 червня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13 липня 2009 року о 12:00 год.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 13 липня 2009 року, 07 вересня 2009 року, 21 вересня 2009 року, у зв'язку з ненадання сторонами витребуваних судом документів та неявкою відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладався.
Відповідач в судове засідання не з'явився, правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував; відповідач належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення № 5515452.
Присутній в судовому засіданні 20 жовтня 2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.
Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, встановив наступне.
15.07.2008р між ТОВ „Тібай Лізинг”, яке з 29.09.2006 року змінило свою назву на ТОВ „ВІЕйБі Лізинг”, про що свідчить протокол про зміну назви від 29.06.2006 р. (далі - позивач) та ВАТ „Агрокомбінат „Слобожанський” (далі - відповідач) укладено договір фінансового лізингу № 28/09/06-1 (далі - договір), у відповідності до умов якого, позивач (лізінгодавець) зобов'язався набути у продавця вказаного лізінгоодержувачем (відповідачем) у власність річ, що є предметом лізингу, придбає у власність предмет лізингу, найменування предмета лізингу і його технічні характеристики вказані у специфікації (додаток № 2) і передати це майно лізингоодержувачу (відповідачу) у користування на визначений строк не менше одного року за встановлену плату. Відповідач у свою чергу, зобов'язався прийняти майно, та своєчасно виплачувати лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1 -3.4.5 договору.
Строк користування лізінгоодержувачем майном становить 48 місяців з моменту надання йому майна за актом приймання - передачі за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном .
На підтвердження виконання сторонами умов договору щодо передачі майна між позивачем та відповідачем складено та підписано акти прийому-передачі, згідно до яких відповідач прийняв в лізинг від позивача наступне майно:
- вентиляційний клапан 1000х500мм з захист - 72 шт., вентилятор Exafan EU71MI в комплекті - 21 шт., вентиляційна шахта пластикова в комплекті - 21 шт. Всього на загальну вартість 137079,65,38 грн. (акт прийому-передачі від 17.10.2006 року);
- вентиляційний клапан 1000х500мм з захист - 144 шт., вентиляційна шахта пластикова в комплекті - 42 шт., сервопривід в комплекті - 12 шт., годівниця подвійна - 72 шт. Всього на загальну вартість 405608,11 грн. (акт прийому-передачі від 20.10.2006 року);
-вентиляційний клапан 1000х500мм з захист - 72 шт., вентилятор Exafan EU71MI в комплекті - 63 шт., вентиляційна шахта пластикова в комплекті - 21 шт; годівниця подвійна - 72 шт. Всього на загальну вартість 412074,00 грн. (акт прийому-передачі від 27.11.2006 р.);
-блок управління - 4 шт., щит управління в комплекті - 4 шт., бункер склопластиковий 12т. в комплекті - 8 шт., розподільник кормів цепний Agricorm в комплекті - 4 шт. Всього на загальну вартість 440532,38 грн. (акт прийому-передачі від 12.02.2007 року);
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано предмет лізингу, зауважень до якості предмету лізингу не було. Таким чином, вказані документи свідчать про те, що відповідач отримав товар належної якості.
Відповідно до с. 3 договору сторони узгодили лізингові платежі та порядок розрахунків.
Відповідно до п. 3.1 договору лізіингоодержувач своєчасно виплачує лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1 -3.4.5 договору. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна; винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане в лізинг майно, з врахуванням 3.4.1 -3.4.5 договору.
Платежі здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США. Відповідно до пункту 3.7 договору лізингоодержувач не має права затримувати платежі за договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження майна.
Загальна вартість майна на момент укладання договору складає 1395294,14 грн. (з ПДВ); загальна сума винагороди лізингодавцю за отримане в лізинг майно 359046,89 грн., при умові дотримання лізінгоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору).
Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів, внаслідок чого, за період з 27 лютого 2009 року по 28 серпня 2009 року, станом на 04.09.2009 року у відповідача виникла заборгованість сумі 273679,54 грн., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.
На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України) .
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 статті 903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 2 статті 806 Цивільного кодексу України та Договору до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.
Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
Як встановлено статтею 286 Господарського кодексу України, та статтею 762 Цивільного Кодексу Украйни, зобов'язання Лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який Лізингоодержувач сплачує Лизінгодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Разом з тим, за приписом ч. З статті 285 Господарського кодексу України та умовами Договору Відповідач повинен сплачувати Позивачу лізингові платежі за весь період користування транспортним засобом (та не має права затримувати платежі , строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження майна -п. 3.7 договору).
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), сторони встановили розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю .
Сторони передбачили коригування лізингового платежу, який підлягає сплаті згідно графіку та загальних умов на суму винагороди, яка визначається формулою, яка узгоджена сторонами п. 3.4.1 договору.
Станом на момент розгляду справи, відповідач в порушення домовленості сторін 273679,54 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати лізингових платежів за отриманий у лізинг предмет лізингу, за договором фінансового лізингу № 28/09/06-1, який було укладено між сторонами 28 вересня 2006 року.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджували сплату заборгованості у сумі 273679,54 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 273679,54 грн. заборгованості з лізингових платежів, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Пунктом 11.2.1 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки.
За прострочення внесення лізингових платежів позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з 19.02.2009 року по 29.08.2009 року склала 2311,81 грн., розрахунок якої перевірено судом у відповідності до вимог діючого законодавства.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку про стягнення пені у сумі 2311,81 грн.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних та інфляційних, які нараховані за період з 19.02.2009 року 29.08.2009 року, що становить суму у розмірі 2994,06 грн. -3% річних та інфляційні у розмірі 7512,08 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Пунктом 8.2.1. Договору відповідач був зобов'язаний щоквартально письмово Інформувати позивача про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення звіту у формі встановленій Сторонами.
Відповідно до п. 11.2.3. Договору за використання майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно пункту 8.2.1. договору, порушення умов пункту 14.7. договору боржник сплачує кредитору штраф у розмірі 1 відсоток загальної вартості майна на момент укладання відповідного договору за кожен випадок такого порушення.
Відповідно до п. 18.6 договору лізингу сторони домовились, що необхідним та достатнім доказом надіслання одним одному письмового повідомлення є поштова квитанція (касовий чек).
Проте, як зазначає позивач, за перший квартал 2009 звіт в установленій формі відповідач позивачу не надавав, внаслідок чого, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 13952,95 грн..
Статтею 549 Цивільного кодексу України та статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, зокрема, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд зазначає про те, що у відповідності до ст.627 ЦК України: відповідно до ст.6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи вимоги ст.629 ЦК України, а саме те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, приймаючи до уваги те, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок щодо надсилання позивачу звіту про стан та місцезнаходження предмету лізингу за 1 квартал 2009 року, в матеріалах справи такі докази відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 13952,95 грн. за неподання звіту за 1 квартал 2009 року у відповідності до п. 8.2.1 відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.
У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 762, 806, 903 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175,179, 193, 198, 224, 232, 258, 285, 286, 292, 343 Господарського кодексу України, ст..1, 2,16 Закону України "Про фінансовий лізинг", статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого сільськогосподарського акціонерного товариства „Агрокомбінат „Слобожанський” (63544, Харківська обл.., Чугуївський район, смт Чкалівське, вул.. Леніна.1, ідентифікаційний код 00858148; п/р 26003961053039 в ХФ ЗАТ „ПУМБ” МФО 350385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м, Київ, вул. Дягтярівська, 21-г, п/р 26005300115839 в ПКФ ВАТ "ВіЕйБі Банк" в м. Києві, МФО 321637, код 33880354) заборгованість в загальній сумі 321256, 72 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 273679,54 грн., пеня у розмірі 23118,10 грн., 3% річних у розмірі 2994,06 грн., інфляційні у розмірі 7512,08 грн., штраф у розмірі 13952,95 грн., а також держмито у розмірі 3212,56 грн. та витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано 26.10.2009 року
справа № 57/145-09