79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" лютого 2017 р. Справа № 914/1930/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т.Б.
судді Галушко Н.А.
ОСОБА_1
при секретарі Борщ І.О.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2 (пред-к за довіреністю)
від відповідача (скаржник) - ОСОБА_3 (пред-к за довіреністю)
розглянувши апеляційну скаргу від 28.11.2016р. вих. №1517 Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно», м. Львів
на рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2016 року (суддя Кидисюк Р.А.)
у справі № 914/1930/16
за позовом - Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів,
до відповідача: Комунального підприємства Львівської обласної ради “Нерухомість та майно”, м. Львів,
про стягнення 41 740,85 грн. вартості недорахованої електричної енергії від 15.11.2016
рішенням господарського суду Львівської області від 15.11.2016 року у справі № 914/1930/16 позов Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго” до Комунального підприємства Львівської обласної ради “Нерухомість та майно” задоволено. Стягнуто з боржника - Комунального підприємства Львівської обласної ради “Нерухомість та майно” на користь Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго” 41 740,85 грн. недоврахованої електричної енергії та 1378,00 грн. судового збору.
Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено, що мало місце самовільне підключення струмоприймачів місць загального користування в межах балансової належності електромереж КП “Нерухомість та майно”. КП Львівської обласної ради “Нерухомість та майно”, як балансоутримувач будинку №24 по вул. Туган-Барановського відповідно до ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, наділений повноваженнями та відповідно до норм чинного законодавства зобов'язаний надавати житлово-комунальні послуги, в тому числі зобов'язаний забезпечити освітлення місць загального користування. Для донарахуваиня споживачу суми електроенергії визначальним, є факт порушення правил особою, яка вчинила правопорушення. Якщо ж таку особу встановити неможливо, то відповідає власник майна або особа, що володіє іншими речовими правами щодо цього майна.
В апеляційній скарзі відповідач за первісним позовом Комунальное підприємство Львівської обласної ради “Нерухомість та майно”, просить дане рішення скасувати і прийняти нове, яким у задоволенні первісного позову - відмовити мотивуючи це тим, що постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору, який укладається між споживачем та постачальником. Відповідно до п.1.2. ПКЕЕ споживачем є юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору. Зважаючи на те, що договір на постачання електричної енергії укладається безпосередньо між споживачем та постачальником, а споживачами у вказаному будинку є власники/орендарі приміщень, були відсутні правові підстави для укладення договору між КП «Нерухомість та майно» та ПАТ «Львівобленерго». Встановлене судом самовільне підключення до мережі не підтверджується жодними доказами та суперечить позиціям Вищого господарського суду України від 26.05.14 року №914/4296/13 де зазначається, що рішення комісії електропостачальника про нарахування обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або проводів до електричних мереж енергопостачальника, може прийматись лише щодо власників або користувачів електроустановок. У справі № 910/21233/13 Вищий господарський суд України вказує на те, що при неможливості встановлення особи, яка порушила правила електрокористування, то відповідає власник майна або особа, що володіє іншими речовими правами щодо цього майна (зокрема правом володіння). Згідно п 2.2 Статуту КП «Нерухомість та майно» на підприємстві лежить обов'язок забезпечити електроенергією нерухоме майно, яке знаходиться на балансі Підприємства. Також Відповідач не згідний із висновком суду першої інстанції з тим, що він, як балансоутримувач зобов'язаний забезпечити освітлення місць загального користування і підтверджує свою позицію позицією Вищого господарського суду України від 07.11.11 №52/31, де ключовим є те, що балансоутримувач має право укладати договори на надання житлово-комунальних послуг. Орендарі уклали відповідний договір безпосередньо з відповідною постачальною організацією, а КП «Нерухомість та майно» виступає електропередавальною організацією. Слід зазначити, що відповідач посилається на нез'ясованість даних про те, хто є споживачами та у чиїй власності/користуванні перебувають приміщення горища, підвалу і сходових мезонинів. В той же час зазначено, що Споживачем є КП «Нерухомість та майно». В п.5 ОСОБА_4 від 17.12.2015 року №027736 передбачено, що споживачем електричної енергії не надано доступу для обстеження електрообладнання та перелік струмаприймачів, отже КП «Нерухомість та майно» не має доступу до приватизованих приміщень. Окрім цього Позивач у протоколі №7 від 15.01.2016 року та розрахунку додатку №1 до протоколу посилається на договір про постачання електричної енергії №64139, що визнає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін за адресами, серед яких немає будинку №24 на вул. Туган-Барановського у м.Львові.
У додаткових письмових поясненнях до апеляційної скарги від 06.02.2017 року скаржник зазначає, що нежитлові приміщення будинку №24 на вул. Туган-Барановського у м.Львові площею 414,9 м.2 перебувають на балансі КП «Нерухомість та майно», проте приміщення підвалу, мезонину, горища та сходових кліток, які були від'єднанні згідно акту про порушення ПКЕЕ від електропостачання на балансі, у власності чи у господарському відання КП «нерухомість та майно» не перебували. Також зазначає, що власниками приміщень 2го поверху були - ТОВ «Легіон - Транс» та ТОВ «Світ дитини», приміщення мезонину - ПП «замкова гора» та ФОП ОСОБА_4, підвалу та частини 1- го пов. - ТОВ «Львівцентробуд». Наголошу, що згідно постанови Верховного суду України баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи це тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не може підлягати до задоволення, виходячи з наступного. Складання акту на даний час є єдиним способом фіксації порушення ПКЕЕ, а механізм визначення обсягу коштів за недовраховану електроенергію, відповідно до Методики, є єдиним способом відшкодування енергопостачальній організації вартості спожитої електроенергії. Також просить врахувати, що оскільки у відповідача відсутній договір про постачання електричної енергії по даному об'єкту та він здійснив самовільне підключення до електромережі і тому при розгляді даної справи слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 16 травня 2011 року у справі №3-38гс11. Доказом в підтвердження факту перебування вказаного будинку на балансі КП ЛОР «Нерухомість та майно» є лист регіонального відділення ФДМУ по Львівській області від 19.07.2016 №ПІ-13-04681. Згідно з п.2.3.2. Статуту Підприємства на нього покладено забезпечення належної роботи інженерних мереж, в тому числі електричних мереж. Наступним Позивач зазначає, що споживачі електричної енергії, з якими укладено договори на постачання електричної енергії для потреб їхніх електроустановок, були приєднані до електропроводки КП ЛОР «Нерухомість та майно», яка в даному випадку є власником електричних мереж будинку (електропередавальною стороною). Таким чином, відповідач не є енергопередавальною організацією в розумінні положень ПКЕЕ, він є лише власником технологічних електричних мереж в даному будинку, до яких приєднані споживачі.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши думку присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Судами встановлено, що 17.12.2015р. представниками ПАТ “Львівобленерго” на підставі Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (із змінами та доповненнями, в подальшому - ПКЕЕ) складено ОСОБА_4 про порушення правил користування електроенергією №027736. Встановлено, що споживач при користуванні електричною енергією за адресою: м. Львів, вул. Туган-Барановського, 24 порушив ПКЕЕ, а саме: здійснив самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника.
Акт був складений в присутності представника відповідача - техніка-електрика ОСОБА_5, який відмовився підписати акт.
Актом про порушення ПКЕЕ зафіксовано факт відсутності договору на постачання електроенергії (не заперечується і самим відповідачем), тобто самовільне підключення до електричної мережі.
З зазначеного ОСОБА_4 вбачається, що об'єкти, які відключені від електропостачання - це сходові майданчики, горище, підвали.
За результатами розгляду вказаного акту, комісією по розгляду актів про порушення ПКЕЕ ПАТ “Львівобленерго” (протокол № 7 від 15.01.2016 р.) прийнято рішення про нарахування відповідачу обсягу та вартості не облікованої електричної енергії за 12 місяців по 17.12.2015р. на суму 41 740,85 грн. Нарахування проведено у відповідності до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (в редакції постанови НКРЕ від 04.05.2006 N 562 із змінами та доповненнями). Протокол засідання комісії та розрахункові документи на загальну суму 41 740,85 грн. скеровано відповідачу рекомендованим листом. Рахунки станом на час розгляду спору не оплачено.
Предметом позову є стягнення 41 740,85 грн. Вартості недорахованої електричної енергії.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії.
Згідно з п.1.3. ПКЕЕ постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Згідно з підпунктом 1 пункту 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний користуватись електричною енергією для власних потреб виключно на підставі договору.
За змістом частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору електропостачання не допускається.
Як зазначив позивач, складання акту на даний час є єдиним способом фіксації порушення ПКЕЕ, а механізм визначення обсягу коштів за недовраховану електроенергію, відповідно до Методики, є єдиним способом відшкодування енергопостачальній організації вартості спожитої електроенергії. Також слід звернути увагу на те, що законодавство не надає енергопостачальній організації інших засобів довести факт безоблікового споживання електричної енергії, окрім складання акту про порушення ПКЕЕ.
Нормативне положення пункту 6.41 ПКЕЕ передбачає способи захисту прав як споживача, так і постачальника електричної енергії. Так, якщо позивач не погоджується зі змістом акта, він робить зауваження про це в самому акті. Втім, і постачальник енергії має засоби для захисту своїх прав у разі, коли споживач відмовляється від підпису акта (або не надає доказів своїх повноважень, або відмовляється назвати своє прізвище та/або посаду чи від участі у проведенні перевірки). Отже, у разі відмови іншої сторони підписати акт або назвати своє прізвище в ньому робляться відповідні записи. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії.
Отже, акт про порушення ПКЕЕ складений у відповідності до норм чинного законодавства, та містить всі передбачені законодавством дані, необхідні та достатні для визначення обсягу і вартості недоврахованої електричної енергії.
За приписом ст.27 Закону України “Про електроенергетику” правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; порушення правил користування енергією.
Згідно пункту 7.6. ПКЕЕ у разі самовільного підключення споживачем струмоприймачів або збільшення величини приєднаної потужності понад величину, визначену умовами договору та/або проектними рішеннями, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами обліку, зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації та інших споживачів, невиконання припису уповноваженого представника відповідного органу виконавчої влади, який стосується вищенаведених порушень, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право без попередження повністю припинити споживачу електропостачання (технічне забезпечення електропостачання споживача) після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акта про порушення.
Згідно п. 6.41 ПКЕЕ у разі виявлення порушень ПКЕЕ на місці виявлення порушення оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти ПКЕЕ та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень.
Методика застосовується на підставі акта про порушення, складеного в установленому порядку з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення порушень ПКЕЕ, а саме: самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі.
Відповідно до частини першої ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Враховуючи той факт, що у відповідача відсутній договір про постачання електричної енергії по даному об'єкту та він здійснив самовільне підключення до електромережі і тому при розгляді даної справи слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 16 травня 2011 року у справі № 3-38гс11.
Статтею 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначено, що балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Відповідно до ч. 1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Для донарахуваиня споживачу суми електроенергії визначальним, є факт порушення правил особою, яка вчинила правопорушення. Якщо ж таку особу встановити неможливо, то відповідає власник майна або особа, що володіє іншими речовими правами щодо цього майна.
Відповідачем долучено до матеріалів справ довідку про балансову приналежність нежитлових приміщень у будинку № 24 на вул. Турган-Барановського у м. Львові станом на 17.12.2015 року, які належали КП “Нерухомість та майно” на праві господарського відання. Вказаною довідкою Управління майном спільної власності Львівської обласної ради підтверджує, що станом на 17.12.2015 року нежитлові приміщення за адресою: вул. Туган Барановського, 24, м. Львів, загальною площею 414,9 кв.м. (у тому числі: нежитлові приміщення І поверху, загальною площею - 185,2 кв.м.; нежитлові приміщення ІІ поверху, загальною площею - 13,9 кв.м.; нежитлові приміщення ІІІ поверху, загальною площею - 215,8 кв.м.), які знаходяться на балансі комунального підприємства Львівської обласної ради “Нерухомість та майно”, належить підприємству на праві господарського відання. Вказане майно є спільною власністю територіальних громад Львівської області, а управління майном спільної власності Львівської обласної ради є органом, уповноваженим управляти зазначеним майном.
Апеляційним судом було витребувано та оглянуто матеріали Інвентаризаційної справи на будинок № 24 по вул. Туган - Барановського, у м.Львові. З Рішення № 101 від 25 жовтня 2006 року вбачається, що нежитлові приміщення площею 914,9 м.2 були на балансі КП ЛОР «Нерухомість та майно»; Пунктом 4 вказаного Рішення зобов'язано балансоутримувачів оформити право постійного користування земельними ділянками, на яких розташовані об'єкти нерухомості, що знаходяться на їх балансах. 09.10. 2007 року Львівській обласній раді було видано Свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення, площею 717,0 м.2 у будинку № 24 по вул. Туган - Барановського, у м.Львові. З Витягу з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.12.2015 року вбачається, що у власності Львівської обласної ради перебувають нежитлові приміщення площею 414,9 м.2 у будинку № 24 по вул. Туган - Барановського , у м.Львові.
Згідно з ч.1 ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Зі змісту вищевказаних правових норм вбачається, що для нарахування вартості недоврахованої електроенергії, визначальним є саме факт порушення ПКЕЕ.
Згідно підпункту 3 пункту 2.2. Статуту КП ЛОР “Нерухомість та майно” (копія міститься у матеріалах справи) на підприємство покладено обов'язок забезпечити нерухоме майно, яке знаходиться на балансі Підприємства, електроенергією, теплом, водопостачанням.
Згідно Статуту на підприємство також покладено завдання:
- забезпечення належної роботи інженерних мереж, в тому числі мереж каналізації, водопроводу, теплопостачання та електричних мереж (п.2.3.2.);
- забезпечення облаштування та прибирання вулиць, проходів, приміщень загального користування у будинках та спорудах, забезпечення збирання та вивіз сміття, а також інші заходи щодо підтримання порядку на вулицях та будівлях (спорудах);
- укладення договорів на відшкодування витрат балансоутримувача на орендоване нерухоме майно та надавати комунальні послуги орендарю.
Відтак, КП Львівської обласної ради “Нерухомість та майно”, як балансоутримувач будинку №24 по вул. Туган-Барановського, наділений повноваженнями та відповідно до норм чинного законодавства зобов'язаний надавати житлово-комунальні послуги, в тому числі зобов'язаний забезпечити освітлення місць загального користування, та зокрема сходових кліток..
Відповідно до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ст. 218 ГК України).
Заперечення відповідача щодо того, що приміщення горища і підвалу йому не належать, а отже відсутні докази вчинення саме ним порушення ПКЕЕ, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки відповідачем не подано доказів розмежування балансової належності електромереж з власниками чи користувачами зазначених приміщень, враховуючи, що такі наявні з іншими користувачами нежитлових приміщень у вказаному будинку (а.с. 120-122).
Матеріалами справи підтверджено, що мало місце самовільне підключення струмоприймачів місць загального користування, сходових кліток, зокрема, в межах балансової належності електромереж КП “Нерухомість та майно”.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що застосування ПАТ “Львівобленерго” оперативно-господарської санкції до Комунального підприємства Львівської обласної ради “Нерухомість та майно” за порушення Правил користування електричною енергією у вигляді рішення про нарахування обсягу та вартості електричної енергії недорахованої внаслідок порушення ПКЕЕ у розмірі 41740,85 грн., оформленого протоколом № 7 від 15.01.2016р. на підставі ОСОБА_4 про порушення ПКЕЕ №027736 від 17.12.2015р., відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору в порядку ст.49 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Львівської області від 15.11.2016 року у справі № 914/1930/16 - залишити без змін, апеляційну скаргу від 28.11.2016р. вих. №1517 Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно», м. Львів - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений 13.02.2017 р.
Головуючий суддя Бонк Т.Б.
Судді Галушко Н.А.
ОСОБА_1