06.02.2017 року Справа № 904/10440/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)
суддів: Антоніка С.Г., Іванова С.Г.
секретар: Погорєлова Ю.А.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 09.12.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 5 від 12.01.2017 р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 року
у справі № 904/10440/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида Електрік Дніпро", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 року у справі № 904/10440/16 (суддя Татарчук В.О.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида Електрік Дніпро" до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" про стягнення заборгованості задоволені. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида Електрік Дніпро" 64 102,56 грн. основного боргу, 10 982,82 грн. пені, 785,39 грн. 3 % річних, 1 378 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача, зупинити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 року у даній справі до закінчення його перегляду в порядку апеляції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення надана перевага доказам та доводам позивача та не враховані доводи та докази відповідача, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права;
- в накладній № 59 від 02.07.2016 року немає жодних посилань на виконання якої (яких) саме специфікацій вона надається. В зв'язку з чим неможливо встановити (ідентифікувати), що вказана накладна стосується саме специфікації 1 до Договору;
- факт того, що позивач не надав відповідачу всі документи, передбачені пунктом 6.4 Договору та визначені частиною 2 статті 662 Цивільного кодексу України свідчить про те, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором неналежним чином, що відповідно позбавляє його правових підстав вимагати від відповідача оплати за поставлені ресурси та нараховувати штрафні санкції за порушення терміну оплати ресурсів;
- розрахунок пені позивача є неаргументованим, завищеним та таким, що не відповідає дійсності.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 року колегією суддів у складі головуючого судді - Вечірка І.О., суддів - Іванова О.Г, ОСОБА_3 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено у судовому засіданні на 06.02.2017 року.
Розпорядженням керівника апарату суду № 226/17 від 06.02.2017 року призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Чимбар Л.О.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Вечірко І.О., судді - Антонік С.Г., Іванов О.Г.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.
Позивач в письмових запереченнях на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин справи, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
17.11.2016 року до господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида Електрік Дніпро" надійшла позовна заява до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" про стягнення 64 102,56 грн. основного боргу, 10 982,82 грн. пені, 785,39 грн. 3 % річних (а. с. 3-4).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2016 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні на 13.12.2016 року (а. с. 1).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016 року розгляд справи відкладено на 22.12.2016 року (а. с. 29).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з відповідача на користь позивача 64 102,56 грн. основного боргу, 10 982,82 грн. пені, 785,39 грн. 3 % річних, 1 378 грн. витрат по сплаті судового збору.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення від 22.12.2016 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 17.05.2016 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір № КЗГО/437-16 на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів (надалі - Договір, а. с. 8-10), за умовами пункту 1.1 якого постачальник взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця матеріали згідно Специфікацій до Договору, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором та Специфікаціями.
Також, 17.05.2016 року сторонами було підписано Специфікацію № 1 до Договору (а. с. 11).
Відповідно до пункту 1 вказаної Специфікації, постачальник передає, а покупець приймає і оплачує наступні ресурси: комутаційний модуль для ВЕ типу КРУ-2-10 (31,5/1600) у комплекті з ОПН КР/TEL-10/12,0 УХЛ 2 на загальну суму 155 860,80 грн. з ПДВ.
В позовній заяві позивач посилається на те, що він на виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань здійснив поставку товару відповідачу на суму 155 860,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 59 від 02.07.2016 року. На виконання умов Договору відповідачем було здійснено попередню оплату 30 % вартості поставленого товару у розмірі 46 758,24 грн. Зобов'язання по оплаті 70 % вартості поставленого товару відповідачем було виконано частково, 16.09.2016 року оплачено 45 000,00 грн. Таким чином, відповідач має заборгованість по оплаті поставленого товару в розмірі 64 102,56 грн. Також, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 10 982,82 та 3 % річних в розмірі 785,39 грн.
Розглянувши позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов до висновку про їх задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача 64 102,56 грн. основного боргу, 10 982,82 пені, 785,39 грн. 3 % річних, 1 378 грн. судового збору.
Оскаржуване рішення мотивовано тим, що неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
При з'ясуванні обґрунтованості задоволення судом першої інстанції позовних вимог апеляційний господарський суд враховує наступне.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за наявності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та поставив відповідачу товар на суму 155 860,80 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 59 від 02.07.2016 року.
Відповідно до пункту 5 Специфікації № 1 умови оплати 30 % - попередня оплата, 70 % - відстрочка платежу 10 календарних днів з дати поставки.
Відповідачем було проведено часткову оплату поставленого товару, а саме здійснено попередню оплату в розмірі 46 758,24 грн. та частково сплачено частину суми наданої відстрочки платежу в розмірі 45 000 грн.
Таким чином, несплаченою залишається вартість поставленого товару в розмірі 64 102,56 грн.
За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за Договором підлягають задоволенню в розмірі 64 102,56 грн.
.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 10 982,82 грн. пені та 785,39 грн. 3 % річних, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).
В частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
За приписами пункту 7.2 Договору у разі порушення терміну оплати ресурсів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від несвоєчасно (неналежно) сплаченої суми за кожен день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді від несвоєчасно (неналежно) сплаченої суми.
Згідно з частиною 22 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нарахована пеня в розмірі 10 982,82 грн. та 3 % річних в розмірі 785,39 грн. за період з 12.07.2016 року по 14.11.2016 року. Суд першої інстанції правомірно зазначив, що обґрунтованим є нарахування пені та 3 % річних починаючи з 13.07.2016 року, проте, це не спричинило збільшення суми пені та 3 % річних, які підлягають нарахуванню відповідно до вимог законодавства.
Викладений висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 10 982,82 грн. та 3 % річних в розмірі 785,39 грн. є правомірним і відповідає нормам матеріального права.
Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності підстав для стягнення основного боргу, пені та 3 % річних не ґрунтуються на умовах Договору та вимогах законодавства України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 року необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скарги Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 року у справі № 904/10440/16 залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.02.2017 року.
Головуючий суддя І.О. Вечірко
Суддя С.Г. Антонік
Суддя О.Г. Іванов