"09" лютого 2017 р. Справа № 922/3608/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.
за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 010/070/49/2 від 12.01.17).
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Навчального центру Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (вх.№ 3349 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2016р. у справі № 922/3608/16
за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до Навчального центру Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, с. Ватутіне Харківської області
про стягнення 16221,91 грн.,
У жовтні 2016 року ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Навчального центру Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій с. Ватутіне Харківської області 16221,91 грн. пені, інфляційних та річних за несвоєчасне виконання умов договору.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.11.2016 позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Навчального центру Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” 7683,72 грн. пені, 435,71 грн. 3% річних, 8102,48 грн. інфляційних втрат та 1378,00 грн. судового збору.
Відповідач з вказаним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення, прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ “НАК” Нафтогаз України” у частині 3% річних у розмірі 56,00 грн., пені у розмірі 926,64 грн. та звільнити відповідача від сплати трьох відсотків річних у розмірі 379,71 грн., інфляційних витрат у розмірі 8102,48 грн., пені 6757,08 грн., як такі що пред'явлені безпідставно.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2016 вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.01.2017.
17.01.2017 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 500).
В судовому засіданні 17.01.2017 оголошено перерву до 09.02.2017.
В судовому засіданні присутній представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, навів відповідні доводи, та зазначив, що визнає позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 926,64 грн. та 3% річних в розмірі 56,00 грн. При цьому, представник відповідача посилається на те, що в даних спірних правовідносинах має місце прострочка позивача, як кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, так як позивач в порушення п. 3.4. договору повернув відповідачу примірники підписаних позивачем актів приймання-передачі газу із запізненням, тоді як відповідач є бюджетною установою і розрахунок за отриманий газ відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2012 р. № 1407 “Про затвердження Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами” проводиться на підставі платіжних доручень, за умови надання підтвердних документів, яким є акти приймання-передачі природного газу.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
09.02.2015 між НАК «Нафтогаз України» (продавець) та Навчальний центр Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України (покупець) укладено договір № 3453/15-ТЕ(Т)-32 купівлі - продажу природного газу, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ, на умовах цього договору (п.1.1).
За змістом пункту 11 договору він набирає чинності з дати його підписання і діє в частині реалізації газу - до 31.12.2015, у частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.
Відповідно до пункту 3.1 договору право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі, після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Згідно з пунктом 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Додатковими угодами до цього договору, сторони змінювали обсяги поставки та ціну газу, порядок на умови проведення розрахунків (п.6.3).
Відповідно до актів приймання-передачі природного газу (а.с. 25-31 т.1), на виконання умов укладеного договору позивач поставив у період з січня по грудень 2015 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 435173,10 грн.
Відповідно до довідки головного бухгалтера позивача, сальдо відповідача з 01.02.2015р. по 31.07.2016 за розрахунками по договору №3453/15-ТЕ(Т)-32 становить 0 грн., що свідчить про відсутність основної заборгованості за цим договором. Про зазначене також не заперечують сторони у справі.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає про несвоєчасне здійснення розрахунків за отриманий природний газ, що є підставою для нарахування пені, інфляційних та 3% річних за прострочення виконання умов договору.
За твердженням позивача, відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ з порушенням строків, визначених умовами Договору, зокрема п. 6.1., а тому, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України та пунктом 7.2 Договору, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.
Як зазначає відповідач, акти приймання-передачі природного газу направлені відповідачу позивачем з порушенням строку, передбаченого пунктом 3.4 Договору, а саме акт за січень отримано відповідачем 03.03.2015 р.; акт за лютий - 23.03.2015 р.; акт за березень - 02.06.2015 р.; акт за квітень - 27.05.2015 р.; акт за жовтень - 26.11.2015 р.; акт за листопад - 16.12.2015 р. Тому, на думку відповідача, нарахування позивачем сум інфляційних, річних та пені є незаконним, оскільки відбулось з вини позивача. Для встановлення факту прострочення оплати у виконанні грошових зобов'язань за Договором визначальним є момент підписання позивачем актів приймання-передачі природного газу та їх повернення відповідачу, а такі акти підписувалися позивачем із значною затримкою, а тому у відповідності до умов договору та в силу приписів ст. 253 ЦК України відповідач повинен був оплатити прийнятий від позивача природний газ згідно актів прийому-передачі не пізніше наступного дня після їх отримання.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд відхилив доводи відповідача, та вказав, що несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично поставленого природного газу.
Проте, з такими висновками не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач є бюджетною установою і відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України фінансується з Державного бюджету України органом Держказначейства.
Відповідно до п. 11.3. Наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407 "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.01.2013 р. за N 130/22662, далі Наказ №1407, органи Казначейства здійснюють платежі на підставі платіжних доручень (додаток 32 до цього Порядку) за дорученнями розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного бюджетного зобов'язання та бюджетного фінансового зобов'язання у межах залишків на рахунках для обліку відкритих асигнувань. Підтвердні документи надаються у разі потреби здійснення авансування, поетапної оплати зареєстрованих бюджетних фінансових зобов'язань. У випадках проведення розрахунків на умовах авансування розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів протягом трьох робочих днів після завершення терміну поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, визначеного договірними зобов'язаннями відповідно до законодавства, подають до органів Казначейства документи, що підтверджують отримання таких товарів, робіт та послуг.
Відповідно до Бюджетного кодексу України, Указу Президента України від 13.04.2011 р. N 460/2011 "Про Положення про Державну казначейську службу України", наказів Міністерства фінансів України від 24.12.2012 р. N 1407 "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.01.2013 р. за N 130/22662, від 02.03.2012 р. N 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 р. за N 419/20732, та від 23.08.2012 р. N 938 "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.09.2012 р. за N 1569/21881, та з метою уніфікації процедур попереднього і поточного контролю при казначейському обслуговуванні розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів Наказом Державної казначейської служби України №68 від 29.04.2013 р. затверджено Методичні рекомендації щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та оплати рахунків (далі - Методичні рекомендації), згідно яких визначено перелік підтвердних документів, які надаються розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів на стадіях реєстрації бюджетних зобов'язань, бюджетних фінансових зобов'язань та проведення платежів.
Зокрема, підтвердними документами, які надаються розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів на стадії проведення платежів по бюджетним зобов'язанням з оплати природного газу є документи, що підтверджують фактичне отримання товарів, робіт та послуг за умови здійснення попередньої оплати: акт наданих послуг / виконаних робіт.
Згідно з п. 11.8. Наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2012 р. N 1407 "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами" платіжне доручення не приймається до виконання у разі, зокрема, і) неподання документів, що підтверджують отримання товарів (робіт, послуг) за договорами, згідно з умовами яких було здійснено авансування.
Відповідно до п. 40 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, серед яких, інші випадки порушення бюджетного законодавства учасником бюджетного процесу.
Порушення відповідачем вимог пп.3 п.11.3 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 р. №1407, згідно якого у випадках проведення розрахунків на умовах авансування розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів протягом трьох робочих днів після завершення терміну поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, визначеного договірними зобов'язаннями відповідно до законодавства, подають до органів Казначейства документи, що підтверджують отримання таких товарів, робіт та послуг, що відповідно до пункту 40 статті 116 Бюджетного кодексу України, є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 117 Бюджетного кодексу України за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу як зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу.
Організаційні взаємовідносини між органами Державної казначейської служби та розпорядниками бюджетних коштів, одержувачами бюджетних коштів в процесі обслуговування державного бюджету за видатками регламентуються Бюджетним кодексом України, Указом Президента України від 13.04.2011 р. N 460/2011 "Про Положення про Державну казначейську службу України", наказами Міністерства Фінансів України від 24.12.2012 р. №1407 "Про затвердження Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами", від 02.03.2012 р. N 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України". Відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. Розпорядники бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг, відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання, приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України. Органи Казначейства здійснюють платежі на підставі платіжних доручень, до яких додаються документи що підтверджують отримання товарів та надання послуг. Перелік підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань, бюджетних фінансових зобов'язань та проведення платежів визначається Методичними рекомендаціями щодо переліку підтвердних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань та оплати рахунків, затверджених наказом ДКСУ від 29.04.2013 р. № 68. Відповідно до Переліку, підставою для реєстрації бюджетних зобов'язань, бюджетних фінансових зобов'язань та проведення платежів по КЕКВ 2274 "Оплата природного газу" є належним чином оформлені договір, рахунок (у разі здійснення попередньої оплати), акт наданих послуг/ виконаних робіт. Договором купівлі-продажу природного газу від 09.02.2015 р. № 3454/15-БО(Т)-32 не передбачено проведення розрахунку за природний газ шляхом попередньої оплати, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 р. № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", тому відповідно до переліку підтвердних документів, для реєстрації бюджетних фінансових зобов'язань та проведення платежів за природний газ у даному випадку є акт приймання-передачі газу (п.3.4. договору).
Варто відзначити, що в даному випадку акт приймання-передачі відповідно до умов договору є не лише документальним оформленням факту здійснення приймання-передачі природного газу, а необхідним підтвердним документом для проведення платежів з огляду на вищезазначені положення бюджетного законодавства, які для відповідача є обов'язковими для виконання, враховуючи платіжну дисципліну, яку вимагають вимоги бюджетного законодавства. Отже, проведення розрахунків відповідачем без надання Держказначейству акту приймання-передачі природного газу, є неможливим.
Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обігу, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч. 4 ст. 612 ЦК України).
Сторонами в договорі обумовлено, що не пізніше 8-го числа продавець зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Тобто, договором передбачено також і обов'язок продавця своєчасно виконати певні дії для настання відповідних обставин, з якими умови договору пов'язують обов'язок покупця сплатити за поставлений йому природний газ.
Як зазначалось, позивачем акти приймання-передачі газу повертались відповідачу несвоєчасно.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача та вважає, що у даних спірних правовідносинах має місце прострочення позивача як кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, оскільки позивач в порушення умов п. 3.4. договору повернув відповідачеві акти приймання-передачі газу з запізненням, тоді як необхідною умовою для оплати відповідачем вартості поставленого природного газу є взяття відповідного бюджетного зобов'язання, що можливо тільки за наявності належним чином оформленого документа - у даному випадку акту приймання-передачі природного газу.
Дослідженням матеріалів справи встановлено. що відповідач отримавши від позивача акти приймання-передачі природного газу оплатив природний газ несвоєчасно, а саме:
- акт від 24.02.2015 на суму 63291,96 грн. отримано відповідачем 03.03.2015, строк оплати 04.03.2015, оплачено 05.03.2016, прострочка 1 день;
- акт від 28.02.2014 на суму 72766,64 грн. отримано відповідачем 23.03.2015, строк оплати 24.03.2015, оплачено 25.03.2015, прострочка 1 день;
- акт від 31.03.2015 на суму 48281,99 грн. отримано відповідачем 02.06.2015, строк оплати 03.06.2016, оплачено 04.06.2015, прострочка 1 дні;
- акт від 30.04.2015 на суму 1841,49 грн. отримано відповідачем 27.05.2015, строк оплати 28.05.2015, оплачено 05.06.2015, прострочка 8 днів;
- акт від 31.10.2015 на суму 32407,31 грн. отримано відповідачем 25.11.2015, строк оплати 26.11.2015, оплачено 30.11.2015, прострочка 4 дні;
- акт від 30.11.2015 на суму 75435,41грн. отримано відповідачем 16.12.2015, строк оплати 17.12.2015, оплачено 21.12.2015, прострочка 4 дні.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Постановою Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у п. 4 вказано, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
За результатами проведеного судом перерахунку, з урахуванням встановленого судом апеляційної інстанції факту повернення актів приймання-передачі природного газу та проведеної відповідачем оплати наданих позивачем послуг за кожним актом окремо, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних є такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 56,00 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013 року, при нарахуванні пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Судом встановлено, а позивачем не спростовано той факт, що відповідачем вчинено всі дії, передбачені договором для належного виконання зобов'язання - направлено позивачу акти приймання-передачі для підписання та повернення відповідачу. Проте, саме позивач порушив умови договору щодо порядку та строків повернення актів, в той час, як зазначалось вище, відповідач є державною установою та в силу бюджетного законодавства проведення розрахунків відповідачем без надання Держказначейству акту приймання-передачі природного газу, є неможливим.
За результатами проведеного колегією суддів перерахунку, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 926,64 грн., з урахуванням встановленого судом апеляційної інстанції факту повернення актів приймання-передачі природного газу та проведеної відповідачем оплати наданих позивачем послуг за кожним актом окремо.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 8102,48 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01- 06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
З вищезазначеного вбачається, що інфляційні втрати нараховуються щомісяця, при наявності тривалих строків порушення зобов'язання. Враховуючи, що в даній справи встановлено незначні строки порушення зобов'язання з боку відповідача (не більше 8 днів за кожен місяць), колегія суддів зазначає, що інфляційні нарахуванню не підлягають.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
На підставі наведеного, рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2016 у даній справі підлягає скасуванню в частині задоволення позову на суму у сумі 15239,27 грн., з прийняттям в цій частині нового рішення.
Судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись 49, 99, 101, 102, п. 2, ст. 103, п. 1 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Навчального центру Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2016р. у справі № 922/3608/16 скасувати в частині стягнення з Навчального центру Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” заборгованості в сумі 15239,27 грн., виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Навчального центру Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (63212, Харківська область, Нововодолазький р-н, с. Ватутіне, код ЄДРПОУ 33879077) на корись Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 926,64 грн. пені, 56,00 грн. 3% річних.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Навчального центру Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (63212, Харківська область, Нововодолазький р-н, с. Ватутіне, код ЄДРПОУ 33879077) на корись Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 83,51 грн. судового збору за подання позовної заяви».
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на корись Навчального центру Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (63212, Харківська область, Нововодолазький р-н, с. Ватутіне, код ЄДРПОУ 33879077) 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Повний текст постанови складено 13.02.17
Головуючий суддя Фоміна В. О.
Суддя Крестьянінов О.О.
Суддя Шевель О. В.