Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" лютого 2017 р.Справа № 922/4706/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гончарові В.В.
розглянувши справу
за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка", с. Червоноармійське Друге (Харківської області)
про стягнення 68000,00 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 5 від 14.11.2016 року;
відповідача - ОСОБА_2, керівник СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка"
Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) 27.12.2016 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка", в якій просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 68000,00 грн. за прострочення сплати відповідачем штрафу, накладеного на відповідача за рішенням № 193-к адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.09.2013 року. Позов обґрунтований, зокрема, приписами ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.12.2016 р. було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4706/16 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 16.01.2017 р. о 10:20.
10.01.2017 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву (вх. № 381) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
12.01.2017 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 858) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Позивач в призначене судове засідання 16.01.2017 р. з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в призначене судове засідання 16.01.2017 р. з'явився, проти заявлених позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у наданих раніше заперечення на позовну заяву.
16.01.2017 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 06.02.2017 р. до 10:30год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.
06.02.2017 р. судове засідання продовжено після перерви.
Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні. Також, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем наголошено, зокрема, про те, що прострочення сплати відповідачем штрафу, накладеного на останнього за рішенням № 193-к адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.09.2013 р. складає 736 днів, оскільки відповідачем сплачено штраф 28.07.2016 р. за платіжним дорученням № 4388 від 28.07.2016 р.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у наданих раніше запереченнях на позовну заяву. Також, в обґрунтування своїх заперечень відповідачем зазначено, зокрема, про те, що рішенням господарського суду Харківської області 11.07.2016 р. в позові СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення АКУ №193-к від 15.09.2013 р. по справі №2/12-178-13 незаконним - відмовлено, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2016р. апеляційну скаргу СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" повернуто, 28.07.2016р. за платіжним дорученням № 4388 від 28.07.2016 р. відповідачем сплачено штраф у розмірі 68000,00 грн. в добровільному порядку. Одночасно, відповідачем наголошено на вимоги п. 5 ст. 53 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідно до якої, нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу, нарахування пені припиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу ВМКУ про накладення штрафу: відповідного рішення (постанови) господарським судом. Окрім того, відповідачем наголошено на приписи ст. 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції", де встановлено строк давності притягнення до відповідальності, передбачений п.п. 13-16 ст. 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, яке, згідно з рішенням № 193-к Антимонопольного комітету України від 05.09.2013 р. відбулося 05.09.2013 року, а тому, відповідачем наголошено про те, що зазначений вище строк давності - минув.
У судовому засіданні 06.02.2017 р. на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №193-к від 15.09.2013 р. визнано, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка", не надавши інформацію на вимогу голови відділення від 11.06.2013 №02-26/2-2693 у встановлений ним строк, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки. Пунктом 2 вказаного Рішення №193-к на СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" накладено штраф у розмірі 68000 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.2013 р. по справі № 922/4339/13 позовом СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" задоволено та визнано недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 193-к від 05.09.2013 р. по справі № 2/12-178-13 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2013 р. по справі № 922/4339/13 апеляційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято до провадження.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 р. рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2013 р. по справі № 922/4339/13 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.04.2014 р. по справі № 922/4339/13 касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято до провадження.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2014 р. касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 зі справи № 922/4339/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківського області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.06.2014 р. справу № 922/4339/13 призначено до розгляду.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.07.2014 р. позов залишено без розгляду, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки 04.06.2014р. Харківським окружним адміністративним судом було порушено провадження у справі № 820/10596/14 зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет спору і з тих же підстав,
За результатами судового розгляду справи № 820/10596/14 судами адміністративної юрисдикції визнано протиправними дії та скасовано Рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 193-к від 05.09.2013 р.
Постановою Верховного суду України від 16.02.2016 року у справі № 820/10596/14 заяву Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 19.05.2015 р. у справі № 820/10596/14 задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 р., ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 р. та постанову Вищого адміністративного суду України від 19.05.2015 р. скасовано, провадження в адміністративній справі за позовом СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання дій протиправними та скасування рішення № 193-к закрив, у зв'язку із порушенням встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, оскільки даний спір підвідомчий господарським судам.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.04.2016 р. по справі № 922/1156/16 за новим позовом СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 193-к від 05.09.2013 р. незаконним, провадження у даній справі було порушено та призначено її до розгляду у судовому засіданні.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.07.2016 р. по справі № 922/1156/16 В позові відмовлено в повному обсязі.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Згідно з ч. 3 ст. 56 зазначеного вище закону особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Згідно п. 8 ст. 56 цього ж закону, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Так, відповідач сплатив суму штрафу у розмірі 68000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4388 від 28.07.2016 р. на вказану суму.
Разом з тим, оскільки СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка" не сплатило штраф у встановлений законом термін, позивач нарахував пеню за кожен день прострочення сплати штрафу у розмірі півтора відсотки від суми штрафу за періоди: з 07.12.2013 р. по 25.12.2013 р. (включно), з 04.03.2014 р. по 21.04.2014 р. (включно), з 21.05.2014 р. по 04.06.2014 р. (включно), з 16.07.2014 р. по 13.04.2016 р. (включно) та з 12.07.2016 р. по 27.07.2016 р. (включно), що відповідно до розрахунку позивача складає 68000, 00 грн. (т.с. І а.с. 24-25).
Відповідно до ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Статтею 239 ГК України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Так, господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).
Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Так, у п. 20.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" роз'яснено, що абзацами третім - п'ятим частини п'ятої ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.
Суд, перевірив розрахунок суми пені (т.с. І а.с. 24-25), наданий позивачем, встановив, що останній відповідає вимогам чинного законодавства.
Отже, вимога позивача про стягнення пені у сумі 68000,00 грн. є обґрунтованою, підтверджуються матеріалами справи та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, перевіреного судом.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд відзначає наступне.
Підстави та умови нарахування пені в даному випадку визначаються статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яка встановлює як обов'язковість пені в разі несплати штрафу, так і правила обчислення її розміру та строки нарахування.
Отже, в даному випадку пеня не лише має безальтернативний характер, але й не потребує прийняття уповноваженим органом рішення про її застосування, внаслідок чого не підпадає під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238 - 239, 249 - 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини сьомої статті 56 закону у разі несплати штрафу в строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню у судовому порядку.
У свою чергу, згідно статті 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.
Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.
Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.
У розгляді справ зі спорів про визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України про застосування заходів відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції господарським судам необхідно перевіряти додержання строків давності, передбачених статтею 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і статтею 281 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", з урахуванням того, що суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за відповідне порушення, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.05.2010 у справі № 6/201.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Таким чином, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону минув.
При розподілі господарських витрат, суд керується приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, витрати зі сплати судового збору в даному разі покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 13.02.2017 р.
Суддя ОСОБА_3