"09" лютого 2017 р. Справа № 918/227/14
Суддя Андрійчук О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" про зміну способу та порядку виконання рішення суду
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД"
до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про застосування наслідків недійсності правочину,
За участю представників сторін:
від позивача (стягувача): ОСОБА_2, дов. від 01.11.2012 року
від відповідача (боржника): не з'явився
У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про застосування наслідків недійсності правочину.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.05.2014 року (суддя Гудзенко Я.О.) позов задоволено та вирішено ОСОБА_1 підприємству "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" полімерно-в'яжучий матеріал в кількості 24,150 тон.
29.07.2014 року на виконання рішення Господарського суду Рівненської області видано наказ.
15.09.2014 року на адресу Господарського суду Рівненської області від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" надійшла скарга на дії органу ДВС про визнання незаконною та скасування постанови відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області від 27.07.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Рівненської області №01-04/167/2014 від 29.09.2014 року, з метою розгляду скарги на дії органів Державної виконавчої служби, призначено повторний автоматичний розподіл справи №918/227/14, за результатами якого справу передано на розгляд судді Горплюк А.М.
Ухвалою суду від 25.11.2014 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Новотрейд ЛТД” задоволено.
07.08.2015 року на адресу Господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" надійшла скарга на дії органу ДВС, в якій скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 17.07.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Ухвалою суду від 17.09.2015 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" задоволено.
27.01.2017 року на адресу Господарського суду Рівненської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 918/227/14.
Розпорядженням в.о. керівника від 27.01.2017 року №01-04/8/2017 у зв'язку з закінченням повноважень судді Горплюка А.М. (закінчення п'ятирічного строку призначення вперше) призначено повторний автоматичний розподіл справи № 918/227/14.
Ухвалою суду від 30.01.2017 року справу № 918/227/14 прийнято до свого провадження суддею Андрійчук О.В.
Ухвалою суду від 30.01.2017 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" про зміну способу та порядку виконання рішення суду призначено до розгляду в судовому засіданні, призначеному на 09.02.2017 року.
У судове засідання з'явився представник заявника, представник боржника не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Суд, розглянувши заяву, встановив таке.
Як зазначалося, рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.05.2014 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" задоволено, на виконання вказаного судового рішення 29.07.2014 року видано наказ, яким зобов'язано Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" повернути полімерно-в'яжучий матеріал в кількості 24,150 тон.
Зазначений наказ передано стягувачем на примусове виконання, у зв'язку з чим органом ДВС 05.01.2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржнику надано строк для добровільного виконання судового рішення до 12.01.2015 року.
30.06.2016 року органом ДВС винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 6 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що у боржника майно, визначене виконавчим документом, відсутнє, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, про що державним виконавцем складено акт.
За п. 3 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) заходами примусового виконання рішень є вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
За змістом ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 25.11.2015 року № 6-1829цс15.
Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.
Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
За відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).
Як зазначалося, відсутність у боржника майна, присудженого позивачеві у натурі, стверджується постановою органу ДВС від 30.06.2016 року.
Вартість вказаного майна складає 99 015,10 грн, що відображено в рішенні Господарського суду Рівненської області у справі № 918/227/14 від 12.05.2014 року, а також підтверджується первинним документом - видатковою накладною № НТ-0000019 від 17.08.2011 року.
У п. 3 Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень п. 20 ч. 1 ст. 106, ч. 1 ст. 111 ГПК України у взаємозв'язку з положеннями п.п. 2, 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012 зазначається, що зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. Зміни одного способу та порядку виконання судового рішення на інший пов'язані з обов'язковим його виконанням незалежно від того, яким чином це відбувається - добровільно чи примусово. Про зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови суду або про відмову у їх задоволенні виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Коментованою статтею визначено обов'язковість рішень, ухвал, постанов господарського суду, що набрали законної сили. Вони є обов'язковими на всій території України. Ця норма є відтворенням норми ст. 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконання судового рішення повинно розглядатися як стадія судового провадження.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Моргуненко проти України" (Заява № 43382/02) від 06.09.2007 року наголошено, що виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Матківська проти України" (Заява № 38683/04) від 12.03.2009 року Суд підкреслює, що виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року зазначено, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його або її користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладене у першому параграфі ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "ДІД Конс" щодо офіційного тлумачення положень п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку з положеннями ч. 1 ст. 41, ч. 5 ст. 124, п 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 115 ГПК України, п.п. 1.3, 1.4 ст. 1, ч. 2 ст. 2, абз. 6 п. 3.7 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (справа про стягнення заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу) від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 зазначається, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Значення обов'язковості виконання рішення суду висловлено в правовій позиції Європейського суду з прав людини в Рішенні у справі "Деркач та Палек проти України" (Заяви №№ 34297/02 та 39574/02) від 21.12.2004 року . Суд знову наголошує, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб п. 1 ст. 6 детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення ст. 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей ст. 6 (див. "Бурдов проти Росії", заява № 589498/00, п. 34).
Згідно із Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року зі справи "Совтрансавто-Холдинг" проти України" визначено, що "одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів".
За таких обставин, зважаючи, що рішення суду є обов'язковим, а ефективна реалізація прав позивача відбувається саме у момент його виконання, враховуючи, що у спосіб, визначений судовим рішення, останнє не може бути виконаним у зв'язку з відсутністю майна, присудженого до стягнення, з метою забезпечення принципу верховенства права та недопущення втручання у право на мирне володіння майном стягувача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви та зміни порядку і способу виконання судового рішення.
Частина 3 ст. 121 ГПК України вимагає від господарського суду винесення ухвали про зміну способу і порядку його виконання. Відповідна ухвала може бути оскаржена в апеляційному та в касаційному порядку.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 121 ГПК України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/227/14 від 12.05.2014 року задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/227/14 від 12.05.2014 року, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення суду таким чином:
Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Остафова 7, код ЄДРПОУ 31994540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/4, код ЄДРПОУ 34889044) 99 015,10 грн вартості відсутнього полімерно-в'яжучого матеріалу в кількості 24,150 тон.
Суддя Андрійчук О.В.